Українець вперше в історії став провідним футболістом англійського топ-клубу. Михайло Юхименко підготував масштабний аналіз впливу Олександра Зінченка на прогрес Арсенала.
Арсенал нарешті повернувся у чемпіонські перегони АПЛ. Неважливо, як вони завершаться – фани "канонірів" все одно мають бути щасливими. Востаннє так близько до золота лондонці наближались у сезоні 2015/16, коли тріумфував Лестер, однак тоді шанси згоріли ще до початку квітня. Нинішній же перфоманс увійшов до історії, як найдовше лідерство Арсенала в АПЛ протягом сезону.
Олександр Зінченко став не просто частиною цієї історії. Українець – один із ключових факторів прогресу "гармашів" у сезоні 2022/23. Можна навіть сказати, що Сашко став фундаментальною фігурою у грандіозному проекті Мікеля Артети.
Як Арсенал повернувся на вершину і навіщо Артеті був потрібен Зінченко?
Прорив "канонірів" не став випадковістю. Мікель Артета суттєво відрізняється від наступників Арсена Венгера – замість швидких трансферів за шалені гроші та адаптацій під конкретні матчі тренер розпочав роботу з теоретичних основ, визначивши головну ідею нового Арсенала.
"Без ідентичності ти не можеш планувати і не можеш переконати гравця робити те, що ти хочеш", – запевняв Артета після того, як очолив клуб. Ідентичністю Арсенала стало володіння м'ячем і домінування в кожному поєдинку, незалежно від статусу суперника. Керівництво клубу підтримало ідею, підписуючи футболістів, які відповідали б вимогам коуча – цього дуже бракувало в попередні роки.
Так у команді з'явилися Бен Вайт, Мартін Едегор, Томас Партей, Такехіро Томіясу, Габріел Магальяес та інші. Майже всі новачки мали неймовірну статистику в пасових і атакувальних метриках, що було б неможливим без позиційної обдарованості. Навіть голкіпер Ремсдейл з'явився в Арсеналі завдяки сміливій та якісній грі ногами.
Додавши до цих новачків відточену систему (контр)пресингу, Артета ледь не застрибнув у ЛЧ рік тому. Арсенал посипався аж наприкінці сезону. Команді чогось не вистачило – і Мікель знав, чого саме.
"Ми повинні діяти швидше, гостріше. Ми можемо бути адаптивнішими. Ми можемо бути значно непередбачуванішими, гнучкішими і послідовнішими впродовж усіх ігор, щоб підтримувати цей рівень" – заявив Артета в інтерв'ю клубу.
Протягом попереднього сезону Мікель розпочав експерименти, які лягли в основу цьогорічного прориву. Зокрема, іспанець почав підіймати Джаку вище в атаку.
Іноді доводиться виводити гравців з їхньої зони комфорту і відчиняти інші двері. Щоб вивчити, як реагуватиме команда і що робитиме суперник. Тоді це більш непередбачувано – в іншому ж випадку досить легко готуватися до однієї й тієї ж самої опозиції, – сказав Артета в коментарі Metro.
Тим не менш, Арсеналу все одно не вистачало гнучкості. Фланги діяли доволі прямолінійно, а в їхній роботі не вистачало різноманітності. Головною відмінністю лівого краю від правого можна було назвати тільки активне залучення Мартінеллі до пресингу. Не вистачало і якісної "дев'ятки" у нападі.
Саме тому влітку прийшли Фабіу Вієйра, Габі Жезус та Олександр Зінченко. Усі ці футболісти відзначаються високою мобільністю й універсальністю. Португалець в Порту взагалі не мав чіткої позиції, бразилець у Пепа міг зіграти навіть вінгера, а українець першим познайомив АПЛ з роллю фальшивого фулбека.
До того ж, всі вони надзвичайно сильні у просуванні м'яча. Що найголовніше, Мікель Артета знав Жезуса й Зінченка особисто, відпрацювавши з ними не одну сотню тренувань. А вони привезли в Арсенал істинно чемпіонський характер.
