Збірна Мадагаскару вперше у своїй історії пробилася у фінальну частину Кубка Африки, а сьогодні зіграє в 1/8 проти ДР Конго. Дмитро Джулай розповідає про сенсаційну команду Паскаля Дюпюї.
Якось запитав у французького колеги, екс-футболіста, чому в Кубку Франції сенсацій чи не більше, аніж у будь-якому іншому аналогічному турнірі будь-де у Європі. У відповідь почув, що навіть у командах четвертого-п’ятого дивізіонів може бути достатньо гравців, що пройшли свого часу школу елітних клубів і є добре підготовленими тактично. Кар’єра може скластися так, що вони поєднують футбол із ще якоюсь роботою, але у матчі на виліт знань та кваліфікації такій команді може вистачити для успішної боротьби навіть із клубами еліти.
Про усе це, напевне, ще більше міг би розповісти Паскаль Дюпюї. Ветеран аматорського футболу спочатку як гравець, а потім як тренер.
Паскаль Дюпюї
Під його керівництвом клуб “Ізер” піднявся з третього регіонального дивізіону (загалом восьмого) до третього загальнонаціонального. Ще одним пам’ятним досягненням Дюпюї була перемога над “Лорьяном” у Кубку Франції. Того сезону (2013/14) “Лорьян” грав у Лізі 1, “Ізер” у четвертому дивізіоні. Матч закінчився 1:0 на користь підопічних Дюпюї. Єдиний м’яч забив камерунець Стев Мбіда, вихованець “Бастії”. У наступному раунді “Ізер” відкрив рахунок у поєдинку з “Ліоном” на 74-й хвилині. Гості, щоправда, встигли відповісти трьома точними ударами й ще однієї сенсації не сталося.
Дюпюї працював у “Ізері” з 1996 року. Став, поза всяким сумнівом, символом цього клубу. Але у травні 2017-го оголосив про свою відставку. Пояснив він її дуже просто: “Я сумую за щоденною роботою з гравцями”. На той момент команду очолював Стефан Д’єф, а Паскаль працював генеральним директором.
Щоправда нова робота Дюпюї якраз не гарантувала щоденного контакту з футболістами безпосередньо на полі. Тим не менш проект був досить масштабним і Дюпюї міг використати усі свої знання, набуті у нижчих французьких лігах.
Йшлося про збірну Мадагаскару. Команду, що ніколи не потрапляла не те що на чемпіонат світу, а й навіть на Кубок Африки. У кваліфікаційних турнірах першості континенту Мадагаскар зіграв перед поточним циклом 73 матчі. Виграв 19 із них. Але треба пам’ятати, що ця статистика враховує зустрічі кваліфікаційного раунду. Тому в найбільш “успішному” відбірному циклі, до КАН-2010, з трьох своїх перемог безпосередньо у групі мадагаскарці здобули тільки одну.
Власне, низький рейтинг означав, що і цю кампанію Мадагаскар починав дещо раніше за більшість команд. У попередньому раунді переграли (1:0, 3:2) збірну Сан-Томе і Принсіпі.
Аби цим все не обмежилося, Дюпюї планував посилити команду футболістами, що народилися у Франції, але мали малагасійське коріння. Пошук треба було вести і у футбольній “глушині”, однак тренера, який добре знав, на що спроможні такі гравці, це не надто бентежило. Тож потроху в збірній почалися з’являтися новачки. Не всі з них представляли ту саму “глушину”. Хтось пограв і в Лізі 1, хтось добре себе зарекомендував у другому дивізіоні.
Фанева Андріатсіма
Залишалися на провідних ролях й народжені вдома зірки. У першому матчі основного етапу відбору, на виїзді проти Судану, двічі забив Фанева Андріатсіма. Він давно грає саме у Франції, але потрапив туди завдяки точним ударам у складі мадагаскарського клубу USCA Foot. Автором ще одного голу у ворота суданців був Шарль Каролюс Андріаматсіноро. Його досить успішна клубна кар’єра пов’язана з клубами Алжиру та Саудівської Аравії. У Алжирі він двічі вигравав національну першість й грав у фіналі африканської Ліги Чемпіонів. І вже з десяток років є одним із ключових виконавців у збірній.
І все ж зусиль цих двох безперечно хороших футболістів було б замало для соліднішого прогресу. Тому Дюпюї невтомно курсував Францією, аби переконати якомога більше гравців. І потроху вимальовувалася досить міцна команда. Хорошою перевіркою для неї став домашній матч другого туру кваліфікації проти Сенегалу. Гості двічі виходили вперед й двічі Мадагаскар зрівнював.
