У 2012 році відбулася одна із найжорстокіших трагедій в історії футболу.
Минулої суботи, 29 серпня, відбулися матчі 23-го туру єгипетської Прем’єр-ліги. Увагу одразу привернув поєдинок Ель-Масрі проти Аль-Ахлі. Аутсайдер сезону проти беззаперечного лідера та найтитулованішого клубу Африки. Фаворит очікувано здобув легку виїзну перемогу (2:0). Грали у Суеці, а не в Порт-Саїді – рідному місті Ель-Масрі. Єгипет досі здригається від спогадів про різанину у цьому середземноморському порту. Вісім з половиною років тому зеленими трибунами стадіону Порт-Саїд текли багряні ріки липкої та гарячої крові каїрських фанатів.
*******
31 січня 2012-го від залізничного вокзалу головного міста Єгипту відчалив потяг із кількома сотнями ультрас Ahlawy – провідного хардкору Аль-Ахлі. Ahlawy були локомотивом потужної фанатської 40-тисячної Північної трибуни Каїрського міжнародного стадіону. Коли Аль-Ахлі грав удома, вокальний та піротехнічний тиск від ультрас паралізовував суперників ще до виходу на поле.
Вагони простягнулися вервичкою строго на північ – аж до середземноморського узбережжя, де розкинувся Порт-Саїд. Гості заполонили місто, наспівуючи оди улюбленому клубу. Порт-Саїд жив очікуваннями першого лютого, плекаючи надію, що рідний Ель-Масрі поквитається із галасливими каїрцями за недоспану ніч.
Місцевий стадіон розрахований лише на 18 тисяч глядачів. Небагато, як для міста із півмільйонним населенням. Під топові матчі чашу арени правдами і неправдами заповнювала майже вдвічі більша аудиторія. Ажіотажем пахло і цього разу.
Стадіон у Порт-Саїді
У складі Аль-Ахлі вийшли кілька зірок збірної Єгипту. Голкіпер Шаріф Ікрамі мав за плечами виступи у Фейєнорді. Захисник Ахмед Фатхі (Шеффілд Юнайтед) провів за націоналку 133 поєдинки. Півзахисник Хоссам Галі пройшов університети Фейєнорда, Тоттенхема і Дербі Каунті. На заміні перебував Мохаммед Абутріка – ветеран-бомбардир з’явиться на полі під завісу поєдинку, коли у повітрі вже запахло кров’ю…
Спочатку ніщо не віщувало біди. Аль-Ахлі швидко повів у рахунку завдяки влучному удару бразильця Фабіо Жуніора і достатньо довго утримував перевагу. Проблеми почалися на 72-ій хвилині, коли Момен Закарія забив у відповідь. Ще через три хвилини гості залишилися у меншості – друге попередження для Хоссама Галі. На 83-ій Закарія оформлює дубль – наелектризований стадіон вимагає не зупинятися. Зрештою, фаворитів добиває Абдулає Сіссе – 3:1.
Йшла 90+3 хвилина, тож на поле прорвалися перші екзальтовані фанати – відсвяткувати взяття воріт разом футболістами Ель-Масрі. Дуже швидко ситуація вийшла з-під контролю. На газон висипали десятки, а потім і сотні місцевих фанатів, які швидко рушили у напрямку гостьового сектора. Кілька стусанів перепало і спантеличеним футболістам Аль-Ахлі.
Де поліція?! Саме час втрутитися. Периметр стадіону контролювали 500 копів у повній амуніції, проте вони лише спостерігали. Тим часом хулігани Ель-Масрі, озброєні ножами і навіть вогнепальною зброєю, вже добиралися до горлянок каїрських ультрас. Гості були у явній меншості, до того ж виявилося, що брама, якою їх завели на сектор перед матчем, зачинена – відступати нікуди.
"Почалася бійня. Ель-Масрі різали ножами всіх підряд. Декого просто викидали назовні із висоти трибуни", – пригадує очевидець, якому пощастило вижити. Ультрас Ahlawy тримали на секторі довгих три години, після чого тих, хто вижив, доправили на залізничну станцію. Побиті і покалічені фанати стікали кров’ю. Ніхто з них не звернувся за допомогою – вони боялися бути добитими у лікарнях Порт-Саїда.
