"Футбол 24" розповідає про феєричну поїздку команди Віктора Маслова у Північну Ірландію.
Кубок європейських чемпіонів та Кубок ярмарків, який згодом перейменують у Кубок УЄФА, розігрувалися із 1955 року. Третій престижний турнір – Кубок володарів кубків – запустили у 1960-му. Проте радянська футбольна федерація вдавала цілковиту байдужість до нових трендів. Партійна верхівка вважала неприпустимим, що клуби з СРСР гратимуть в країнах, де панує ворожий політичний режим. У Кубку чемпіонів, приміром, головним фаворитом з року в рік виступав мадридський Реал, якому симпатизував диктатор Франсиско Франко. Програти франкістам? Нізащо! Тому радянські команди відмовлялися від участі у розіграші єврокубків.
У 1965 році бонзам "перемкнуло". Оцінивши престиж континентальних форумів, вони таки дали добро на старт першого клубу. У ролі піонерів виступило київське Динамо, володар Кубка СРСР-1964. У першому раунді Кубка кубків команді Віктора Маслова жереб обрав у суперники північноірландський Колрейн, для якого це також був абсолютний єврокубковий дебют. Скромні напівпрофесіонали наполягали на тому, щоб перший матч провести вдома. Для далекої мандрівки у Київ ще належало дозбирати грошенят.
*******
До Північної Ірландії Динамо добиралося в три етапи. Позаяк спеціальних авіарейсів у Союзі тоді не існувало, кияни вирушили на Москву. Звідти полетіли до Лондона. Врешті, ще годину висіли у повітрі, долаючи відстань між столицею Великобританії та Белфастом. Там на гостей вже очікували президент Колрейна Джек Догерті, капітан команди і багато журналістів. Динамівців поселили у куротному містечку Порт-Руссе, неподалік Колрейна. Вікна готелю виходили на океан.
На фото: Динамо – володар Кубка СРСР-1964. У центрі стоїть наставник Віктор Маслов
Подивитися на тренування Динамо прийшла велика кількість північноірландських вболівальників. Більше того, Маслов не заборонив журналістам знімати на відеокамери увесь процес підготовки до матчу з Колрейном. Для місцевих репортерів це стало приємним сюрпризом – у Північній Ірландії такі речі зазвичай відбувалися за зачиненими дверима. Після тренування кияни вирушили на аудієнцію до мера Колрейна – під час зустрічі він подарував їм герб свого міста.
Задовго до початку матчу невелика арена "Шоуграндс" заповнилася вщерть – близько 12 тисяч глядачів. Господарі поля одразу рішуче пішли в атаку і на перших хвилинах замкнули динамівців біля воріт Віктора Баннікова. Щоправда, наступали доволі однотипно, завантажуючи м’яч у штрафний майданчик із флангів. Оборонці Динамо без проблем відбивалися. А на 14-ій хвилині гості й самі організували атаку, яку влучним ударом завершив капітан Андрій Біба. Є перший єврокубковий гол в історії СРСР!
На фото: Андрій Біба
Колрейн із подвійною енергією взяв в облогу ворота Баннікова. Однак ситуація повторилася – атакували одні, а забили інші. На 34-ій хвилині Олег Базилевич пробив по воротах Віктора Хантера головою – 2:0. Усе могло змінитися після ударів Холідея, Данлопа та Ірвіна, однак голкіпер Динамо, навідміну від свого північноірландського візаві, зіграв надійно. Тим часом Хмельницький та Серебряников ще перед перервою довели рахунок до непристойного – 4:0. Оборона на чолі із центрбеком Джоном Робертом Пікоком, граючим тренером команди, безсило опустила руки.
– Це правда, що коли Динамо забивало третій, четвертий м'яч, Маслов став кричати, щоб гравці припинили забивати, бо ніхто на матч-відповідь не прийде? – поцікавився "Футбол 24" у Віталія Хмельницького, одного з героїв того матчу.
– Було діло. Тільки от я не пам'ятаю, це з Колрейном чи з Русенборгом було. А як припинити, якщо Біба забив, а "Сєрєбро" (Віктор Серебряников – "Футбол 24") ще ні? Той рвав і метав, щоб голом відзначитися. Ну і забив два наприкінці.
Хмельницький: Тисяч двадцять пронеслося по спині Медвідя, близько восьми людей зламали ноги
Тільки-но гра відновилася, як Біба оформив дубль. А ще через 11 хвилин Серебряников довів рахунок до 6:0. Цікаво, що попри ганебний результат на табло, вболівальники продовжували імпульсивно підтримувати свою команду і навіть аплодували динамівцям. Особливо – Баннікову, Базилевичу, Бібі, Хмельницькому… Зрештою, Колрейн таки напрацював на гол престижу. На 73-ій хвилині Тоні Карлі "розмочив" голкіпера Динамо – 1:6. А після фінального свистка гостинні керівники Колрейна – міста і клубу – запросили переможців на святкову вечерю.
"Великий рахунок може ввести в оману щодо перебігу матчу, – підбив підсумок Віктор Маслов. – Упродовж всього поєдинку нам довелося оборонятись. Своєю чіткою і самовідданою грою наші захисники зробили величезний внесок у перемогу. Не приховуватиму, ми їхали перемагати. Але суперник виявився значно сильніший і вищий класом, ніж ми припускали".
"Наприкінці сезону, якщо команда досягне успіху і стане чемпіоном Північної Ірландії, ви згадаєте про неї, – писав північноірландський журналіст Гарі Маккензі. – Адже тоді вона отримає право грати в Кубку чемпіонів. І якщо кияни раптом теж з'являться в цьому турнірі, жереб не повинен бути несправедливим двічі. Нехай він обере Колрейну у суперники іншу команду".
2 вересня 1965 року. Кубок володарів кубків 1965/66. Перший раунд. Перший матч
Колрейн (Північна Ірландія) – Динамо – 1:6
Голи: Карлі, 73 – Біба, 14, 52, Базилевич, 34, Хмельницький, 40, Серебряников, 44, 63
Колрейн: В. Хантер, Маккарті, А. Хантер, Кемпбелл, Мюррей, Пікок, Кінселла, Карлі, Холідей, Данлоп, Ірвін
Динамо: Банніков, Щегольков, Сосніхін, Островський, Сабо, Турянчик, Базилевич, Серебряников, Левченко, Біба, Хмельницький