Інтерв'ю Любомира Кузьмяка зі спадкоємцем Тараса Степаненка у Шахтарі. Ну, принаймні такі аванси роздавали Денису Шостаку.
Шахтар під керівництвом Бернда Шустера намагається врятувати наполовину провалений сезон. "Гірники" вилітають з єврокубків ще восени, щоб навесні зосередитися на боротьбі з Динамо за чемпіонство. Як ми знаємо, донеччанам це не вдасться і у травні 2004-го на зміну німцю прийде Мірча Луческу…
Чотирма місяцями раніше у Полтаві на світ з'явиться малюк, якого назвуть Денисом. Мине 18 років і цей хлопець потрапить у заявку Шахтаря на матч УПЛ та поступово підпускатиметься до основи. Нині його називають спадкоємцем Степаненка та видають чималі аванси. А поки Денис Шостак набирається досвіду в португальському Ешторілі.
Футбол 24 записав монолог талановитого півзахисника, де той розповів про вибір на користь Шахтаря, свої захоплення та життя у Португалії.
"Якби не травма, міг би поборотися за місце у першій команді"
Я виступаю за Ешторіл U-23, наша команда вийшла у фінальну частину чемпіонату. Попереду на нас очікують матчі з п'ятьма суперниками вдома та на виїзді (зокрема, з Бенфікою та Брагою). У попередніх двох сезонах Ешторіл ставав переможцем турніру U-23, тому і цьогоріч ми маємо серйозні амбіції.
Тільки нещодавно я повернувся в основну обойму та у заявку на матчі. Вилетів на три місяці через травму. На одному з тренувань розірвав зв'язку у підошовній фасції. Лікування тривало довго, тож я встиг засумувати за грою. Сподіваюся, що незабаром наберу форму і повернуся у склад.
Найбільше спілкуюся з тими партнерами, які добре знають англійську. Зокрема, з хлопцем із Нідерландів, Фінном Діке. Також товаришую з кількома португальцями, які володіють англійською. Я ж поки не розумію португальську, вона доволі складна. Займаюся з репетитором англійською.
Влітку, коли я перебував на зборах зі Шахтарем, наш колишній тренер з команди U-21 Фернандо Валенте запросив мене в Ешторіл. На той момент він очолював Ешторіл U-23 і активно кликав мене до себе. Однак у жовтні через погані результати Фернандо Валенте покинув свій пост. Взагалі, коли я приїхав сюди, то передусім звернув увагу на клубні кольори. Вони жовто-сині. Склалося враження, ніби мене викликали у розташування молодіжної збірної України.
Шанси потрапити в першу команду у мене є. Ще до травми я тренувався з основою, грав у спарингах за головну команду. Думаю, якби не ушкодження, то цілком міг би поборотися за місце у першій команді. Філософія Ешторіла полягає у тому, що тут довіряють своїм вихованцям та молоді. А ще подобається місцевий чемпіонат. Будь-яка команда гратиме з тобою на рівних і не закриватиметься в обороні. Це додає інтриги.
"Мене постійно запитують, що відбувається в Україні"
У Португалії мене називають за іменем – Денисом, навіть пишуть так у протоколах. Моє прізвище Шостак вказане тільки на футболці. Для португальців правильна вимова мого прізвища є доволі складною, тому тут я для всіх лише Денис. В Ешторілі до мене чудово ставляться. Від директорів клубу і до гравців – всі дуже привітні та товариські. Вони постійно запитують, як справи у моєї сім'ї та що відбувається в Україні.
Зараз у місті зустрічаю чимало українців, неодноразово бачив автомобілі з українськими номерними знаками. Саме місто розташоване на березі океану, тут дуже затишно, приємний клімат. В Ешторілі багато класних пляжів, це курортне місто. Ще тут є доволі відоме казино, але я туди не заходив.
Мене періодично запитують про війну в Україні. Я намагаюся розповідати усім правду. Кажу, як є насправді – що все погано. Люди без електроенергії, живуть під постійними обстрілами, міста знищуються, багато загиблих. Всі це знають, розуміють та співчувають. У моїй рідній Полтаві залишилися мої батьки, тому я знаю інформацію з перших уст.