Бажаний тактичний вишкіл, заради якого Дюпюї збирав гравців по всій Франції, можна було вповні оцінити у двох матчах з Екваторіальною Гвінеєю. Саме ця команда була головним конкурентом у боротьбі за друге місце. І мадагаскарці впоралися якісно, із зовсім непритаманною вчорашньому аутсайдеру солідністю. 1:0 в обох поєдинках і на Мадагаскарі почали святкувати історичний вихід до фінальної частини Кубка Африки.
Педро Опека
За кілька днів до подорожі до Єгипту з усією делегацією зустрівся президент країни Андрі Раджоеліна. Але не менше уваги привертала присутність сивочолого бороданя у футболці збірної. Його звати Педро Опека. Цей аргентинський священник приїхав на Мадагаскар 1970-го, коли йому було 22. Свою діяльність він розпочав у Амбохімахітсі, передмісті Антананаріву, неподалік від міського сміттєзвалища. За майже 50 років Опека посприяв появі шкіл, лікарень, а допомогою його притулку скористалося понад 50 тисяч людей.
За його словами, перші друзі з’явилися в Опеки на Мадагаскарі завдяки футболу. Тому не дивно, що президент країни запросив аргентинця стати напутником для збірної напередодні безпрецедентного вояжу. У центрі поля всі взялися за руки, щоб вислухати слова, що мали надихнути команду.
Про все інше мав подбати Дюпюї. Зрозуміло, що від дебютантів ніхто не очікував чогось надзвичайного. Попри те, що за новою формулою вийти з групи можна і з третього місця. Та й сам Паскаль продовжує стверджувати, що “на папері будь-яка команда краща, аніж ми”. І якби це був “паперовий” чемпіонат, то й справді б питань не виникало. Але у турнірі, який поки що дав не так багато прикладів якісної тренерської роботи, злагодженість і тактична гнучкість збірної Мадагаскару стають важливим аргументом на користь “бареа”.
КАН-2019: вісім невдах групового етапу – хто і чому поїхав додому
Різні елементи зі свого тактичного арсеналу команда Паскаля Дюпюї демонструвала з першого матчу на Кубку Африки. Насамперед гравці добре відчували дистанцію. Це стосувалося усіх фаз гри. Тож і без м’яча не залишали гвінейцям багато простору, і у власних атаках рухалися вперед із хорошою динамікою. Гвінея забила у першому таймі чи не після єдиної гармонійної комбінації.
Може не настільки добре мадагаскарці займали позиції після втрат на початку другої половини, коли гра стала відкритішою, але саме в ці хвилини забили два своїх м’ячі. Втримати перевагу не вдалося, але й нічийний результат невдачею ніхто б назвати не наважився.
Це, взагалі, нюанс, про який постійно варто собі нагадувати. Йдеться про команду, яка ще вчора навіть не мріяла грати в таких турнірах, що вже казати про перемоги. Очікування можуть зростати хоч після кожного вдалого маневру, та навряд чи такий підхід є слушним.
Хоча як тут вгамувати ейфорію, коли дві перемоги були закономірними. Особливо в матчі з порожньою у той день збірною Нігерії. Можна було жувати історичну статистику, згідно з якою з Кубка Африки 1982 року Нігерія програвала в цьому змаганні тільки командам з континентальної еліти, і проголошувати звитягу Мадагаскару сенсаційною. А можна було подивитися на поле й порівняти якість гри обох суперників. І усі припущення про сенсаційність миттєво б розвіялися. Бо Паскаль Дюпюї створив зі своїми футболістами нову реальність. У ній збірна Мадагаскару потрапляє на Кубок Африки, виграє там свою групу, а потім…
Ось тут варто послухати самого тренера. “Я вже б’ю на сполох. На рівні техніко-організаційному в Мадагаскарі нічого не робиться, особливо у молодіжному футболі. Перша збірна – це дерева, що закривають ліс. Якщо ми не повернемося до роботи, то за два роки команди не буде, а за чотири й поготів”. Як людина, що понад 20 років пропрацювала на одному місці, Дюпюї знає про що говорить. Його пошук гравців у Франції, підготовка збірної за французькими тактичними рецептами дали неймовірний ефект. Несподіваний, від того ще більше приємний. Зараз, коли настала черга матчів на виліт, кожен поєдинок може поставити крапку в цій казковій історії. Тому тренер попереджає. Щоб переймалися й майбутнім, яким би солодким не було сьогодення.
Більше про КАН-2019 читайте у блозі Дмитра Джулая Elmundoesbalon.