Шокуюча історія екс-форварда міланського Інтера і збірної Бразилії, який свого часу забивав донецьким Шахтарю та Металургу.
Батько… Відколи Адріано себе пам’ятає, батько завжди був поруч. Він з усмішкою підхоплював замурзаного малого на руки, коли той падав і розбивав коліна, заливаючись сльозами. Навчав його правильно бити по м’ячу. Підтримав, коли хлопчак поривався записатись у секцію іменитого Фламенго. Жарти, поради, підтримка, задушевні бесіди на всеможливі теми. Тато здавався ідеальним другом. По суті, він ним і був.
Натхненний хлопчак, маючи таку опору, стрімко прогресував, викрешуючи на полі іскри з-під бутсів. У якості гравця молодіжної команди Фламенго Адріано поїхав на Мундіаль із збірною Бразилії U-17, а додому повернувся у статусі чемпіона світу. Менше, ніж через рік, його перевели у першу команду Фла. Вибухова швидкість, вишуканий дриблінг, потужний удар лівою і вміла гра у повітрі – це другий Роналдо, прицмокували експерти.
Схожості із Зубастиком додавала ще й схильність до зайвої ваги. Але батько постійно тримав сина в рамках, контролюючи кожне відхилення його маси бодай на кілька грамів. Півтора роки і 59 матчів у складі Фламенго виявилося достатньо, щоб міланський Інтер, не вагаючись, запросив нападника на "Джузеппе Меацца". Щоправда, до зміни клімату – звичайного і футбольного – бразилець адаптувався нескоро. За "нереадзуррі" відзначився лише одним голом у 14 виходах на поле, а у Фіорентині, куди його віддали в оренду, забив не набагато більше – 6 м’ячів у 15 матчах.
У другому італійському сезоні Адріано нарешті прорвало. Провів його за Парму – 31 матч у всіх турнірах, 17 забитих. Першу частину сезону 2003/04 нападник розпочав ще яскравіше – 13/9. Причому, один із цих голів бразилець поклав у ворота донецького Металурга, відповівши на влучний удар Шищенка в першому матчі 1/64 Кубка УЄФА. Через три тижні Парма розтрощить українську команду (3:0) на "Енніо Тардіні" і без жодних проблем пройде в наступний раунд.
Повертайте! Нумо, скоріше! Presto, presto! В Інтері з особливим нетерпінням очікували на Адріано. А він настільки гармонійно влився в атаку Альберто Дзаккероні, наче нікуди й не відлучався: 18 матчів, 12 голів. Влітку команду очолив Роберто Манчіні. Адріано під його керівництвом одразу ж видав найрезультативніший сезон у своїй кар’єрі – 28 голів у 42 іграх і привів Інтер до перемоги в Кубку Італії.
Важливий момент: робив це форвард крізь дикий біль і глибоку депресію. Щоранку прокидався і перша ж думка шаблюкою по серці: "Батька вже немає". У 2004-му Адріано втратив свого кумира №1, свою головну опору. Інфаркт.
"Задзвонив телефон, він почув у слухавці: "Адрі, твій тато помер". Я був з ним поруч у той момент, – пригадував капітан Інтера Хав'єр Дзанетті. – Він жбурнув мобілку і почав кричати. Це був такий крик, який собі годі навіть уявити. Навіть сьогодні мені моторошно, коли згадую про це.
Відтоді ми з президентом клубу Моратті почали ставитись до Адріано, наче до молодшого брата. Він продовжував грати, забивати і дивитись у небо, присвячуючи кожен гол померлому батьку. Але після смерті тата ніщо вже не було таким, як раніше".
Зрозумівши, що хлопець потрапив у серйозну біду і самотужки з нею впоратися не здатний, Інтер винаймає для Адріано психологів. Вони кілька місяців наполегливо працюють з форвардом, але усі їхні слова – повз ціль. Після сеансів у хлопця лише одна мета: відшукати бар.
"Я почувався щасливим тільки тоді, коли напивався, тож бухав нон-стоп, – зізнається Адріано. – Я пив усе, що потрапляло під руку: вино, віскі, пиво. Приїжджав на тренування п'яним. Не спав, щоб не запізнитися на тренування, але приїжджав на базу "в дрова". Мене проганяли спати в одне із приміщень бази, а журналістам розповідали, мовляв, Адріано травмував м'яз".