Артета завдяки Зінченку створив магічний трикутник
Українець приходив у Арсенал в статусі одного з найсильніших крайніх захисників АПЛ. У нього був один із найвищих нон-шотів у АПЛ на своїй позиції – лише 10% фулбеків АПЛ мали схожі показники. Та і моментів за участі Зінченка було створено відносно багато.
Нон-шот – це показник гостроти дій (передач, ривків), які не завершились ударами.
Цифри від 0 до 90 показують персентиль Зінченка по лізі. Якщо він дорівнює 90, то це значить, що у 90% футболістів по лізі гірші показники. Сірий стовпик у діаграмі – частка від загальних командних результатів
Крім того, Сашко потужно виглядав у пресингу, що помітно по середній кількості перехоплень (interceptions), повернень м'яча (ball recoveries), а також по показнику захисних нон-шотів (def). В цілому, статистика Зінченка в Манчестер Сіті в останньому сезоні була гідною для переходу в топовий клуб.
Існували побоювання щодо здатності вести активне просування, адже в Арсенал його брали саме під ці завдання. В останньому сезоні за "містян" Олександр здебільшого пасував коротко у фланг, назад або поперек, а його загальна частка від командних показників залишалась невисокою. У Пепа українець був футболістом-функцією – помічником у дистрибуції, відрізаним від ключових рішень.
Артета довірив Сашку значно важливішу роль. Він поєднав тяжіння Зінченка до гри в ролі "десятки" з підійманнями Джаки, сформувавши магічний трикутник на лівому фланзі. Олександр, Граніт і Мартінеллі активно обмінюються позиціями, заплутуючи і руйнуючи структуру суперника своїми переміщеннями.
Вже у першому турі АПЛ ця трійка показала свою шикарну взаємодію.
Момент 1: Зінченко витягує опонента в опорну зону, відкриваючи коридор на фланзі для Джаки.
Момент 2: Джака зміщується у фланг і витягує на себе Дукуре, відкриваючи простір у центрі для вривання Мартінеллі.
Жезус активно допомагає Зінченку в цій роботі, сильніше заплутуючи суперників. Найяскравіший приклад – гол у ворота Вулверхемптона. Щоправда, замість Джаки тут Вієйра, однак роль Фабіу була аналогічною.
Сашко й Мартінеллі опинилися в центральній зоні й обігрались. Жезус дає ширину на фланзі, а Вієйра опиняється в ролі "дев'ятки" – уже це показує, наскільки універсалізм складу Арсенала робить його гнучким і непередбачуваним ↓
Далі Зінченко віддає передачу на фланг, а Жезус зміщується ближче до центру. Вієйра в цю ж мить вривається у штрафний під проникний пас. Зінченко може заповнювати коридор зліва, а Едегор з дальнього краю влітає під можливий простріл на лінію воротарського. 1:0. ↓
Це змушує масивний оборонний блок Вулверхемптона хитатись, розриваючись між рішеннями, що й вилилось у взяття воріт. Схожий випадок трапився з "вулвз" і при другому голі.
Мартінеллі після розіграшу кутового змістився в центр і відкрив простір Зінченку. Олександр вривається. При цьому Сака відкривається у зоні перед штрафним, Вієйра виманює на себе захисників всередині, а Едегор і Жезус з дальніх країв влітають у вільний простір. ↓
Зінченко отримав пас п'яткою й прострілив, спричинивши серію відскоків з влучним ударом Едегора у завершенні.
Інший приклад – матч з МЮ.
Мартінеллі відтягує Ван-Біссаку максимально далеко у фланг, створюючи величезну шпарину між Ароном і Вараном. Її займає Джака. Таким чином, Мактомінай опиняється між двох вогнів – або він залишається грати з Гранітом і дає тотальну свободу Зінченку, або ж висмикується й отримує пас за спину ↓
Ролі змінились: тепер Зінченко дає ширину, а Мартінеллі діє в центрі – Ван-Біссака розривається, адже Антоні знову проявив повільність і пасивність в контролі рухів Габріела ↓
Після того матчу Алан Ширер заявив, що саме Зінченко смикав МЮ за ниточки, а Мікель Артета визнав українця найкращим футболістом у зустрічі.
