"Футбол 24" – про Маттіаса Сінделара. Співвітчизники нарекли його футбольним Моцартом – і це не той випадок, коли пафос зайвий.
"Футбол 24" започатковує серію матеріалів про суперників збірної України на Євро-2020. Отож, Австрія та Нідерланди. Невдовзі отримаємо і третього опонента у груповому етапі. Якими були головні перемоги та поразки у футбольній історії цих країн? Кому молилися, кого носили на руках, кого вважали героєм нації? Розповідаємо!
*******
Маттіас нерухомо лежав у палаті і вдивлявся у високу стелю. Праве коліно 19-річного юнака нестерпно гуло, а перед очима пробігало все його нетривале життя.
П’ять років тому хлопчина втратив батька. Ян Шінделарж, каменяр за фахом, поліг зі зброєю у руках на фронтах Першої світової – десь у Словенії. Мати працювала пралею, зароблених грошей хронічно бракувало, щоб прогодувати Маттіаса і трьох його сестер. Шінделаржі – етнічні чехи із Моравії – ще до війни переїхали у Відень, шукаючи кращої долі, але опинилися на узбіччі.
Молодший Сінделар (прізвище – на австрійський манер) записався у помічники слюсаря – хоч якась копійчина. Паралельно грав у футбол. Віденські вулички буквально кишіли неповнолітніми шибениками, які розбивали єдину пару черевиків об шнурований м’яч або щось таке, що хоча б приблизно нагадувало його своїми контурами. Там, у дворових баталіях, Сінделара помітив учитель фізкультури Карл Вайман.
Оцінивши легкість, з якою хлопчина долає усі перешкоди на шляху до "воріт", скаут порекомендував його у юнацьку команду віденської Герти, доволі помітної сили в австрійських змаганнях. У 19 років Сінделар вже прописався у першій команді і почав заробляти улюбленим ремеслом – футболом.
Лише Богу відомо, як це могло трапитись. Але одного дня Маттіас важко травмував коліно у… басейні. Меніск довелося зшивати буквально по шматках. І ось тепер він лежав у віденській клініці, втупившись у стелю, дослухався до прооперованої ноги та молився… По один бік – футбольна кар’єра, яка обіцяла непогані статки, по інший бік – перспектива інвалідності, животіння обузою на шиї бідолашної матері. Доля грала із Сінделаром у рулетку.
*******
У хірурга Ганса Шпітці були золоті руки. Він прооперував молодого футболіста настільки ювелірно, що той зумів повернутися на поле. Проте острах зазнати рецидиву – зашкалював. Аби почуватися трохи впевненіше, Сінделар перед кожною грою накладав на праве коліно спеціальну пов’язку. Це стало його "фірмовим" ритуалом. А за обережну гру та майстерне уникнення серйозних зіткнень Маттіаса нарекли Der Papierene – "Паперовий". Футбольним "Моцартом" він став трохи пізніше.
У 1924-му Герта розвалилася. Сінделара начебто хотіли бачити у складі австрієзованої італійської Сієни, але навіщо їхати закордон, якщо можна залишитися у рідному Відні? Матіас прийняв запрошення від чинних чемпіонів країни – клубу Аматоре, який зовсім скоро перейменують в Аустрію.
Лише факти: упродовж наступних 15 років Сінделар разом із Аустрією стане чемпіоном країни, 5-разовим володарем національного Кубка та 2-разовим переможцем Кубка Мітропи (предтечі Ліги чемпіонів). Звісно, кількість трофеїв – порівняно невелика. Зате слава про технічного нападника дуже швидко перетнула кордони. А головне – привернула увагу основоположника найпотужнішої збірної Австрії усіх часів – Хуго Майзля.
Спершу Маттіас виправдовував довіру майбутнього творця "Вундертіму". У 1926-му він зіграв три товариські матчі проти Чехословаччини (2:1), Швейцарії (7:1) та Швеції (3:1), у кожному з них забивши бодай один м’яч (загалом – 4). Далі Сінделара спіткала "засуха". Терпець головного тренера луснув після руйнівного фіаско від Південної Німеччини (0:5). "З такою грою вам гарантоване тепленьке місце у балетній трупі!" - лютував Майзль. Він відрахував кумира прихильників Аустрії зі словами, які увійшли в історію: "Це був не футбол, а танець на яйцях!".
Хуго Майзль
Минув час. Маттіас стабільно феєрив у своєму клубі, а гер Хуго продовжував пошуки оптимального складу національної команди – пазли ніяк не складалися. На травень 1931-го Австрія запланувала домашній спаринг із Шотландією, і Майзль, приборкавши гонор, перепросив Сінделара за старі кривди. Господарі здобули красиву перемогу над серйозним суперником (5:0), один із голів забив Der Papierene. Преса була у захваті!