У Португалії я до літа – у червні закінчується моя орендна угода. Надіюся, що після цього я поїду на збори зі Шахтарем та повернуся у головну команду. Це моя мрія. Раніше я їздив на збори з Шахтарем, був у заявці на матч УПЛ. Хочу спробувати свої сили знову.
"Луїш Каштру – це топ-тренер"
Початок повномасштабного вторгнення я застав на зборах з Маріуполем. В орендованій квартирі залишилися мої речі. Та це навіть не варто порівнювати із тим, що люди втратили там не лише майно, а й своїх рідних. Те, що відбулося з Маріуполем – страшна трагедія. Із цим містом та з командою у пам'яті залишилися надзвичайно теплі спогади.
Я народився і виріс у Полтаві. Там і почав займатися футболом у структурі Ворскли. Цей клуб дав мені дуже багато. Відзначу і першого тренера Олександра Вікторовича Супруна, з яким я займався до 15 років, поки не поїхав у Шахтар.
Мною цікавилися не лише донеччани. Пропозиції надходили з Динамо та Дніпра. На сімейній раді ми вирішили, що варто їхати у Шахтар. Нам імпонувала ця команда, стиль її гри. Мій тато колись був футболістом, однак рано закінчив через травму. Він радив зробити вибір на користь Шахтаря.
Коли я дізнався про запрошення у першу команду, був дуже радий. Це трапилося у період тренерства Луїша Каштру. Про цю людину завжди згадую тільки з великим позитивом. Це топ-тренер, який давав шанс молоді. Можливо, ми не так вже й багато спілкувалися тет-а-тет, але я відчував довіру та цінні отримував ігрові підказки.
"Матвієнко може грати в будь-якій команді світу"
Моя улюблена позиція – центр поля, класичний "шостий" номер. В Ешторілі я дію трохи вище, на позиції другого нападника. У Шахтарі чимало спілкувався з Тарасом Степаненком, колегою за позицією. Отримав від нього багато корисних порад. У Тараса величезний досвід.
Пригадую атмосферу перших тренувань у Шахтарі. Складалося враження, що усі приходили, як на свято. Усі технічні, швидкі, з поставленим ударом. Я мав нагоду тренуватися ще у той час, коли в колективі перебували легіонери. На полі було вдосталь старших хлопців, які могли підказати і допомогти.
Зараз усі стежили за переходом Михайла Мудрика у Челсі. Тут, в Ешторілі, я одразу всім сказав, що це топ-гравець і топ-людина. Коли трансфер відбувся, у мене всі почали питати про Мудрика. Я переконував, що це гравець, який дійсно вартує таких грошей. З Михайлом завжди можна було поговорити за межами поля. Він є прикладом роботи над собою. Людина багато працює на полі, а потім ще й у залі наполегливо допрацьовує. Це зразок для усіх.
Кого Шахтар зможе наступного продати у Європу? Як на мене, найвищі шанси має Микола Матвієнко. Це сформований гравець, найкращий захисник України. У Миколи височенний рівень, він прямо зараз може грати в будь-якій команді світу.
"Мій кумир – Девід Бекхем"
Мені довелося працювати також з Роберто Де Дзербі. Він запам'ятався як супер-мотиватор. Подобалася гра, яку він намагався поставити Шахтарю, за нею цікаво було стежити. З ким комфортніше було? Оскільки я провів більше часу з Луїшем Каштру, то оберу його.
У Маріуполі я дебютував у Прем'єр-лізі під керівництвом Остапа Маркевича. Він теж довіряв молоді, з ним було цікаво. Я провів кілька пам'ятних матчів в УПЛ, але передусім відзначу гру в Полтаві. Рідне місто, перша команда, сім'я на трибунах стадіону…
Мій кумир – Девід Бекхем. Можливо, я не застав розквіт його кар'єри, але він завжди здавався мені фантастичним футболістом. Також сподобалося і те, як він реалізував себе після футболу. Бекхем став успішним бізнесменом, це надихає.
Окрім футболу, люблю пограти у Counter strike. У команді багато хлопців грають. Чув, що раніше у Шахтарі найсильнішими були Максим Малишев та Євген Коноплянка. На жаль, не доводилося з ними змагатися.
Зараз я концентруюся на виступах за Ешторіл. Хотів би стати чемпіоном з командою U-23. А потім мрію закріпитися у першій команді Шахтаря. Готовий для цього багато працювати. Сподіваюся, у мене все вийде.