Ці моменти було розіграно за кілька секунд. Аби відчувати їх, потрібно ідеально сканувати позиції та знати рух партнера. Трикутник із Зінченком дає Арсеналу цю перевагу – великою мірою, матч з МЮ вдалося виграти саме завдяки швидшим реакціям на подібні епізоди.
Ці комбінації показують принципи, якими керується Арсенал у позиційній атаці – взаємозамінність, фальш-ривки, кілька варіантів відкривань і постійний рух. Лівий край "канонірів" в цьому аспекті суттєво переважає правий, хоча там зібрані не менш круті футболісти зі схожим функціоналом.
Синій квадрат – володіння Арсенала, червоний – володіння його суперників, сірий – спірні зони
Зінченко робить лівий край атаки Арсенала важливішим за правий
Арсенал більшу частину сезону змушений розкривати "автобуси" різного виду та якості. Наявність Зінченка на лівому фланзі суттєво розхитує структуру суперників. Тут знову хороший приклад надасть Вулверхемптон.
"Каноніри" при позиційному наступі заповнюють усі п'ять вертикалей в атаці (дивись попередню картинку), вибудовуючи білд-ап у схемі 2-3-5. Вулверхемптон "дзеркалив" його, сідаючи в низький блок 5-3-2 – в теорії, це було протидією спробам розтягнути оборону, але на практиці комбінації Зінченка й Ко розхитали цю структуру.
"Вулвз" також намагалися ізолювати Партея та збільшити інтенсивність на лівому фланзі Арсенала, вразливому до контратак. План розсипався через філігранну роботу Зінченка в обіграшах – через нього м'яч просували Саліба, Едегор, Вайт, Жезус і все той же Партей. Українець віддав їм або прийняв від них понад 60 передач.
Характерно, що Вулверхемптон свідомо дав більше свободи Вайту та Сака – Бен теж небезпечний і теж заходить в центр, але його переміщення більш прогнозовані й не так сильно впливають на загальнокомандний рух.
Залученість Зінченка в гру Арсенала просто колосальна. В цьогорічних матчах проти Ньюкасла, Евертона (двічі), Брентфорда, Астон Вілли й Лестера він у середньому робив понад 100 дотиків, а з Борнмутом вийшло майже 120. Проти Тоттенхема, МЮ та Сіті було +/-85. Приблизно такий же у Сашка середній показник по сезону.
Розподіл дотиків Зінченка до м'яча по зонах
Одразу пригадується домашній матч проти Евертона, який теж поставив низький блок і теж пробував накривати звичні канали просування Арсенала. "Канонірам" було непросто, але зі скрутного становища вони вийшли через Зінченка. Майже кожна передача лондонських центрбеків йшла на Сашка, аби той розпочинав атаки. Жоржінью підіймався вище.
Один із чотирьох голів "каноніри" забили внаслідок пасу українця з правого напівфлангу – хоча це зона Едегора. Мартін у ту мить перебував на лінії штрафного на одній лінії з Сака.
Саме тому ми й запросили його... Якості Зінченка дають нам змогу бути непередбачуваними і загрожувати воротам суперника при кожному володінні м'ячем. Він зіграв понад двісті матчів проти команд, які обороняються низьким блоком, що дуже корисно, – заявив Артета.
То був не якийсь несподіваний хід від "канонірів". Едегор, Джака, Мартінеллі, Жоржінью, Троссар, Партей і Жезус регулярно підлаштовуються під блукання Зінченка – і це приносить зиск. Зокрема, поява Олександра в опорній зоні дозволяє Мартіну та Граніту підійматись вище, перевантажуючи зони на третині поля суперника й відкриваючись під паси Зіни.
Зінченко – один із ключових факторів успіху білд-апу Арсенала
Пам'ятаєте недавню помилку Ремсдейла у матчі проти Саутгемптона? Арон, безумовно, помилився – але природу його обрізки пояснити легко. Голкіпер ризикував з пасом на Зінченка, якого накривали вузьким блоком, адже робив подібні речі протягом усього сезону.
Показова історія трапилась у поєдинку проти Челсі.