*******
74 загиблих (72 із них – ультрас Аль-Ахлі), близько 1000 поранених.
Такими виявилися підсумки страшних жнив у Порт-Саїді. Кадри зі стадіону облетіли інформаційні стрічки світових видань. Планета завмерла від шоку. У знак солідарності зі своїми фанатами кілька футболістів Аль-Ахлі оголосили про намір закінчити кар’єру.
"Я не розумію, як можна грати у футбол, коли загинуло понад 70 людей? – окреслив свою позицію голкіпер команди Шаріф Ікрамі. – Ми навіть думати не можемо про цей вид спорту".
Чемпіонат Єгипту, у якому на той момент відбулося 17 турів, спершу призупинили, а потім скасували. Наступний розіграш відбувся у вкороченому форматі через військовий переворот у країні. У ньому не зіграв Ель-Масрі – клуб знявся з власної ініціативи, покаравши себе за масакру, влаштовану своїми ж фанатами.
*******
Але якими ж були мотиви кровопролиття? Банальний "навколофутбол", що вийшов з-під контролю? Як мінімум, прихильники Аль-Ахлі переконані у тому, що це було політичне замовлення. Надто багато фактів вказують на це.
2011 рік розпочався для Єгипту із масових акцій протесту. Прості єгиптяни, натхненні успіхом революції у Тунісі, піднялися на повстання проти режиму президента Хосні Мубарака, який правив країною упродовж 30 років. У перших рядах виступили ультрас двох каїрських грандів – Аль-Ахлі та Замалека. Непримиренні опоненти забули старі кривди і пліч-о-пліч виступили проти диктатора. Єгипетський Майдан – площа Тахрір – переміг. Одинадцятого лютого Мубарак пішов у відставку, передавши владу Вищій раді Збройних сил. Невдовзі 83-річний правитель опинився на лаві підсудних, де, у відчаї, пригрозив своїм кривдникам помстою.
Єгипетська революція наступила на українські граблі. Святкуючи локальну перемогу, народ прогавив зручний момент для люстрації. Багатьом керівникам силових структур епохи Мубарака вдалося зберегти свої посади. Відсидівшись кілька місяців, вони підняли голови і взялися мстити, закручуючи гайки активній частині суспільства.
Різанина у Порт-Саїді сталася рівно через рік після Революції. Ось кілька фактів, які наштовхують на думку про замовний характер масштабного злочину.
– Міський голова Порт-Саїда обожнював футбол і не пропускав домашніх матчів Ель-Масрі. У той вечір його на стадіоні не бачили.
– Шеф міської поліції покинув стадіон після першого тайму.
– Фанати Ель-Масрі пронесли крізь поліцейський кордон велику кількість зброї – і не лише холодної.
– Коли почалася різанина, на стадіоні вимкнули світло.
– Вихід із сектора, відведеного для фанатів Аль-Ахлі, виявився зачиненим. Зустрічалася інформація, що браму узагалі приварили намертво.
– Пасивність поліції. До певного моменту копи лише спостерігали, як проливається кров.
*******
Жесть на цьому не закінчилася. У Каїрі спалахнули нові акції протесу – із вимогою покарати винуватців терористичного акту. За гратами опинилися понад 70 підозрюваних. Через рік 21 особу засудили до смертної кари. Тоді на повстання піднялися вже родичі "смертників", які зважилися на штурм тюрми. Безлади придушили танки – близько 30 загиблих.
Тим не менше, виконання вироку відклали ще на два роки – до 2015-го. Суд переглянув справи, скоротивши розстрільний список із 21 до 11 осіб. Того ж року режим розпочав боротьбу із… ультрас Ahlawy. Лідерів фан-руху кинули за грати, саму ж фірму назвали "терористичною організацією" і оголосили поза законом. У травні 2018-го вона офіційно припинила своє існування.
Чинного президента Єгипту звати Абдул-Фаттах Халіл Ас-Сісі. Це – колишній міністр збройних сил, який доклався до військового перевороту проти попереднього президента Мухаммеда Мурсі. Площа Тахрір – під особливим контролем. Вулиці Каїра прочісують озброєні патрулі. Після падіння Мубарака влада у державі змінилася вже втретє. Генерали бояться нових повстань.