Деякий час ніхто за межами клубу не здогадується про проблеми Адріано. Він продовжує забивати, демонструючи гру топ-класу. "Я грав з багатьма футболістами, але найбільше враження на мене справив Адріано, – пригадував Златан Ібрагімовіч. – Коли я тільки приїхав в Інтер, то сказав президенту, що хочу грати з Адріано. Він був справжнім звіром. Міг забити гол з будь-якого кута".
Захисник "нерадзуррі" Іван Кордоба якось не втримався і захоплено вигукнув: "Адрі, ти – суміш Ібрагімовіча і Роналдо. Ти усвідомлюєш, що можеш стати найкращим футболістом в історії футболу?!"
На старті сезону 2005/06 Адріано знову забив у Донецьку, а міланський клуб обіграв Шахтар (2:0) у кваліфікації Ліги чемпіонів, вирішивши все ще в першому матчі. Назагал бразилець проведе 47 матчів в усіх турнірах, оформить 19 голів і стане разом із командою чемпіоном Італії. Влітку поїде на чемпіонат світу у Німеччину, де розпишеться у воротах Австралії та Гани. Але після вильоту "селесао" у чвертьфіналі від збірної Франції преса вибухне скандальними подробицями: бразильці регулярно влаштовували п'яні вакханалії у паузах між своїми матчами, а верховодили цим процесом Роналдінью та Адріано.
Новий сезон – початок падіння Імператора, як величали Адріано на Апеннінах. Результативність форварда катастрофічно впала, він помітно додав у вазі і забивав, у середньому, раз на 5-6 матчів.
"Адрі походив із фавел. Я добре знав, що це за райони, бо аргентинські від бразильських не дуже відрізнялись, – розповідає Дзанетті. – Я вбачав у цьому небезпеку. Щодня після тренувань я цікавився в Адріано, куди він йде і як у нього справи. Боявся, що хлопець потрапить у якусь халепу. На жаль, нам так і не вдалося витягнути його із депресії. Це, мабуть, моя найбільша поразка в кар'єрі. Мені ще досі боляче, що я був настільки безсилим у цій ситуації".
У 2007-му Адріано виступив із публічною заявою. "Так, у мене виникли проблеми з алкоголем, – промовив він, потираючи повіки. – Щоправда, ці проблеми не такі серйозні, як про це пише преса". Щоб побороти "змія", бразилець повернувся на батьківщину, де пройшов курс лікування від своєї залежності. Заодно розпочав виступи за Сан-Паулу на правах оренди. Здавалося, все пішло на лад: за короткий період Імператор наколотив за "триколор" 17 голів.
Проте в Інтері за той час змінився головний тренер. Жорсткий та вимогливий Жозе Моурінью розпочав будівництво команди переможців із залізним характером. Адріано, в якого цього характеру не виявилося, опинився у статусі резервіста. І знову відкоркував пляшку. "Батьку, як тебе бракує!"
У квітні 2009-го, не дочекавшись на чемпіонський требл Інтера, Адріано за взаємною згодою розриває контракт із "нерадзуррі", щоб стати гравцем рідного Фламенго. Упродовж двох сезонів Імператор наколотив за "Менго" понад три десятки м'ячів і допоміг команді взяти чемпіонський титул – перший із 1992 року. Лебедина пісня суперфорварда.
На неї купилася Рома. Пам'ятаючи, як Адріано ще недавно розривав оборону команд кальчо, "вовки" запропонували бразильцеві розкішний контракт із зарплатою 5 мільйонів євро в рік. Краще б вони цього не робили. Імператор зіграв за нову команду лічені матчі, а в основному лікувався від травм і, звісно ж, заходив у глибокі загули.
Приміром, травму плеча Адріано заліковував у Бразилії. За час свого перебування у Латинській Америці він нарвався на штраф за водіння у нетверезому стані. Коли скандал вщух, футболіст викинув черговий вибрик: зателефонував в аеропорт і попросив переоформити зарезервовані квитки на літак до Риму на пізніший термін, однак конкретної дати не назвав.
У Ромі – аврал. Обурені поведінкою свого гравця, римляни готують документи для розриву контракту. Натомість ЗМІ поспішають із новою сенсацією: Адріано спокійнісінько прогулюється крамницями Ріо. Навіть агент бразильця Жілмар Рінальді не второпав таких фортелів свого клієнта: "Мені не вдалося додзвонитися до Адріано ні в неділю, ні вчора. Тільки він знає, що хоче робити надалі".
