Англійська Прем'єр-ліга вкотре підтвердила клас і подарувала незабутній сезон шанувальникам гри по всьому світу. "Футбол 24" зібрав головні події кампанії 2020/21.
Чемпіон: Манчестер Сіті
Ліга чемпіонів: Манчестер Юнайтед, Ліверпуль, Челсі
Ліга Європи: Лестер, Вест Хем
Ліга конференцій: Тоттенхем
Виліт: Фулхем, Вест Бромвіч, Шеффілд Юнайтед
Промовшн: Норвіч, Уотфорд
Фінал плей-офф Чемпіоншипа: Брентфорд проти Суонсі (29 травня)
Найкраща команда – Манчестер Сіті
21 листопада "містяни" програли на виїзді Тоттенхему (0:2) в 9-му турі АПЛ і впали на 13-те місце в турнірній таблиці. Доробок Сіті скромний – 12 очок, а продовження контракту з Хосепом Гвардіолою напередодні протистояння з Жозе Моурінью виглядає, як мінімум, недалекоглядним. 2 березня 2021-го на Етіхаді манкуніанці знищили Вулвз (4:1), довели серію без поразок у чемпіонаті до 19-ти матчів і випереджають МЮ нагорі турнірної таблиці на 11 пунктів. Ця 101 ніч перевернула сезон Прем'єр-ліги.
Колектив Гвардіоли виявився найбільш готовим до ще одного сезону в непростих умовах. Тренерський штаб "містян", посилений у міжсезоння Хуанмою Лільйо, виплекав лідера в кожній лінії команди, іноді – навіть з дублерами. Діаш і Канселу в обороні, Гюндоган і Фоден у півзахисті, Марез у лінії атаки забезпечили успішний сезон у ситуації, коли здали лідери минулого (Вокер, Фернандінью, Стерлінг, Агуеро). Гвардіола довів до абсолюту гру без номінальних форвардів, але це не завадило Ман Сіті стати найрезультативнішою командою ліги (83 забиті м'ячі, найкращий бомбардир – центрхав Гюндоган, 13 голів).
Гвардіола став тренером року в Англії
Зустрівши Різдво в середині турнірної таблиці, "містяни" після 26 січня (дата виходу в лідери АПЛ) жодного разу не надали підстав сумніватися у своєму чемпіонстві. Цей Сіті є найдовершенішим творінням Гвардіоли з часу відходу з Камп Ноу. Це націлена на результат машина – універсальна, прагматична, нещадна. Критики завжди можуть дорікнути Манчестер Сіті за брак видовищності та яскравих особистостей, знеособленість команди. Та, зазвичай, це ті ж розумники, які критикують сучасних менеджерів за плазування перед зірками, а останніх – за mania grandiosa перед власними клубами.
Найкращий гравець – Харрі Кейн
Можливо, Жозе Моурінью не досягнув у Тоттенхемі поставлених цілей, але заново відкрив Харрі Кейна. Із класичного центрфорварда той перетворився у справжню "десятку". Він став не просто асистентом, а ідеальним партнером у підіграванні для інших зірок "шпор". Кейн вів гру лондонців, мудро диригував атакувальними діями команди та справді заслужив піти на підвищення, аби здобути бодай якісь трофеї у кар'єрі. Його зв'язка з Соном стала поруч із яскравими дуетами з минулого Прем'єр-ліги на кшталт пар Коул-Йорк чи Бергкамп-Анрі. Сам Кейн зізнався, що поштовхом до його еволюції стала документалка про Майкла Джордана. "Його повітряність" справді кайфував, коли асистував партнерам по Чикаго Буллз. Та альтруїзм Джордана пояснювався позицією оборонця, тому метаморфози форварда Кейна цінні подвійно. Здається, футбольний "дабл-дабл" – лише початок. Лідер Тоттенхема став на шлях до величі.
Найкращий молодий виконавець – Філ Фоден
Шалена кінцівка сезону 2020/21 у виконанні Джо Віллока (14 матчів, 8 голів за Ньюкасл) затьмарила прогрес іншого вихованця "канонірів" – Еміля Сміта-Роу. Та обоє вони змушені перебувати в тіні Філа Фодена. Хавбек Манчестер Сіті переміг у номінації фактично безальтернативно. Причина до простоти банальна. У свої 20 він – гравець основи чемпіона Англії (в активі Фодена 9 голів і 5 асистів в АПЛ), а ринкова вартість таланта зросла до захмарних 70 мільйонів. Фоден є надцінним активом Сіті та, на відміну від більшості своїх ровесників, робить різницю на полі тут і зараз.
