Як не погаснути у затінку легендарного батька? Як не згоріти в променях раптової слави? Як прагнути розвиватись, коли тебе вже визнають? Відповіді на ці та інші запитання знає наш герой, а "Футбол 24" зібрав їх воєдино.
Турин, 20 серпня 2016-го. Зазвичай, у теплі літні вечори місто накриває спокій. Але в цей день повітря вібрувало від збудження і напруги. Околиці арени Ювентус Стедіум затягнуло чорно-білим "покривалом". Турин був готовий до нового сезону Серії А. Після п’яти поспіль Скудетто чемпіон Італії вийшов на нове полювання. До міста завітала Фіорентина.
Для вболівальників гостей це ще емоційніший матч. Новий сезон, нові надії, нова сторінка. От саме цього разу Фіорентина побореться за найвищі місця, поверне минулу славу, закінчиться ера міцного середняка – переконували себе шанувальники гостей. Хвилювання додавав і суперник, Ювентус – найпринциповіший опонент "фіалок".
У цьому хаосі ніхто особливо не звертав увагу на персоналії: "фіолетові" змушені перемогти "чорно-білих", або навпаки. Компроміс неможливий. Лише прискіпливі вболівальники помічають нового гравця зі знайомим прізвищем у стартовому складі гостей – К’єза... Та часу розбиратись немає. Пролунав стартовий свисток і понеслось.
У підсумку, Фіорентина програла цей двобій (1:2), а сам Федеріко К’єза блякло дебютував, його замінили у перерві. Проте робити висновки було зарано.
Батьки і діти
Володар Кубка УЄФА в складі Парми, дворазовий тріумфатор Кубка Італії з тими ж пармезанцями та Фіорентиною, 165 голів за італійські клуби у 503-х матчах – це лише основні досягнення Енріко К’єзи. Легендарний форвард встиг змінити більше десятка клубів у чемпіонаті Італії та на піку кар'єри був основним гравцем "Скуадри Адзурри".
Важко не залишитись у затінку такого батька, особливо, якщо ти обрав його ремесло. Складно буде уникнути порівнянь і згадок про успіхи тата, якщо син хоч трохи спіткнеться, але К'єзу-молодшого це не хвилювало.
У юнацькій школі Фіорентини на 14-річного Федеріко не покладали особливих надій. Інколи його відправляли тренуватись з молодшими групами, бо син легенди не дотягував навіть до рівня своїх однолітків. Та з часом юний гравець став стрімко прогресувати. Цьому посприяла впертість і наполегливість, яку Феде успадкував від батька. Важка праця над собою привела К'єзу-молодшого до прімавери (молодіжної команди Фіорентини), а згодом і до дебюту за основну команду, про який вже згадували раніше.
Паралельно з тренуваннями в академії "фіалок" Феде навчався в американській школі Флоренції, після чого вступив на факультет фізичної культури до місцевого університету. Федеріко відзначався високими здібностями до навчання і неодноразово говорив: "Якби я не був футболістом, то став би фізиком. Вивчення всесвіту – моя нав'язлива ідея".
Потім різні тренери майбутньої зірки хвалитимуть його за вміння швидко навчатись, а журналісти під час інтерв'ю не віритимуть, що цей ерудований хлопець – звичайний футболіст.
Скромність кожному личить
Одна з головних чеснот Федеріко, яку він теж запозичив у батька – скромність. У сучасному футболі гравці дедалі більше переймаються блиском гелю на волоссі та новими татуюваннями, аніж самою грою. На цьому фоні Феде – біла ворона. Він може годину роздавати автографи дітлахам на вулиці чи просто спілкуватись із фанатами, але прослідкує, щоб усі залишились задоволеними.
"Уболівальники ніколи не побачать мене за кермом дорогого авто, я не маю татуювань на тілі. Це все імідж, а для мене це неважливо", – ось такі шокуючі для деяких сучасних зірок заяви робить К'єза. Батько молодого таланта відзначав: "Популярність анітрохи не змінила його. Він все такий же скромний, у нього ті ж друзі, він скрупульозно вивчає відео з грою суперників і ніколи не перестає вчитися. Тому і розцвітає".
Феде не користується славою свого батька. Так, шанує, але не намагається пробитись завдяки їй. Енріко К’єза працює у тренерському штабі молодіжки Сампдорії, але не лізе з порадами та настановами до Федеріко. Навпаки, батько може поцікавитись у сина про роботу фахівців, які його тренують, щоб і собі щось почерпнути.
Становлення та іронія історії
Після невдалого дебюту проти Ювентуса наставник "фіалок" Стефано Піолі вагався, чи не припустився помилки, запросивши юного форварда в головну команду. Близько місяця Федеріко провів на лаві запасних, інколи виходив на завершальні хвилини матчу і доводив свою необхідність Фіорентині. Ближче до середини сезону 2016/17 К'єза став практично незамінним гравцем основи. Їхня атакувальна зв'язка з тезкою Бернардескі викликала захоплення у фанів. Пізніше останнього зненавидять за перехід до табору заклятого ворога – Ювентуса.
До наступного сезону 18-річний Федеріко підійшов із гарантованим місцем у складі, але без товариша поряд. "Зрадник" Бернардескі вже освоював тренувальні поля Турина. Керівництво клубу розуміло, що К'єза, звичайно, талант, але він не буде номінальним форвардом, як його батько, і придбало Джованні Сімеоне. Саме так, сина легендарного Дієго – успішного тренера мадридського Атлетіко, який пограв за різних європейських грандів. Що вражає найбільше – він захищав кольори Лаціо пліч-о-пліч з Енріко К'єзою у сезоні 2002/03. Історія має здатність повторюватися.
