Купа військових, гарант і диво-фанати. Футбол 24 побував на найбільш гучній грі чемпіонату України.
Вокзал. З потяга на перон вискакують море тих, хто ще вчора був у Києві. Вони – фанати Динамо. Для них сьогодні – принциповий день. Вони – в Маріуполі. Інші слова зайві.
Повсюди повно військових. Вони детально вдивляються в кожного, хто проходить повз. Безпека підвищена. Така подія вимагає цього. Не футбол, а приїзд Петра Порошенка поставив на ноги весь регіон. Місто в очікуванні. Люди в черзі – також.
Потрапити на стадіон імені Бойка непросто. Люди перестають заходити лише ближче до кінця першого тайму. Обшук при вході вкрай детальний – з двома металошукачами, повними оглядинами ваших торб і відправленням деяких з них у камеру схову. Процес тривалий і непростий. Це зрозуміло – Президент на стадіоні.
Правда, від провокацій це не вберегло. Втрутилися свої ж фанати. Спершу – образливий банер:
фото: ТСН
А потім – піро:
Було порушено всі заходи протипожежної безпеки й відсутня повага до Президента.
Фанати Динамо також не відпочивали. Одного з киян затримали через використання піро. Інші пішли захищати. Ультрас Маріуполя – також. Події відбувалися за межами стадіону. В рух пішли каміння й палиці. Все закінчилося сумно – постраждали 9 правоохоронців, 3 представники фанатів і 1 журналіст.
Маріуполь – Динамо: бійка ультрас і поліції, з'явились подробиці, відео і фото
Дивно, що це відбулося при такій кількості представників правоохоронних органів. Цікаво, що було б, якби була по-справжньому спланована акція? Якщо така маса силовиків не допомагає, то що допомагає взагалі?
Вони були повсюди.
Перед входом в парк перед стадіоном:
В самому парку:
Ну, і по периметру арени:
Маріуполь готувався ретельно. Й навіть навів порядок. Все навколо було яскраво білим.
Бордюри:
І навіть "зебра":
Так і виглядає ідеальний порядок.
***
Порошенко нарешті з'являється на стадіоні. Точніше – купа охорони і він. Контролюється все. Люди підіймаються із сидінь і біжать до гаранта. На кілька хвилин ніхто не звертає уваги на поле. Всі хочуть побачити його зблизька. Якщо пощастить – сфотографуватися або доторкнутися. Він – головна ціль.
Можна не любити владу, зневажати державу і говорити під час виконання Гімну України, але помахати рукою Президенту – необхідно. Тільки не забувайте, що десь поряд величезна черга, перенесений матч і змінений рух потягів.
***
10 742. Це без всякого чудовий показник. Обійшлося, правда, без повного аншлагу – не вистачило двох тисяч:
Про те, що в Маріуполі футбол, говорило все місто. Футбол і Президент. Два слова, які крутилися на язику у місцевих. У неділю їх не можна було роз'єднати. Вони були одним цілим. І доведіть мені, що футбол поза політикою. Нема такого.
Не потрібно купи банерів, реклами і маркетингу. Попередня відмова Динамо їхати в Маріуполь і Порошенко – у вас є рецепт заповненого стадіону.
Наприклад, місце для афіші неподалік стадіону досі говорить про Карпати:
Інших розпізнавальних знаків (окрім купи силовиків) не було.
Диктор твердив, що Маріуполь – безпечне місто. Трибуни – також:
Цього разу обійшлося без мемів. Людина з мікрофоном оживилася тоді, коли на поле вперше вийшли гравці Динамо: "Давайте поаплодуємо нашим гостям, що таки зважилися приїхати в Маріуполь". Виявилося, що їхньому босу вже не треба гарантій безпеки.
Маріуполь – програв, Динамо – виграло. Але від своєї мети азовці не відмовляються:
фото зроблено перед матчем
***
Я заскакую в автобус, який везе фанатів Динамо на вокзал – скоро потяг на Київ.
Зліва на фото – 50-річний чоловік. Пошарпаний і втомлений. Він живе лише для того, щоб вболівати Динамо. Дістає червоно-чорний стяг і дає малому. Потім повертається до мене і просить: "Сфотографируй. Красиво же!"
***
Маріуполь – Динамо – 2:3. Цікаво, чи всі пам'ятають рахунок матчу?
Трагікомедія. Зі всіх сторін. Карпенко-Карий точно заздрить.