Продовження лонгріду Михайла Юхименка про історію збірної Австрії початку XX століття. У п'ятій частині читайте про останні роки легендарної Вундертім і її ефектний фінал на тлі втрати незалежності.
Епоха класичної збірної Австрії, прозвана сучасниками словом “Вундертім” (диво-команда), нараховує в своїй історії 16 матчів, проведених у 1931-33 роках. Австрійці, граючи під гаслом "Найкраща оборона – це атака", здобули 12 перемог над найсильнішими командами Європи, вразивши фанів та пресу комбінаційним футболом із незвичною тактикою. Взагалі увесь австрійський футбол вважався тоді найбільш прогресивним на континенті.
Вундертім: як британці та євреї створили в Австрії топ-чемпіонат – від матчів у саду до перетворення в поп-індустрію
Вундертім: австрійська революція для футболу Європи – як Уго Майзль створив професіональні ліги, ЛЧ, Євро та тікі-таку
Вундертім: народження та перемоги збірної Австрії 1930-х – як Сінделар, Хіден і Ко стали суперзірками футболу й богеми
Вундертім: королівський вояж у Лондон як пік величі збірної Австрії та драматичний кінець епохи на фашистському Мундіалі
Вже у 1933-му почався спад могутності збірної, але еру Вундертім часто продовжують до Чемпіонату світу-1934, на якому австрійці дісталися півфіналу. На італійському Мундіалі стало очевидно, що новий силовий стиль перемагає старі дунайські мережива – втім, Уго Майзль не збирався миритися з втратою позицій.
Останній проект Уго Майзля
Наступні півтора року після ЧС-1934 виявились для збірної Австрії непростими. Підопічні Уго Майзля виграли всього два матчі з дев'яти (проти Швейцарії та Польщі), причому угорці за два поєдинки забили австрійцям 10 м’ячів. Особливо важко стало в 1935-му, коли Вундертім показала найгіршу результативність за останні сім років і вперше з 1923 року завершила сезон з від’ємною різницею голів.
Невдачі значною мірою були пов’язані зі спробами Уго Майзля поєднати “віденські мережива” з трендами на жорсткий стиль гри. З цією метою коуч вивчав досвід ЧС-1934 (особливо іспанський) і пильно стежив за роботою австрійця Карла Раппана у Швейцарії – саме він вигадав оборонну систему "замок", на основі якої потім сформується італійське "катеначо".
Крім того, Уго проводив зміну поколінь – у нову Вундертім зайшли форварди Йозеф Штро (Аустрія), Йохан Пессер (Рапід) та Вільгельм Ханеман (Адміра), універсал Франц Ханрайтер (Ваккер), хавбек Франц Вагнер (Рапід), захисник Роберт Павлічек (Адміра) та інші. В січні 1936-го Майзль ще й возз'єднався зі своїм другом Джиммі Хоганом – за домовленістю, англієць мав готувати олімпійську збірну, яка стала резервом національної.
Натомість зменшувалась вага старих зірок. 34-річний форвард Гшвайдль повісив бутси на цвях, його ровесник Смістік за 1935-й рік провів всього один матч у складі збірної, а 32-річний Сінделар зіграв лише у трьох. Не дивно, що така розбалансована команда серйозно просіла в результатах, однак півтора року експериментів дали можливість сформувати нову Вундертім.
Оновлений колектив на початку 1936-го дав солідний концерт на Піренеях – Австрія видала переможні трилери в Мадриді (5:4) та Порту (3:2). Щоправда, потім трапились нічия з чехами та домашня поразка 3:5 від Угорщини, однак вже у травні Вундертім здобула історичну перемогу над Англією.
Cклад перед матчем проти Іспанії. Нижній ряд зліва направо: Вагнер, Платцер, Смістік. Зверху: Урбанек, Сеста, Шмаус, Цішек, Біцан, Ханнеман, Біндер, Фогль.
Джиммі Хоган сумнівався в стартовому складі австрійців на цей поєдинок, турбуючись про витривалість інсайдів, однак Уго Майзль розраховував на швидкий гол та гру від оборони. План спрацював: 34-річний форвард Руді Фіртль забив на 12-й хвилині, а 23-річний хав Руді Гайтер відзначився на 17-й – 2:0. Дуже класно проявив себе і ветеран Сінделар, який раз по раз витягував за собою півзахисників, звільнюючи простір у центрі поля.
