"Футбол 24" поспілкувався з гравцем турецького Акхісара та збірної України Євгеном Селезньовим. Наш форвард не ліз за словом у кишеню перед матчем проти Словаччини.
"Ми маємо дуже сильну збірну. У неї просто потрібно вірити, її треба любити та довіряти"
– Україна стартувала у Лізі націй з виїзної перемоги над Чехію. Чимало експертів вважає, що наша збірна продемонструвала найкращу гру в еру Шевченка-тренера. Погоджуєтесь з такою думкою?
– Кожен має власне бачення. Якщо вони так говорять, значить, ця гра сподобалась їм найбільше. Я не думаю, що вона – найкраща. Раніше були різні ігри: хороші та погані. Мені здається, що були й кращі матчі. Але, дійсно, гра проти Чехії – як взірець.
– Завдяки чому вдалось перемогти та чи здивувала Чехія?
– Ні, Чехія не здивувала. Ми маємо дуже сильну збірну. У неї просто потрібно вірити, її треба любити та довіряти. Нинішнє покоління – дуже талановите. Тому, немає нічого дивного у перемозі. Хлопці зіграли дуже круто.
– У нашій збірній зараз виділяють якісний центр поля. Півзахист – головна зброя України?
– Мені не подобається когось виділяти. Звісно, Маліна перебуває у хорошій формі. Та усі: Стьопа, Маліна, Ярмола, Конопа, Рома Яремчук… Марлос – взагалі псих.
– Дії бразильця під час першого гола – якийсь космос. Не будете заперечувати, що він є найбільш технічним гравцем команди?
– А чим Коноплянка гірший від нього, чи Ярмоленко. Кожен гравець має різні технічні якості. Не можна сказати, що Марлос – найбільш технічний. Я б не зміг так судити.
– Збірна України зараз виглядає дуже згуртованою. Це допомагає на полі?
– Це стосується не лише нашої команди. Коли ви разом – зовсім інше ставлення до роботи, до партнера, інше розуміння. Було багато результатів в історії, коли команди перемагали лише завдяки цьому. Далеко не потрібно дивитись… Згадайте Дніпро. Ви думаєте, що ми були сильніші за Наполі? Ні.
– Брали командним духом?
– Звичайно. Те саме можна сказати про Аякс та Брюгге. Ми що були сильніші за них?
Селезньов на тренуванні збірної / фото Олександра Попова
– У матчі проти Чехії, коли ви виходили на розминку, фанати скандували “Сєля, Сєля”. Зауважте, що “Коно” чи “Ярмола” ніхто не кричав. Вас це здивувало?
– Якщо чесно, то я був приємно вражений. Виходить, що люди пам’ятають мене, люблять… Було приємно. Значить, я чогось добився, допомагав колись цій країні.
– Наш наступний суперник – Словаччина. Кого б ви могли виділити у цій команді?
– У них багато хороших футболістів: Гамшік, Губочан, Шкртел… Не думаю, що когось потрібно виділяти. Словаччина – сильна, насамперед, як команда. Якщо ж брати до уваги індивідуальні якості, то Гамшік, звісно, виділяється. Але я не думаю, що він може щось зробити без своїх партнерів.
– Словаччина сильніша за Чехію?
– Набагато. Вища на голову.
"Я сказав йому: с*ка, ну зачекай дві хвилини і я тебе спіймаю, лише торкнись м’яча"
– Ви називали перехід у Галатасарай своєю мрією. Як вважаєте, у вас ще є шанс опинитись там в майбутньому?
– Немає нічого неможливого. Зараз потрібно зосередитись на виступах у Лізі Європи за свою команду, а взимку буде видно. Шкода лише, що Ліга чемпіонів зараз…
– Може розкриєте якісь деталі перемовин між клубами? У вас була розмова з президентом.
– Не хочу про це говорити. Мені прикро згадувати той епізод. Я забув це і рухаюсь далі.
– Акхісар не дуже переконливо розпочав сезон. Як поясните поганий старт вашої команди?
– Я б не сказав, що непереконливо. Ми виграли Суперкубок.
– Мова йде про чемпіонат Туреччини.
– В нас були складні перші матчі. Ми програли на виїзді Бешикташу (1:2), зіграли вдома внічию з Різеспором (1:1), коли мене вилучили. Якби цього не сталось, думаю, ми б перемогли. З Башакшехіром хлопці тримались, але поступились в кінці (1:2). Останній матч з Сіваспором – 1:1.
– Поясніть, що відбулось у матчі з Різеспором, коли вас вилучили. Провокація?
– Як зазвичай, хлопчики в спідницях. Словаки, словенці… Хто він там? Фінк. Я навіть не знаю, хто він. Галіма тьолка.
– Як вам турецький арбітраж? Чи є там справжні професіонали?
– Небагато, два-три арбітра.
– А рефері, який вас вилучив?
– Дивіться, Мбаппе вдарив гравця і його дискваліфікували на три матчі, а мені дали чотири ні за що. Я йому показував ногу, яку мені раніше роздерли до крові, ця тьолка в спідниці… Не подам йому руку в наступній грі, навіть може не підходити. Тисну руку лише чоловікам. Він роздер мені ногу. Я підбіг до цього захисника і говорю: що ти робиш, мудило? А він подивився на мене єхидно, як гієна, коли арбітр повернувся, і мене це розлютило. Я навіть не в обличчя, а в його бік (плюнув – прим.ред). Та я й не плював, у мене води в роті не було, пересохло все. Я сказав йому: с*ка, а він російську розуміє, ну зачекай дві хвилини і я тебе спіймаю, лише торкнись м’яча. Він, мабуть, злякався чекати стільки, через хвилину схопився за обличчя і потім валявся десять хвилин. Через хвилину!