Через 10 днів Австрія гостювала у Берліні і знищила господарів поля – 6:0, а у вересні, вже у Відні, закріпила успіх у матчі-реванші (5:0, хет-трик Сінделара). Пазли склалися! "Вундертім" народився – славімо Його!
Канонічно "Вундертімом" іменують збірну Австрії у проміжку з 16 травня 1931 року до 23 жовтня 1932-го. Команда провела 12 матчів, виграла з яких 10. Оцініть розмах! (поєдинки подані у довільному порядку).
Австрія – Шотландія – 5:0 (Сінделар – 1 гол)
Німеччина – Австрія – 0:6
Австрія – Німеччина – 5:0 (Сінделар – 3)
Угорщина – Австрія – 2:2
Австрія – Швейцарія – 2:0
Швейцарія – Австрія – 1:8 (Сінделар – 1)
Австрія – Італія – 2:1 (Сінделар – 2)
Чехословаччина – Австрія – 1:1 (Сінделар – 1)
Австрія – Угорщина – 8:2 (Сінделар – 3)
Швеція – Австрія – 3:4 (Сінделар – 1)
Угорщина – Австрія – 2:3
Австрія – Швейцарія – 3:1
Особливий фурор спричинили дві звитяги над Угорщиною. А остання у списку перемога над швейцарцями дозволила "Вундертіму" здійняти над головою Кубок Центральної Європи (Кубок Гере). Завершити цикл на тріумфальній ноті – круто. Але справжні веселощі лише розпочиналися!
*******
Сьомого грудня 1932 року збірна Австрії прибула на Вемблі, щоб випробувати свої сили проти родоначальників, які вважалися беззаперечними фаворитами двобою і збиралися збити гонор сенсаційним вискочкам із берегів Дунаю. У той день в Австрії на кілька годин швидше зачинилися підприємства, офіси, кав’ярні. Вся країна жадібно прикипіла до радіопередавачів, які транслювали матч у Лондоні.
На 30-ій хвилині господарі вели у рахунку – 2:0. Після перерви австрійці прокинулись: дубль Цішека та гол Сінделара вразили вщерть заповнений Вемблі настільки, що попри підсумкову перемогу Англії (4:3) обговорювали лише гру команди Хуго Майзля. Її називали фантастичною, нереальною, геніальною. Левову частку компліментів зібрав і Сінделар. "У нас навіть близько немає такого обдарованого футболіста!" - констатували англійські ЗМІ. А лондонський Арсенал, який через кілька місяців стане чемпіоном країни, збирався викласти за трансфер Маттіаса неймовірні на ті часи 40 тисяч фунтів.
1933-й – підготовка до другого в історії чемпіонату світу, який довірили фашистській Італії. У квітні австрійцям вистачило одного (!) матчу, щоб кваліфікуватися у фінальну частину Мундіалю (розгромили Болгарію – 6:1, гол Сінделара завершив це побиття).
На Апенніни команду Майзля проводжали всією країною. Ви найкращі, мовляв, повертайтеся зі щитом – з кубком, тобто. ФІФА ще перебувала у пошуках ідеальної формули розіграшу, тому у 1934-му учасників примітивно розбили на вісім пар. Ніякого групового етапу – одразу ігри на виліт!
Першим суперником Австрії стала Франція – команда, яку роком раніше "Вундертім" спокійно здолав у Парижі (4:0). Але тут, на туринському Беніто Муссоліні, виникли серйозні проблеми. Французи повели у рахунку, Сінделар зрівняв рахунок, матч перейшов в овертайм, де фаворит все ж дотиснув опонента ціною надзусиль – 3:2.
У чвертьфіналі обіграли Угорщину (2:1), і от – півфінал. Мілан, Сан-Сіро, 60 тисяч глядачів, пильне око Муссоліні і шведський арбітр Іван Еклінд, який перед матчем побував на прийомі у фашиста №1. Всі ознаки вказували на те, що доля Австрії була вирішена ще до стартового свистка. А найголовніше – команда вийшла на поле без свого лідера. Сінделара підкосила травма, чемпіонат світу для нього закінчився у чвертьфіналі.
"Коли троє італійців заштовхали нашого голкіпера у ворота разом із м’ячем, арбітр не зафіксував фол, та й в інших моментах "чудив". Він головою (!) вибив м’яч після навісу на Цішека, який опинився б сам на сам із воротарем італійців Комбі", - пригадував Йозеф Біцан, нападник австрійців.