Англійці зуміли скоротити відставання в рахунку, але не більше. “Ми не знали, що вдіяти. І були збуджені до відрази”, – зізнався після гри легендарний футболіст Арсенала Джек Крейстон.
Платцер перехоплює подачу з флангу, в той час як Шмаус прикриває англійського нападника вбілій футболці. На трибунах – 60 тисяч глядачів.
Національна збірна Австрії завершила рік нічиєю з Італією (2:2), черговою поразкою від угорців (3:5) та розгромом Швейцарії (3:0). Олімпійська ж команда в 1936-му дійшла до фіналу ОІ-1936 у Берліні – аматори під керівництвом Джиммі Хогана у вирішальному матчі поступилися фактичним профі з Італії. Футболісти “Скуадри” мали підписати контракти з клубами одразу після турніру, а в 1938-му троє вихідців з “олімпійки” виступатимуть на чемпіонаті світу.
Новий 1937-й рік розпочався для австрійців виїзною звитягою над Францією – Йозеф Штро забив на 38-й хвилині з пенальті, Едмон Новіцкі зрівняв рахунок на 41-й, а вирішальний удар на 82-й завдав Франц Біндер. 2:1!
Здавалося, що ера Вундертім повертається. Збірна зі своїми віденськими мереживами знову перемагала, а Уго Майзль, викурюючи чергову цигарку за чашкою кави й гортаючи сторінки задоволених столичних газет, підбирав суперників і шукав юних талантів. Одним з них був нападник Ферста – Ріхард Фішер.
17 лютого, за півгодини до обіду, Уго підкликав до себе проспекта. ”Герр Фішер, скажіть, скільки вам років? Ми вже третій рік звертаємось у клуб, і нам відповідають – 17. Скільки ж вам років насправді?”, – запитав головний тренер збірної Австрії. Ріхард розсміявся й вже готувався відповісти шефу, але Майзль несподівано схопився за стілець, пробурмотівши одне слово: “Вибачте”.
Футболіст одразу покликав лікарів, але вони нічим не змогли допомогти. О 15:20 в офіс ФІФА у Цюриху прийшла телеграма: “Сьогодні від паралічу серця помер Уго Майзль. Австрійський футбольний союз”.
Так у віці 55 років пішов з життя чоловік, який знав 24 мови й став арбітром ФІФА, культовим тренером і великим футбольним реформатором. Той, хто почав грати в м’яча з англійцями-аматорами, а через 20 років створив у Відні перший професіональний чемпіонат на континенті. Той, хто зробив Австрію чвертьфіналістом Олімпіади-1912 та півфіналістом ЧС-1934. Той, хто подарував Європі міжнародні турніри для клубів і збірних.
Навіть на фронті Уго Майзль залишався для Австрії “союзним капітаном”, з думкою якого рахувались журналісти, футболісти, топ-тренери, міністри, магнати та офіцери. Тепер австрійський футбол залишився без свого Вождя. Це був початок кінця.
Збірна Австрії після Майзля
Новим наставником Вундертім був призначений Генріх Речури. Він, як і Майзль, встиг побувати футболістом, арбітром, чиновником і тренером збірної – коуч підміняв Уго в часи війни. Під керівництвом Речури австрійці зуміли кваліфікуватись на ЧС-1938, але загальна статистика не вражала – дві перемоги, нічия та дві поразки (від угорців та чехословаків).
Найцікавіший поєдинок його команда провела 22 березня 1937 року у Відні. В рамках Кубка Центральної Європи австрійці перемагали Італію з рахунком 2:0, однак матч завершили достроково – на 73-й хвилині арбітр вирішив, що продовження надзвичайно грубої гри з кількома травмованими та вилученням завершиться трагедією. Стався величезний скандал, оцінки якого в австрійській та італійській пресі сильно відрізняються.
Матч-бійка! // Littoriale, Il 1937 - XI - Fascicolo: 69
Туринська La Stampa просто кричала про те, як шведський суддя Карл Ольссон засудив блискучу “Скуадру”. На думку видання, Італія повністю переважала суперника й не забила через проблеми з реалізацією та жахливі дії рефері – австрійці ж багато фолили й атакували суддю. Перший гол вони провели після того, як зламали Корсі, а другий прийшов з “лівого” пенальті.