– В Туреччині ви забиваєте абсолютно усім: Галатасарай, Бешикташ, Фенербахче. Якщо Селезньов виходить у старті – очікуй гола. Ми пильно стежимо за вашими матчами.
– Ставки робите?
– Ні.
– Значить, не вірите в мене (сміється).
– Ви, дійсно, гармонійно влились у цей чемпіонат. Вас хвалить місцева преса. Не почуваєтесь там зіркою?
– Я ніколи сам себе зіркою не називав і не люблю, коли мене так називають. Я – звичайна людина. Але те, що увага до мене велика, це правда. Тим паче, після трофеїв, після Галатасарая… На певний рівень я вийшов.
"Шевченко поставив мене на місце? Той, хто це написав – чистий чорт"
– Вам не було образливо, що, приїхавши до табору збірної в хорошій формі, ви зіграли всього декілька хвилин проти Чехії?
– Є тренер, він дав мені 5 хвилин. Я ж не можу сам себе випустити на заміну.
– Перед грою з чехами деякі ЗМІ писали про жорстку фразу Шевченка у ваш бік.
– Той, хто це написав – чистий чорт. Я попросив дізнатись, хто це зробив. Якщо він мені попадеться на очі, я йому запотиличників надаю. Я йому просто надаю запотиличників. От побачите Андрія Миколайовича, запитайте його, якщо мені не вірите. А ось це чортисько, яке це написало… Що він поставив мене на місце, чи як? А є за що ставити?
– Начебто на тренуванні ви багато жартували.
– А цей чорт мені заборонить жартувати?
– Не бачу в цьому нічого поганого.
– Ну ось поясніть цьому безголовому, а він – дійсно безголовий, що перед матчами такого писати не можна. Тим паче, писати брехню. Чистий баран. Не забудьте так написати. Я поки його на власні очі не побачу, буде пішки на матчі збірної ходити, його не впустять у літак.
"Мені нецікавий чемпіонат України. Тут немає адреналіну, мотивації"
– Чи не роздумували ви над можливим поверненням в Україну? Не сумуєте за УПЛ?
– Не те, щоб я сумував, просто зараз мені нецікавий чемпіонат України. Тут нецікаво грати: немає адреналіну, мотивації. Зараз тут нічого немає. Не хочу сказати, що я – крутий, бо граю в Туреччині та забиваю топ-клубам. Я можу порівняти з тим періодом, коли я грав. Сподіваюсь, що рівень УПЛ буде рости, адже Україна заслуговує на хороший чемпіонат. Сподіваюсь, що повернуться Метал та Дніпро. Сподіваюсь, що буде інтрига в чемпіонаті. Адже зараз грають лише Шахта та Динамо, більше нікого немає… Ну Зоря ще. Але не в цьому суть. Подивіться на стадіони. Скільки глядачів максимально приходить на стадіон? Не враховуючи Шахтар і Динамо.
– Десь 3-4 тисячі.
– Уявіть на Олімпійському 3-4 тисячі. Одних стюардів стільки може бути. Ну що це таке? Я не хочу образити уболівальників, але це – неправильно. Футболіст так ніколи не буде рости.
– Це проблема культури уболівання чи низький рівень футболу?
– Ну раніше ж була культура і стадіони заповнювались: Одеса, Дніпро…
– Тоді команди були значно сильніші, з більш якісними виконавцями.
– Звісно, що на таку ситуацію впливає багато чинників: немає фінансування, не ті люди грають в чемпіонаті Україні.
– А чи були спроби з боку українських клубів повернути вас?
– А куди мені повертатись? Від кого ці пропозиції надійдуть? З Шахтаря я пішов. Ну звідки?
– Динамо, наприклад. У них проблеми з форвардами.
– Та припиніть. У них є Бєсєдін. Зюзя (Зозуля – прим.ред) говорить, що хоче повернутись. Може Зюзю наберіть (сміється). А яке я маю відношення до Динамо? Дніпро, Шахтар – так. А Динамо? Я – не колишній гравець Динамо, щоб туди повертатись.
– Ви – форвард, який забиває. Це ж показник.
– Для когось – показник, а для інших – ні. Для Динамо, напевно, ні (сміється). Я не знаю. Зараз в Україні є дві команди – Динамо та Шахтар. При всій повазі до Зорі, це – не той клуб… Ну окей, нехай буде три клуби.
– Микола Шапаренко перед матчем з Марокко сказав, що ви взяли над ним шефство у збірній.
– Ми досі телефонуємо один одному. Я дійсно хочу, щоб він ріс. Давно не бачив такої голови. 19 років йому, так? Хороший. Він мені дуже подобається.
– То як виглядає шефство з боку Євгена Селезньова?
– Та це він так щось ляпнув. Напевно, хтось зі старших його налякав.
– Але пораду чи такий собі батьківський запотиличник може виписати?
– Якщо я йому щось пораджу, то він завершить з футболом (сміється).Та ні, я жартую. Старатимусь допомагати молодим. Слухатимуть мене – добре, а якщо ні – теж зрозумію.
Володимир Лесько, Футбол 24