Найкращий тренер – Девід Мойєс
Після сезону 2013/14 на чолі Манчестер Юнайтед тренерська кар'єра Девіда Мойєса пішла на спад. Він невдало з'їздив на Піренеї, де не зміг проявити себе в Сосьєдаді, а чотири роки тому вилетів із Прем'єр-ліги з Сандерлендом. Акції шотландця трохи пішли вгору після порятунку ним Вест Хема на фоні провального старту кампанії 2017/18. Та в полоні амбіцій власники "молотків" тоді авантюрно попрощалися з Мойєсом і запросили гуру з континенту – Мануеля Пеллегріні. Магії чилійця вистачило на 10-те місце в першому сезоні та загрозу вильоту після половини другого.
Ось тут дует директорів Юнайтед і вчинив правильно – просто повернув Мойєса. Лондонці фінішували 16-ми, а перед стартом цього сезону сподівалися обійтися без нервів на фініші. Вийшло набагато краще. ВХЮ, бувало, йшов у топ-4 та завершив сезон на 6-й сходинці й набрав очок більше, ніж славнозвісна банда Харрі Реднаппа кінця 90-х. Мойєс організував боєздатний колектив із обоймою з 13-14 виконавців, відкрив Англії чехів Цоуфала та Соучека, реанімував призабутого Джессі Лінгарда та зробив королями атаки Антоніо і Боуена. Можна кивати на прозаїчність гри команди шотландця, але велика простота – найвища досконалість.
Найкращий менеджмент – Лідс
Навряд фанати "павичів" мали великі сподівання, коли італієць Массімо Челліно на початку 2017-го запустив процес продажу клубу своєму співвітчизнику Андреа Радріццані. Та останній, на відміну від свого ексцентричного попередника, виявився справді грамотним фахівцем. Команда Радріццані додала Лідсу те, чого так бракувало впродовж півтора десятиліття за межами АПЛ – стабільності.
Йоркширці перестали тасувати менеджерів, провели грамотну комплектацію команди та запросили тренера з власною філософією. Із Марсело Б'єлсою на тренерській лаві для Радріццані залишилася лише одна місія – не заважати. На цьому він і сфокусувався, виконуючи паралельно кадрові побажання аргентинського фріка. Як наслідок, на фініші впевненого сезону Лідса (9-те місце) головні підписання минулого літа – гравці основи команди, що готова стати топ-сенсацією навесні 2022-го.
Найбільше розчарування – Тімо Вернер
На Туманний Альбіон німецький нападник приїхав із величезною помпою. Вернер був на радарі всіх провідних клубів Європи, а лондонський Челсі його поцупив з-під носа Ліверпуля. Та на Стемфорд Брідж справи німця відразу пішли не в тому напрямку. Вернер-голеадор кілька разів "замовкав" на місяць-два та забив усього 6 м'ячів у Прем'єр-лізі. Хтось у його бідах звинувачував Лемпарда, хтось – пані Фортуну.
Інші ж обрали вдавати, що нічого не трапилося, бо Вернер зробив 12 асистів. Та біда в тім, що Челсі брав його якраз заради голів, а під керівництвом Томаса Тухеля німець забив у чемпіонаті "аж" двічі й довів до абсурду та зливи мемів промахи з вбивчих позицій. Кивати на адаптацію не випадає. Натомість повернення фанатів на трибуни віщує Вернеру ще більші проблеми – шум трибун провокує у нього серйозні проблеми із самопочуттям.
Найкращий трансфер – Рубен Діаш
Португальська Прімейра вдруге поспіль віддала до англійської Прем'єр-ліги майбутнього героя сезону. Коли торік у вересні Манчестер Сіті віддав Бенфіці 68 млн євро за Рубена Діаша, то чимало експертів єхидно всміхнулися. Мовляв, багаторічні безплідні пошуки "містянами" лідера оборони тривають. На ділі ж португалець став тим муром в обороні, якого так бракувало Гвардіолі. Діаш не просто продемонстрував топ-рівень захисних дій. Поруч із ним набагато краще заграли й партнери в лінії оборони. Той же Стоунз провів либонь найсильніший сезон із часів переходу з Евертона за солідні 55,6 мільйонів. А просунута статистика поставила Діаша на один п'єдестал із ван Дейком передчемпіонського зразка.
Символічна збірна від "Футбол 24"
Едерсон (Манчестер Сіті) – Канселу (Манчестер Сіті), Магвайр (Манчестер Юнайтед), Діаш (Манчестер Сіті), Шоу (Манчестер Юнайтед) – Салах (Ліверпуль), Соучек (Вест Хем), Гюндоган (Манчестер Сіті), Бруну Фернандеш (Манчестер Юнайтед), Сон (Тоттенхем) – Кейн (Тоттенхем)