Австрія таки програла – 0:1. Матч за третє місце вже не мав ніякого значення (поразка від нацистської Німеччини – 2:3). На батьківщині команду Майзля зустрічали тотальним хейтом – як останніх невдах. Від любові – до ненависті…
*******
У березні 1938-го відбувся Аншлюс – нацистська анексія Австрії. Третій Рейх одразу взявся до рішучого наведення власного порядку на захопленій території. Професійні угоди між австрійськими клубами та футболістами анулювали, склади команд прискіпливо просіювали у пошуках єврейських гравців. У найбільшу немилість окупантів потрапила Аустрія, яка, власне, мала реноме "єврейської команди". Відібрали стадіон, а сам клуб перейменували в "Остмарк".
Найкращі футболісти країни втікали на Захід. Ідеолог Вундертіму Хуго Майзль помер ще до Аншлюсу – 55 років, зупинка серця. Все, що наповнювало сенсом життя Маттіаса Сінделара, зникало під залізними ударами політичних реалій.
Його залюбки прийняли б у будь-який клуб Франції чи Англії, але він залишився вірним Відневі – надто любив це місто. Тут його знав кожен – від замурзаного шмаркача до поважного бюргера. Сінделар частенько знімався у рекламах костюмів, годинників, різного краму і навіть зіграв самого себе у стрічці "Роксі та її чудесна команда". Він був справжнім селебріті.
Третього квітня 1938 року Відень став свідком прощального матчу збірної Австрії, яка опісля спарингу зі збірною Німеччини повинна була злитися з нею воєдино. Уламки величного "Вундертіму", виснажені кадрово та морально, вже ж зібралися з силами і обіграли окупантів на очах у провідних "шишок" Третього Рейху – 2:0. Другий м’яч забив Сінделар, демонстративно відсвяткувавши успіх.
Попри те, що Маттіасу вже виповнилося 35, у збірної Німеччини були на нього величезні плани. Боси федерації кілька разів пропонували приміряти футболку із свастикою, але Сінделар щоразу ухилявся від запрошення: "Данке! Але для цієї справи я застарий".
Він ще виходив на поле, творив мереживо комбінацій і забивав голи – грав у своє задоволення. У грудні Остмарк (чи то пак Аустрія) розписала у Берліні нічию з Гертою (2:2), один із м’ячів забив Сінделар. Це був останній матч футбольного Моцарта.
Статистики підрахували, що упродовж кар’єри він оформив понад 250 голів в офіційних матчах. Ще більше – у товариських іграх, які в той час відбувалися регулярно і користувалися великим інтересом. Солідне досягнення нетипового форварда. Нетипового, бо йому не був притаманним егоїзм. У своїх спогадах партнери Сінделара завше відзначали його щедрість – асистував чимало і з великим задоволенням.
*******
Після закінчення кар’єри Маттіас повністю зосередився на бізнесі. У віденському районі Фаворітен він придбав кафе, яке раніше належало євреєві Леопольду Шимону Дріллу і яке так чи інакше було приречене на "аріїзацію". Трактир ще ніколи не бачив такої кількості гостей: туди заходили охоче – "на Сінделара". Нацисти з подивом виявили, що власник не надає їм очікуваних преференцій, а однаково гостинно ставиться до різних прошарків суспільства.
Ополудні 23 січня 1939 року Відень сколихнула шокуюча блискавка: у будинку №3 на Аннагассе виявили тіло Маттіаса Сінделара, а його подругу – Каміллу Кастаньйолі – у критичному стані доправили у лікарню. Вона помре наступного дня, так і не прийшовши до тями. Офіційна версія слідства – отруєння чадним газом через неправильну експлуатацію комина.
Відень оповила скорбота. Серед містян, які не вірили слідчим, поширювалися альтернативні версії трагедії. Найпопулярніша з них наводила на слід гестапо. Мовляв, із Сінделаром поквиталися за те, що він допомагав євреям, та й сам був ненадійним - міг утекти світ за очі. Дехто стверджував, що власника кафе замовили боси кримінального світу, перед якими він начебто мав великі борги. Не відкидався і варіант свідомого самогубства – Маттіаса, Камілли, або й обох одразу.
Попрощатися із "Моцартом" прийшли 15 тисяч мешканців Відня. Дехто з істориків гірко іронізував: це був єдиний антинімецький виступ за увесь період Аншлюсу. Вічною гаванню для Маттіаса Сінделара стало Віденське центральне кладовище. Розслідування справжніх причин його загибелі тривало ще кілька років, але так і не увінчалося новими фактами. Після завершення Другої світової війни справу закрили, але про Der Papierene не забули. На його могилу досі регулярно приносять свіжі квіти.