"Пенсіонери" пресингували вузько й високо, однак Зінченко змістився й створив коридор між двома суперниками – Ремсдейл же одразу віддав туди передачу. Олександр забезпечив команді просування, просто створивши цікавий варіант ↓
Далі Зінченко влетить у центральне коло й віддасть передачу на правий напівфланг Едегору. Якби Зінченко діяв, як звичайний фулбек, то відкривався б у широкій позиції на фланзі – там би його або затиснули, або просто не дали б виконати гостре переведення
В іншій ситуації Олександр розбив пресинг Челсі хитрим опусканням до Саліби.
Здавалося б, він цим тільки погіршує ситуацію, однак насправді українець витягує на себе Стерлінга. У звільнену зону вривається Габріел, а Саліба виконує туди точне переведення – таким чином, Зінченко забезпечив просування у першій фазі, навіть не зробивши дотику до м'яча.
Інший варіант білд-апу було запропоновано в матчі проти Манчестер Юнайтед у січні.
Едегор відклеювався від Еріксена, приймав пас від Саліба й різко переводив м'яч у фланг на Зінченка, перед яким була відкрита зона.
Це була одна з варіацій подолання середнього блоку. В тому ж поєдинку з Челсі його долали схожим, але дещо іншим чином.
Зінченко давав ширину, а Жезус з Джакою опускались в глибину під пас від захисника ↓
Коли вони приймали м'яч, Олександр робив ривок по флангу. Мартінеллі підтримував його своїм ривком, змушуючи Аспілікуету розриватись ↓
Загалом, в плані подолання пресингу Арсенал сильний саме командно. Здавалося б, до чого тоді тут Олександр? В чому його крутість? А ось у чому.
Без Зінченка нічого не працює
У останніх турах АПЛ проявилась серйозна вразливість системи Мікеля Артети. Іспанець не відходить від звичної структури, навіть якщо немає ключових футболістів. Це було б нормально, якби лондонці мали рівноцінних футболістів на лавці – але ж це не так.
Показовою стала катастрофа з Вест Хемом. Зінченко пропускав матч через пошкодження, а його позицію закривав Тірні. Що найбільш важливо, Кіран мав виконувати точно ті ж функції, що й українець. Зміщуватись у центр при білд-апі, комбінувати, обмінюватись позиціями, різати оборону просуваннями, тощо.
На рівні ідеї це рішення можна зрозуміти, адже шотландець теж славиться універсальністю. У збірній він здатний грати як центрбека, так і латераля, активно атакуючи останню третину – втім, на практиці Тірні ще не зміг опанувати роль фальшивого фулбека.
В ролі, яку Артета запропонував Тірні, британець безнадійно поступається Олександру. За всіма показниками. Що і продемонстрував матч з Вест Хемом.
Кіран діяв занадто повільно й безідейно. Показовий епізод: Тірні при білд-апі Арсенала зміщується у центр ближче до Партея, аби створити додатковий канал передач. Втім, отримавши м'яч, шотландець не знайшов іншого варіанту, окрім пасу назад ↓
Інший епізод. Тірні при білд-апі опускається й отримує м'яч у центральній зоні, як це часто робить Зінченко. Далі Кіран дрейфує в бік лівого флангу, а при першому ж натяку на пресинг Кіран пасує назад ↓
Ще момент. Джака опускається вниз і ще до прийому передачі від Габріела командує Тірні, аби той атакував простір у центрі. Втім, Кіран вривається мляво й повільно, змушуючи Граніта віддати пас назад ↓
Один з найбільш кричущих епізодів. Жезус виграє підбирання біля бокової лінії й скидує м'яч на Тірні. Вест Хем сильно втягнувся лівий фланг оборони "канонірів" і залишив величезний простір для ривка Вайту... ↓
Втім, замість передачі на хід Кіран зупиниться, подумає й віддасть пас на ближнього. Хоча йому підказує вся команда ↓
Було б несправедливо сказати, що без Зінченка лондонці взагалі нічого не можуть. У жовтні наш земляк пропустив одразу дев'ять матчів, але підопічні Мікеля Артети виграли сім із них – зокрема, вони здолали Ліверпуль. Осічки трапились із Саутгемптоном і ПСВ.
