21 червня збірна Північної Македонії попрощається із Євро-2020, зігравши матч 3-го туру проти Нідерландів. "Футбол 24" розповідає про головну зірку цієї команди на зламі 90-х і 2000-х.
"Для Македонії це визначна фігура. Зараз у них є Горан Пандєв, а тоді був Саша Чіріч". Екс-півзахисник збірної України Андрій Полунін знає, про що каже. Наприкінці 90-х він перетнувся із македонським форвардом у німецькому Нюрнберзі. І не лише забезпечував Чіріча зручними передачами, але й став йому товаришем.
…Він народився холодного січневого дня 1968 року у Куманово. Це третє за населенням місто Македонії, але в ті часи – глуха провінція союзної республіки Югославія. Порівняно нещодавно, у 2015-му, Куманово облетіло всі світові інформаційні стрічки, зазнавши нападу албанських бойовиків. Пролилася серйозна кров: у стрілянині полягли 8 місцевих поліцейських, 1 цивільний і 14 нападників.
Перші футбольні кроки Чіріч зробив у Скоп’є – пройшов вишкіл у клубах Слога та Металург. А по-серйозному заграв за третю македонську команду – Пелістер – на перетині 80-х і 90-х, демонструючи хорошу результативність. Природно, що його підхопив Вардар – головний клуб республіки, який на той момент курсував поміж югославською елітою і другим дивізіоном, ніде надовго не затримуючись. Саша ще встиг дебютувати у союзній першості, але 8 вересня 1991 року Македонія проголосила свою незалежність – вона, природно, торкнулася і футболу.
На історичний старт новоствореної ліги вийшли 18 клубів. Боротьбою не пахло. Вардар із Чірічем у складі виявився на дві голови сильнішим від усіх суперників – чемпіонський титул із 21-очковим відривом, 119 м’ячів забито, лише 16 пропущено. Саша ж виграв бомбардирські перегони із 36-ма влучними пострілами. Не пощастило лише в одному – це був якраз той період, коли "Золотий бутс" не вручали взагалі нікому. В іншому випадку трофей дістався б саме македонцеві (найближчий переслідувач, Аллі Маккойст із Рейнджерс, мав 34 голи).
Сезон 1993/94 Чіріч розпочав із Вардаром, але невдовзі опинився у софійському ЦСКА, якому вісьмома голами допоміг здобути віце-чемпіонство Болгарії. При цьому форварду дісталася і друга поспіль золота медаль – Вардар знову дуже впевнено прийшов до фінішу на першому місці. А потім був третій, останній сезон Саші у рідному чемпіонаті. Вклав у нього всю душу – 35 голів у 30 матчах. Більше за підсумками каденції 1994/95 забив лише Арсен Аветісян із вірменської Кілікії (39).
Пора йти на серйозне підвищення. 27-річного голеадора підписав клуб Арау – міцний середняк швейцарської Суперліги.
*******
За три сезони на Брюггфельді, де ще пам’ятали тренерську роботу Оттмара Хітцфельда, македонець настріляв 30 голів і відчув атмосферу єврокубків. Арау пробивався у Кубок УЄФА та Кубок Інтертото. Про зрілого і результативного форварда пронюхали за 400 кілометрів на північний схід – у Нюрнберзі. Місцевий клуб гостро потребував підсилення атакувальної лінії під першу Бундеслігу, куди якраз піднявся із пердиву. За Чіріча німці виклали один мільйон швейцарських франків.
У той же період новачком Нюрнберга став півзахисник збірної України Андрій Полунін, який тільки-но здобув бронзу Вищої ліги із Карпатами. Вперше у житті він опинився за межами рідної країни надовго – доводилося налагоджувати комунікацію з місцевими, шукати помешкання, вливатись у різношерстий колектив, який розмовляв багатьма мовами, але, здебільшого, німецькою.
Саша Чіріч
"Коли я тільки приїхав у Нюрнберг, саме Чіріч зустрів мене дуже прихильно, – розповідає Полунін для Футбол 24. – Він умів трохи розмовляти російською, яку, мабуть, вивчав у школі. Та й загалом слов’янські мови – схожі, тому порозумітися можна було без проблем. Саша взявся мені допомагати: перекладав на тренуваннях, їздив зі мною, коли я шукав собі помешкання. Навіть ночував у нього кілька разів – забирав мене з готелю. Словом, дуже сильно посприяв моїй адаптації у новій команді".
Розпочали сезон непогано. Полунін розписався у воротах Гамбурга, а Чіріч забивав значно частіше – на те він і форвард.