Ще, начебто, нічого не втрачено, адже плече опальному форварду підставляє легендарний Корінтіанс. Щоб побороти демонів Адріано, його регулярно замикають на клубній базі, змушують дотримуватися суворої дієти, адже вага вчорашнього топа перевищує всі розумні межі. Підсумок: лише 7 матчів за понад рік, 2 забиті м’ячі. Весною 2012-го "тімау" розривають контракт із Адріано. Це фіаско, братан.
Два роки поспіль – без регулярної ігрової практики. У лютому 2014-го останній шанс футболісту-алкоголіку надає Атлетіко Паранаенсе. Терпіння клубу вистачило лише на два місяці. Адріано тупо забив на тренування, тож ледащо прогнали копняком під зад. Хто терпітиме такого?
"Я п'ю віскі. Але не щодня, інакше не перебував би в такій хорошій формі. Коли настає середа або четвер, починаю пити. А з неділі роблю перерву. Чи перешкоджав алкоголь моїй кар'єрі? Так. Про це я завжди кажу відкрито".
На початку 2016-го Адріано вкотре зробив спробу повернутися у футбол, ставши гравцем Маямі Юнайтед, клубу 4-го за силою американського дивізіону. Проте й там затримався не довше, ніж на кілька місяців – зарплатня у 10 тисяч доларів не відповідала провальній фізичній формі 34-річного нападника.
"Випивав за день 2 літри джину, 15 банок пива і викликав повій". Дно Пола Гаскойна
У якийсь момент майже 2 мільйони Instagram-фоловерів Адріано присвиснули від здивування. Мільйонер, який підкорив Серію А, стабільно прописався у фавелах – найбідніших і найнебезпечніших околицях бразильських мегаполісів. Тут відпочиває, випиває, голить голову. Трешу додавав той факт, що Адріано потрапив у руки правоохоронців за незаконну купівлю і зберігання АК-47 – автомата Калашникова, простіше кажучи.
Із блискавичною швидкістю стали множитися різноманітні версії. Подейкували, що Адріано перебуває в тісному зв'язку із місцевою бандою головорізів, які торгують наркотою, а на їхніх руках – кров десятків замучених жертв.
"Він профукав усі свої заощадження, – писало видання La Prensa. – Йому бракує грошей навіть для того, щоб винайняти пристойне помешкання в Ріо. Тому, з метою економії, Адріано переїхав у фавели, де платить бандитам за свою охорону".
"У нього все ОК, – запевняла подруга Імератора. – Він змушений переховуватись у фавелах від набридливих журналістів і людей, які з нього насміхаються".
Проте краще від Адріано цього не пояснить ніхто. Цьогоріч він дав інтерв'ю телепрограмі Conversa com Bial. "Спільне фото з наркобароном? Преса вкотре хоче знищити мене, – зітхає екс-футболіст. – Ця світлина зроблена три з половиною роки тому! Але її захотіли опублікувати зараз, позаяк поліція воює з наркоторговцями у фавелі Росінья, а цей вожак банди перебуває в розшуку. Я не граю, нікому не роблю нічого погано. У мене є діти, сім'я. Пресі ніколи не спадало на думку, що скандальні публікації відображаються на моїх рідних? Ось так зі мною поводяться... Але я чесний, нічого не приховую, відкрито спілкуюся з усім світом.
Чи правда, що я подарував мотоцикл одному з наркодилерів? По-перше, це був мій друг. І я ж йому не зброю подарував чи наркотики. Далі вже його особиста справа, як цей подарунок використовувати. Не бачу в цьому нічого поганого".
…Він робить черговий ковток. Віскі приємно лоскоче язик і горлянку, зігріває холодне серце. Погляд блукає потрісканими стінами фавел, найріднішого куточка на планеті, де Адріано знає кожну цеглину – тут він виріс. І саме тут зрозумів, наскільки безцінним для нього є батько. У 10-річному віці хлопчак пережив нереальний шок, ставши свідком того, як батькові вистрелили в голову. В обіймах сина глава сімейства зумів вижити.
"Ми своє життя не вибираємо, правильно? Речі просто відбуваються, – констатує Адріано. – Я справді багато розмірковую про все, що скоїв, я самокритичний. Але намагаюся не надто зациклюватися, інакше стає зовсім сумно".