Втім, показовим був зимовий поєдинок проти Брайтона. Забивши швидкий гол, "каноніри" вміло чергували відрізки агресивного пресингу з відкатами у середній блок – це вилилось у рахунок 3:0 і майже повну статистичну перевагу.
Але після заміни Зінченка й появи Тірні лондонці різко втратили контроль над грою, притиснувшись до власних воріт і не маючи змоги вийти з-під пресингу.
Мікель Артета може пережити втрату Зінченка, якщо в обоймі доступні всі інші лідери, але навіть за таких умов Арсенал вже не той.
Зінченко фантастично просуває м'яч
Тепер, знаючи критичну важливість Зінченка для структури гри Арсенала, буде легше оцінити його крутість у індивідуальних просуваннях. В абсолютних величинах наш співвітчизник не є головним лідером "канонірів" за такими ТТД, але рівень надзвичайно високий.
Українець – третій в Арсеналі за кількістю передач в останню третину (Вайт поруч, Едегор у відриві) й четвертий за пасами в штрафний (поступається тільки Едегору та вінгерам). Сашко четвертий і за просуваннями на дриблінгу (поступається вінгерам та Едегору), але другий за просуваннями на дриблінгу в останній третині.
Зінченко на тлі партнерів особливо вирізняється сміливістю передач, намагаючись просувати м'яч крізь лінії. У ситуаціях, де більшість гравців виконують верхові передачі чи котять поперек, Олександр старається пасувати низом і вперед.
Таким чином, білд-ап Арсенала отримує додатковий імунітет від пресингу суперника (Зінченко здатен відіграти цілі групи футболістів), а центрхави "канонірів" отримують можливість для відкривань між лініями. Це відповідає одному з головних принципів Артети – високій швидкості володінь.
Зінченко пасом на Джаку відрізає п'ятьох футболістів Ньюкасла ↓
Зінченко відрізає середню лінію Челсі пасом на Едегора ↓
Можна пригадати перше взяття воріт у недавній битві з Саутгемптоном. Передгольовий пас на Едегора належав Зінченку – українець відрізав середню лінію.
А можна пригадати і гольову атаку в поєдинку з МЮ – Зінченко допоміг розігнати її, двічі за кілька секунд віддавши фірмові відрізаючі паси.
Особливо потужним був поєдинок проти Ньюкасла, який завершився внічию. Зінченко у той вечір віддав 24 точних передачі під пресингом і 14 пасів з просуваннями – 11 з них були розрізними.
У 2023 році в плані просувань м'яча передачами виділялись також поєдинки з Брентфордом (12 пасів), Евертоном (10), Саутгемптоном (9), та і 5 просувань з МЮ теж варто не забувати – це був найвищий показник у складі "канонірів". В третині матчів українець був найкращим або входив у топ-5.
Загалом за пасовими показниками Зінченко входить у 5% найкращих фулбеків АПЛ, а за пасами на просування він в 1% найкращих.
І це мова лишень про паси Зінченка. А ще варто не забувати про його ривки на дриблінгу та зміщення, які відкривали коридори партнерам чи розбивали пресинг суперника.
Увесь Арсенал крутий в цьому аспекті, але цінність просувальних дій Сашка важлива в контексті гнучкості, швидкості та непередбачуваності лівого флангу Артети.
Зінченко важливий у контрпресингу
Під час роботи в пресингу від Зінченка вимагають небагато – за тиск на білд-ап суперника відповідають інші футболісти (вінгери + нападник). Вмикання Олександра у цю роботу здебільшого пов'язані з висуваннями до центрхавів з позиції лівого захисника. Час від часу Сашка заносить високо, і тоді існує ризик провисання в напівпозиції.
Куди більше значення наш земляк отримує у стадії контрпресингу. За його ефективністю "каноніри" йдуть четвертими в АПЛ, однак ще рік тому північні лондонці були значно слабшими. У поточному сезоні Арсенал зробив колосальний ривок уперед – таким же прогресом серед топ-клубів може похизуватись хіба що Ньюкасл.