"Близько п'яти хвилин на день я – нормальна людина". Правила життя та секрети успіху Дієго Сімеоне
Сімеоне-молодший ідеально вписався в схему Піолі. За сезон 2017/18 вони на двох з К'єзою доклалися до 33-х голів команди в Серії А. Це більша половина всіх забитих командою м’ячів у тому чемпіонаті. Якщо б старші Сімеоне і К'єза вирішили порівняти свої успіхи у спільному сезоні в Лаціо з досягенням синів, то це б їх присоромило. Варто віддати належне тому факту, що аргентинець виступав на позиції опорника, а батько Федеріко тоді не був гравцем основи "орлів".
"Скуадра Адзурра" та перевірка Україною
Обдарованість молодого гравця не пройшла повз увагу тренерського штабу збірної Італії. Вже у 18-річному віці Феде захищав кольори юнацької національної команди U-19, а через рік виступав на міжнародній арені за збірну U-21. Дебют за команду 4-разових чемпіонів світу був не за горами. К’єза-молодший вперше з’явився у футболці "Скуадри Адзурри" 23 березня 2018 року в товариському поєдинку проти Аргентини. За традицією дебютів Федеріко Італія цей матч програла (0:2), а нашого героя замінили на 60-ій хвилині.
Із того часу К’єза вже провів 7 матчів за національну команду. Одним із поєдинків був спаринг проти збірної України, в якому Федеріко протягом першого тайму часто загрожував воротам Андрія Пятова, але підопічні Шевченка стримали натиск спраглого до звитяг італійця. Варто відзначити, Феде не раз зізнавався, що в дитинстві захоплювався грою керманича "синьо-жовтих" за Мілан.
Можна вже зробити висновок, що головний тренер збірної Італії Роберто Манчіні покладає великі надії на хавбека Фіорентини і бачить у ньому майбутнє національної команди. Хоч і справи у чемпіонів світу-2006 зараз не найкращі, але з таким потенціалом все невдовзі може змінитись.
Зовсім трохи егоїзму
Феде, як і ми всі, не ідеальний. Безумовно – талант, але не без недоліків. Основним мінусом К’єзи є егоїзм на полі. Важко в це повірити, судячи з його скромності та висловлювань, але цю рису характеру складно не помітити. Тренери неодноразово звертали увагу на звичку перетягувати ковдру на себе. Так, Федеріко може не помічати партнерів, коли потрібно віддати вирішальний пас, може обводити суперника в центрі поля, де це не обов’язково. Подібні загравання неодноразово коштували Фіорентині кількох очок у чемпіонаті.
Вболівальники теж це помічають. "Йому здається, що він один на полі". "Можливо, варто хоч інколи піднімати голову, коли ти з м’ячем". "Ти граєш у дворовий футбол". Усе це Федеріко часто чує на свою адресу. Він не ображається. Навпаки, це його ще більше стимулює працювати над собою. У наступному матчі він все виправить, і Феде знову носитимуть на руках, хоча це йому і не потрібно. Головне – перемога над власними недоліками.
Династія
Раніше на запитання "Яку футбольну династію в Італії ви знаєте?", відповідь була однозначна – Мальдіні. Звичайно, легендарний Чезаре, зірка Мілана 70-х і не менш видатний син Паоло, який напару з Андрієм Шевченком писали футбольну історію "россонері". Не варто вважати, що на цьому покоління Мальдіні у футболі завершилось: у Паоло двоє синів зараз зростають в академії Мілана. Хтозна, можливо хтось із них незабаром одягне легендарну футболку з третім номером і поверне клубу втрачену славу.
Нова династія К’єз теж не обмежується лише Енріко і Федеріко. Ні, у 21-річного хавбека ще немає дітей, які б вже дивували тренерів молодіжної команди "фіалок". Мова йде про молодшого брата Федеріко – Лоренцо. 13-річний хлопець дотримався сімейних традицій і вже виступає за юнацьку команду Фіорентини U-14. Майже не залишається сумнівів, що з такими талановитими родичами на Лоренцо також чекає успіх у футбольній кар’єрі.
Футбол – не рок-н-рол. Він ще живий
На жаль, зараз інформаційний футбольний простір дедалі більше наповнюється інтригами, скандалами, звинуваченнями та різною "жовтизною", яка відштовхує власне гру на задній план. Шалені суми трансферів, рекламні контракти, космічні зарплати змушують гравців ще менше думати про футбол, честь команди і, що найголовніше, – отримувати насолоду від своєї роботи.
На щастя, є такі гравці як Федеріко К’єза та Джованні Сімеоне, форвард Парі Сен-Жермен Кіліан Мбаппе, нападник Манчестер Юнайтед Маркус Решфорд, Патрік Кутроне з Мілана чи той же київський "динамівець" Віктор Циганков. Для таких, як вони, саме футбол, спортивний інтерес, жага до самовдосконалення і перемог стоять на першому місці. Завдяки поколінню таких гравців футбол має шанс не перетворитися остаточно в реаліті-шоу, а залишитись грою, яку ми так любимо.
Юрій Федина, Футбол 24
Кшиштоф Пйонтек: польський ноунейм, який запалює Серію А і перевершив Шеву