"Дуже хороший нападник, – прицмокує у розмові зі мною Андрій Вікторович. – Це форвард штрафного майданчика. Володів пристойним ударом з лівої ноги. Забивний, з хорошим відчуттям голу. Чимало забивав із другого поверху. Високим зростом похвалитися не міг, але був міцної, збитої статури. Не швидкісний, зате технічний, уміло обирав позицію.
До Нюрнберга він грав у Швейцарії, де добре себе зарекомендував. У німецькій команді став одним із лідерів, забивав вирішальні м’ячі. Діяв у парі з чеським нападником Павелом Кукою – таким же авторитетом. А третім вожаком цього колективу був досвідчений голкіпер Андреас Кепке, чемпіон світу. Ми боролися за виживання, але ця трійця тягнула на собі всю команду".
Андрій Полунін
Тягнула, але не витягнула. Можливо, причина у поспішних рішеннях керівництва клубу, яке тричі упродовж сезону змінювало головних тренерів. Із Фріделем Раушем, що очолив Нюрнберг під час зимової паузи, у Полуніна виникли проблеми, тож українець присів на "банку". Чіріч продовжував забивати, перебував серед лідерів бомбардирських перегонів сезону, однак Нюрнберг завершив на фатальному 16-му місці, поступившись Айнтрахту за додатковими показниками.
*******
Виліт із Бундесліги потягнув за собою чистку складу. Полунін подався у Санкт-Паулі, а Чіріча, попри його бажання залишитися, продали у берлінську Теніс Борусію за 4 мільйони німецьких марок. Друзі опинилися по різні боки барикад і, як виявилося, стали конкурентами у боротьбі за… виживання. Македонець знову багато забивав – Теніс врятувався лише завдяки його невтомним маневрам в атаці.
"Я кращий, ніж Джоване Елбер!" – напівжартома, напівсерйозно любив повторювати у пресі наш герой. А бразилець, на секундочку, в ті часи був у повному порядку, виступаючи за Баварію.
Негоже такій перлині скніти у нижчих дивізіонах, подумали у Франкфурті-на-Майні і придбали Чіріча в Айнтрахт, та зиску не отримали – миттєве пониження у класі. Вилітав Саша із Бундесліги і втретє – вже у складі Нюрнберга, куди повернувся у 2002-му.
Доля була до нього милосердною лише наприкінці кар’єри. У сезоні 2003/04 Чіріч доклався до чемпіонства Нюрнберга у другій Бундеслізі і тріумфально повернувся в еліту. Зважаючи на свій вік (34 роки) та наявність в атаці "Дер клубу" нового кумира – Марека Мінтала, македонець вирішив, що це найкращий момент, аби красиво піти.
Вдячні фанати Нюрнберга не забули про Сашу Чіріча. З нагоди 110-річчя клубу їхніми голосами формувалася символічна збірна команди всіх часів. Туди увійшли Андреас Кепке, Фердінанд Венауер, Томас Бруннер, Андреас Вольф, Штефан Ройтер, Ганс Дорфнер, Райнольд Хінтермайєр, Марек Мінтал, Макс Морлок, Дітер Екштайн і… Саша Чіріч. Із 43-ма голами він посідає восьме місце у списку бомбардирів Нюрнберга епохи Бундесліги.
На завершення македонець відбігав ще два сезони за Кікерс Оффенбах, з яким став чемпіоном третього німецького дивізіону-2005. Із національною збірною Македонії він попрощався роком раніше. Тут його здобутки були значно скромнішими – 26 матчів, 8 м’ячів. Але згадайте цю команду на перетині 90-х і 2000-х. Вона, м’яко кажучи, зірок із неба не хапала.
Чіріч у збірній Македонії під №10
Певний час Саша Чіріч був президентом скромного клубу Цементарніца зі Скоп’є. У 2015-му запрошений на посаду технічного менеджера збірної Македонії. Чим займається зараз – невідомо. Автору вдалося розшукати його свіжий коментар македонському спортивному сайту напередодні старту Євро-2020, але там Чіріч виступає лише в ролі експерта і футбольної легенди – жодних актуальних посад. Нічого не знає про старого товариша і Андрій Полунін.
"Ми давно не спілкувалися, – зітхає українець. – Час минав, номери наших телефонів змінилися. Якось я телефонував спільним друзям у Нюрнберг, адже Саша там мешкав після закінчення кар’єри. Розповіли, що Чіріч повернувся у Македонію. Вони також втратили із ним зв'язок. Зараз контакту немає ніякого, на жаль".