Важливу роль у цьому зіграв прихід Зінченка. Українець у Ман Сіті мав один з найвищих показників за перехопленнями та поверненнями м'яча – і в Арсеналі він теж залишається в лідерах. Олександр за кількістю успішних відбирань у середині поля поступається тільки Вайту та Партею, а за перехопленими пасами входить у топ-5.
Зінченко здебільшого вступає у контрпресинг з глибини. У затяжних атаках він часто займає позицію поруч з Партеєм – це не тільки допомагає атакувальній грі з кружляннями у трикутнику, а й забезпечує команді Мікеля Артети компактну формацію в разі втрати м'яча.
Показовим був епізод з поєдинку проти Ньюкасла.
Сака при передачі в центр втрачає м'яч, а Лонгстафф перехоплює його й починає контратаку. Втім, глибока позиція Зінченка дозволяє йому швидко зустріти Шона ↓
Лонгстафф не міг обійти Зінченка по правому краю – а тому віддав пас, який змусив Каллума розвернути корпус. Секундної заминки вистачило, аби Саліба відібрав м'яч ↓
За кілька хвилин Джака обрізався у центрі, а Мерфі підхоплює пас. Втім, Олександр знову вмикається з глибини і за підтримки Едегора витискає Джейкоба на фланг, де відбирає сферу. До того ж, він почав нову атаку Арсенала ↓.
Схожий епізод у матчі з Брайтоном.
Зінченко разом з Партеєм в глибині, а Едегор помиляється при передачі. Олександр тут же вступає у пресинг, сповільнюючи Лемпті – той хоч і обіграв українця, але дозволив Партею довершити відбирання ↓
Одразу після цього почалася контратака з прогресивним пасом від Сашка ↓
Тим не менш, роль Зінченка у даному аспекті не є визначальною. В залежності від ігрової ситуації поруч з Партеєм може опинитись і Джака, а оборонні показники українця та швейцарця приблизно рівні. Обидва виступають в якості помічників Тома у чорновій роботі – але виконують її якісно.
Зінченко в обороні – вразливість Арсенала, але масштаб проблеми переоцінений
У стадії оборони Олександр працює, як звичайний лівий захисник. Його ефективність у цій ролі яскраво описує зонна карта володінь – навіть "автобуси" намагаються тиснути на фланг українця, розігруючи там комбінації та відкриваючись за спину.
Синій квадрат – володіння Арсенала, червоний – володіння його суперників, сірий – спірні зони
Тут нічого дивного немає. Працювати флангом Вайта опонентам важче, хоча він теж грає високо. Бен – природній захисник, до того ж швидший і потужніший за Зінченка. Олександр же часто опиняється у високій позиції й не встигає повернутись. Астон Вілла могла покарати за це двома голами.
Крім того, проблем Олександру додають особливості гри Мартінеллі, адже той часто залишається у високій позиції внаслідок заточеності на пресинг першої лінії.
Найбільш яскраво цим недоліком користувався Тоттенхем в останньому дербі. Українець часто опинявся у ситуаціях 1-в-2 внаслідок ривків Кейна у його зону.
Ці проблеми випливають зі структури гри Арсенала, тож питань до Сашка тут мінімум. Втім, Зінченка все одно не назвати надійним в обороні. На власній третині поля українець робить менше відбирань, ніж Сака та Мартінеллі, хоча в центрі й на чужій третині він вже у топ-3/топ-5.
Іноді лівий фулбек Арсенала помиляється з вибором позиції, відкриваючи канали для передач за спину.
Ну і, звісно ж, тривогу завжди викликають матчі, в яких Олександр змушений протистояти швидким і технічним суперникам. Таким футболістам, як Салах, Марез, Антоні, Ріс Джеймс чи Мбеумо, цілеспрямовано створюють ситуації 1-в-1, плюс вони завжи готові покарати ривком.
І ось тут масштаб проблем Зінченка в захисті починають переоцінювати. Насправді, не все так погано. По-перше, Олександр ще кілька років тому підлаштувався під свої мінуси – українець в обороні завжди намагається мати невеличкий запас по дистанції, аби не бути обіграним на дриблінгу.