Віденська Der Morgen, своєю чергою, писала про “тріумф системи” над італійською “методо” та “сирість Скуадри”, вихваляла інтелект австрійських нападників, а також критикувала арбітра за флегматичність та втрату контролю над грою. Обидві сторони зійшлися тільки в перенесенні відповідальності за скандал на суддю Ольссона – втім, Карл попереджав футболістів про можливість зупинки.
Цікаво, що в австрійській статистиці матч проходить як офіційний, а в Італії його вважають неофіційним. Комітет Кубка анулював результат недограного поєдинку й призначив перегравання. Втім, його так ніколи й не відбулося.
Останній матч Вундертім
Поки збірна здавала позиції на футбольних полях, республіка здавала позиції на політичній карті. Після невдалої спроби вторгнення в 1934 році Рейх перейшов до тактики м’якого проникнення через агентів, політиків, громадські об’єднання та дипломатичний тиск – як наслідок, за чотири роки австрійський держапарат наповнився нацистами, а в лютому 1938-го Гітлер виставив канцлеру Курту Шушнігу ультиматум, який фактично перетворював Австрію у протекторат.
Німецька армія вторгається в Австрійську республіку
На початку березня 1938-го Курт Шушніг спробував організувати плебісцит щодо незалежності Австрії, але німці у відповідь віддали наказ про мобілізацію 8-ї армії, готової до вторгнення. 11 березня канцлер скасував референдум і пішов у відставку, а президент після дипломатичного тиску призначив на його місце нациста Артура Зейсс-Інкварта. Тієї ж ночі Герман Герінг з подачі Адольфа Гітлера відправив телеграму від імені Зейсс-Інкварта, в якій просив відправити Вермахт у Німеччину, а вже зранку армія захопила Австрію. 13 березня Перша Австрійська республіка офіційно припинила своє існування – відбувся аншлюс.
В рамках підготовки до загальнонімецького референдуму було заплановано матч між збірними Австрії та Німеччини. Планувалося, що він буде нести “братський” характер і завершиться внічию, а після гри австрійські футболісти увійдуть до складу збірної Рейху. Німецькі газети охрестили матч Аншлюсшпілем. Ходили навіть чутки, що господарям заборонили перемагати.
Точно невідомо, але фото часто датують 27 березня 1938 року, коли в Австрію приїхав рейхсшпортміністр Ханс Чаммер унд Остен.
Вундертім на “об’єднавчий матч” 3 квітня 1938 року виставила один з найпотужніших своїх складів: Платцер у воротах, Шмаус та Сеста в захисті, Вагнер, Мокк та Скоумал склали трійку центральних півзахисників, а попереду вийшла п’ятірка нападників Ханеманн-Штро-Сінделар-Біндер-Пессер – не вистачало тільки Біцана, якому за рік до аншлюсу вдалося перейти до Славії, а влітку 1938-го виграти з нею Кубок Мітропи. Особливо на гру налаштувався Сінделар – Маттіас наполіг, аби Австрія зіграла у червоно-білих кольорах національного прапора, а не в традиційних чорно-білих футболках.
Матч перетворився на показове знущання. Віденські зірки на очах чиновників НСДАП возили збірну Зеппа Гарбергера носом об газон, однак цілу годину не могли вразити сітку воріт німців – великою мірою, через клоунаду Сінделара. 35-річний Матіас демонстративно не забивав у 100-відсоткових моментах, але на 62-й хвилині не витримав, замкнувши простріл Пессера – 1:0. Етнічний чех побіг святкувати прямо до віп-ложі, станцювавши перед нацистським начальством разом із Сестою. Через десять хвилин Карл отримав передачу від Матіаса й ефектним ударом метрів із сорока подвоїв перевагу Вундертім – 2:0. Третій рейх капітулював.
Франц Біндер стріляє по воротах збірної Німеччини
Це був останній матч легендарної збірної Австрії. Після війни станеться ще один злет, який завершиться бронзою ЧС-1954, але вже ніколи австрійський футбол не був таким авторитетним і прогресивним, як у першій третині XX століття.
Читайте завершення історії про Вундертім через тиждень...