Екс-гравець національної збірної України та "Дніпра" Андрій Русол в інтерв’ю сайту "Футбол 24" розповів про свій новий етап у житті, стажування у "Барселоні", увагу до юних футболістів від Фелікса Магата та роботу менеджером дніпропетровського клубу.
- Андрію, з того, що вас призначено виконавчим директором "Дніпра", можна зробити висновок, що ви не бачите себе тренером й хочете бути функціонером?
- Так, ви правильно зрозуміли. Тренером, через певні причини, я себе не бачу. Більше до вподоби робота функціонером, менеджером.
- Що це за причини?
- Фах тренера передбачає кочівний спосіб життя. У європейській практиці існують випадки, коли наставник багато років працює в одному клубі. Але таких випадків дуже мало. Я ж люблю один клуб і мрію працювати тільки в "Дніпрі".
- Зараз ваш графік не суттєво змінився? Ви і далі багато часу проводите із командою на базі, вирушаєте з нею на виїзні матчі?
- В цьому нічого дивного не має. Коли ти впродовж десяти років жив по певному графіку, згодом важко перелаштуватися. Зрештою, мені цікаво жити футболом. Хочу бути чим по ближче до команди і брати участь у всіх подіях в житті "Дніпра". Отримую від цього величезне задоволення.
- Як ваш організм відреагував на відсутність тренувань? Ви, взагалі, не сумуєте за навантаженнями?
- Намагаюся плавно зменшувати навантаження, тренуюся самостійно. За футболом, звісно, сумую. Але не за навантаженнями. Як тільки в мене виникає сум за грою, застосовую один прийом - нагадую собі те, як мені було важко останнім часом, які були больові відчуття в спині. Після цього бажання вийти на поле зникає. Тому, сумую футболом, але не за професійною кар’єрою. Розумію, що займатися футболом на найвищому рівні я не можу, тому і сумувати не має за чим.
- Що вам дало стажування в "Барселоні"?
- Як уже казав, не знаю добре це чи погано, коли відразу після завершення кар’єри, навчаючись новому фаху, ти опиняєшся на іншій планеті. Я захоплений побаченим від перебування в "Барселоні". Отримав там величезний об’єм інформації. Зараз це все потрібно "переварити". Взагалі, в каталонському клубі отримав дуже багато цікавої та корисної інформації.
- Андрію, більшості українським уболівальникам навряд чи вдасться побачити "Барселону" з середини. Розкажіть детальніше що саме вас там вразило?
- Там дуже багато того, чого не має в нас. Тепер я розумію, що не так все просто, як нам здається при перегляді матчів "Барселони". Це оманливе враження, що це просто гравці, просто команда, просто стадіон, просто уболівальники і в них усе так просто виходить. Насправді, це величезна праця, величезна праця великої кількості людей. В "Барселоні", що важливо, зібралися однодумці. Усі переживають, уболівають, живуть командою. Любов до "Барселони" відчуваєш на будь-якому клаптику поля, тренувальної бази, будь-якому кабінеті. Відчуваєш дух та любов кожного працівника до свого клубу. Усі живуть однією ціллю – зробити найкращий та найсильніший клуб.
- А ще які є особливості підходу до роботи в "Барселоні"?
- Наразі мені важко говорити на цю тему. В мене не багато досвіду, тому не маю особливо з чим порівняти. По роботі клубів у мене мало інформації. Можу сказати, що "Барселона" живе зовсім по-іншому графіку, чим ми в "Дніпрі". Але дуже важливо розуміти – не можна сліпо копіювати те, що робить "Барселона". Адже багато нюансів – кліматичних умов, ментальності людей тощо. "Барселону" скопіювати практично не можливо. Ви знаєте, дуже був здивований відкритістю каталонського клубу. У них не було жодних секретів, таємниць. Каталонці усе готові були показати, розказати. Коли я спитав чому вони такі відкриті, мені у відповідь, посміхаючись, сказали: "Побачене у нас, ти не зможеш зробити у себе. Це не реально через багато причин". Вони не бояться, що хтось скопіює стиль життя "Барселони".
Ще мене в "Барселоні" здивувало те, що клуб використовує найновіші технології. В клубному офісі увесь простір наповнений новими пристроями, які допомагають працювати продуктивніше. У них найновіше у світі комп’ютерне обладнання, програми скаутінгу. Інформація подається дуже зручно, всюди проекційні екрани.
- Чому не потрапили на стажування в "Манчестер Юнайтед"?
- Таке бажання в мене було, але реалізувати його не вдалося через технічні моменти. Сподіваюся, що мій візит відбудеться трохи пізніше. Дуже хочу познайомитися із роботою якогось англійського топ-клубу, щоби потім порівняти їхні підходи із тими, що побачив в "Барселоні". Зате мені вдалося провести три дні в німецькому "Вольфсбурзі". Мені дуже сподобався діловий менеджмент німців. Хоча, нічого дивного у цьому не має. Цей клуб завжди славилася дисципліною і чіткою постановкою завдань. У "Вольфсбурзі" усі структури є дуже близькими одна до одної. Наведу один простий приклад. Фелікс Магат щодня відвідує дитячу Академію. Впродовж 2-3 годин він спілкується з дітьми. Діалог він проводить як із групою, так і індивідуально.
- Ви поступили в Інститут Йохана Кройфа в Барселоні на факультет футбольного менеджмента. Як виглядає online-навчання?
- Це особлива, спеціальна програма для людей, які суміщають роботу та навчання. Вона дуже зручна. Мені справді комфортно роботу в клубі поєднувати із навчанням. Сучасні технології дозволяють отримувати інформацію в будь-якому куточку світу. Зовсім не обов’язково сидіти за партою і слухати викладача. Те ж саме відбувається в Інституті Йохана Кройфа. Тільки викладач займається з тобою по інтернеті. Це один із видів подачі інформації. Взагалі, в Інституті дуже багато уроків, які розширюють пізнання.
- З іноземними мовами, я так розумію, у вас проблем не має?
- Тут не все так просто. Не можу сказати, що жодних проблем не має. Моя англійська дозволяє навчатися в Інституті Кройфа. Можна сказати, що я вбиваю двох зайців. Навчаючись футбольному менеджменту, я удосконалюю власну англійську.
- Андрію, фінансові ресурси "Дніпра" дозволять вам в дніпропетровському клубі застосувати набуті знання?
- Саме це мене дуже здивувало в "Барселоні" - не завжди виконання поставлених завдань залежить від фінансових можливостей. Є дуже-дуже багато моментів, які дозволяють реалізувати задумане без великої фінансової підтримки. Для цього потрібні знання, розуміння і бажання. Сподіваюся, мої знання пригодяться мені в майбутньому і в мене буде шанс їх реалізувати.
Розмовляв Андрій Захарчук