Як правило, при вриванні вінгера у свою зону Зінченко пласується, гальмуючи суперника й виграючи час для партнерів. Не завжди такий підхід працює – з тим же Борнмутом допласувались до голу на 9-й секунді зустрічі.
Але це все одно ефективно. Зінченко виграє 56,8% дуелей при спробі обійти його на дриблінгу. У Тірні й Томіясу показник вищий, але тільки завдяки меншій вибірці й значно слабшим суперникам.
У листопаді ж, коли різниця у кількості матчів була меншою, перевага Олександра була особливо яскравою.
Позиційна робота Сашка в обороні теж не така вже й слабка. За кількістю перехоплених передач у поточному сезоні він поступається тільки Партею й Габріелу, йдучи на одному рівні з Саліба та Вайтом.
Крім того, українець входить у 5% найкращих фулбеків АПЛ за успішністю верхових дуелей. Це, знову ж таки підтверджує міфологізованість позиційних проблем Зінченка в обороні. Так, він неідеальний. Так, є сильніші флангові захисники (той же Вайт), але недоліки не є кричущими.
Показовою є статистика Вулверхемптона й Челсі у матчах проти Арсенала. Обидва намагались тиснути на фланг Зінченка – втім, 17 атак через позицію Олександра принесли всього 0,01 xG.
Багато хто розкритикував Зінченка за поєдинок проти Ліверпуля. Саме з-під нього забили другий гол, причому Трент прокинув Сашка поміж ніг. Особливо здивувала критика від Каррагера – він, як ніхто інший, мав би помітити колосальний тиск на фланг Олександра та явну втому під кінець зустрічі.
Тим паче він мав би помітити першопричину провалу Зінченка. На початку зустрічі у "канонірів" був цікавий тактичний хід – Артета виводив Олександра з-під Салаха, передавши гру 1-в-1 проти нього Габріелю. Українець в такі моменти страхував центр. Цей підхід не був ідеальним, але коуч обрав менше зло.
У перші півгодини такий підхід працював, а Зінченко навіть організував гольову атаку. Втім, потім Арсенал притиснувся до власних воріт, а Мікель Артета затягнув із замінами. Протягом 60 хвилин лондонці сиділи в глухій обороні, без пресингу/контрпресингу, майже без контргри і без свіжих футболістів.
Те, що Зінченко дотягнув до 88-ї хвилини тільки з чотирма програшними єдиноборствами у шести епізодах, було подвигом – однак цей подвиг витягнув із Сашка усі сили. Перед другим голом українець правильно страхував Габріеля, але йому не вистачило швидкості й різкості.
Так чи інакше, проблема Зінченка в обороні не має аж надто великого значення для Арсенала. Його висока позиція та орієнтованість на атаку приносять значно більше користі, ніж шкоди. До того ж, структура гри "канонірів" сильно допомагає Олександру.
Лондонці володіють м'ячем на рівні 58%, в чому є безпосередня заслуга українця. Суперники здебільшого не тиснуть, тож підопічні Артети тримають м"яч у високих позиціях.
Агресивний (контр)пресинг "гармашів" призводить до того, що опоненти віддають не більше 16 пасів з просуванням і не більше 32 лонгболів за матч – за цим показником Арсенал традиційно найкращий або в топ-3.
Як наслідок, тільки у матчах з Манчестер Сіті команди АПЛ роблять меншу кількість дотиків до м'яча на чужій третині. Завдяки такому футболу Зінченко проводить в обороні невелику частку часу, концентруючись на своїх креативних завданнях.
*******
Без такого полізадачного й розумного футболіста як Зінченко проект Мікеля Артети не злетів би. Українець має найбільш широкий і важливий функціонал, працюючи на всіх третинах поля, обігруючись зі всією командою й маючи критичний вплив на просування м'яча.
Так, Сака багато забиває, Жезус всюдисущий, а Едегор є найкращим атакувальним хавом АПЛ – однак вся ця арсеналівська ідилія за відсутності Зінченка втрачає свою магію, а почасти і взагалі не працює.
Арсенал – це контроль м'яча, а контроль м'яча – це Зінченко. Тобто Зінченко – це і є Арсенал.