Чемпіонат Європи U-17 у Дубліні набирає обертів. Дмитро Джулай побував на матчах Іспанія – Австрія (3:0) і Німеччина – Італія (1:3).
Австрійці ж, мабуть, повірили. А як не повірити, коли за півгодини саме вони завдали найбільш небезпечного удару (Радулович зі штрафного) й гра справді виглядала рівною? І окрім того штрафного були й інші, бо коли австрійці почали частіше знаходити одне одного передачами у центрі поля й просуватися далі, іспанці несподівано багато фолили.
У ці хвилини дійсно можна було плекати надію на сприятливий результат. Іспанці грали без плавності у переході від оборони до атаки. Прискорення були занадто квапливими й не мали бажаного ефекту. Про сенсацію говорити було зарано, але у грі фаворита щось не спрацьовувало. До 33-ї хвилини. А потім Айтор Хелардо нарешті сфокусувався на русі вперед, підключився до атаки й пробив у штангу. М’яч відскочив на Йорді Ескобара і центрфорвард не схибив.
“А на сайті УЄФА написали, що забив сьомий номер, – зауважив представник прес-служби австрійців. “Зараз піду їм скажу”, – схопився з місця іспанець. Але голу сьомого номера довелося чекати недовго. На 41-й хвилині Йєремі Піно увігнав м’яч під перекладину. А за п’ять хвилин до цього стрімку, багатоходову комбінацію Роберто Наварро завершував після пасу п’ятою від Ескобара.
Максимальну або наближену до неї потужність іспанці увімкнули на вісім хвилин. І вистачило з лишком. Далі гру знову можна було “заморозити”. Не дивно, що Давід Мансілья зробив дві заміни вже у перерві.
Австрійці все ж прагнули відзначитися хоч раз. Намагався бити здалеку Браунедер, досить активно діяли футболісти, що вийшли на заміну, хороше враження залишив Радулович. Іспанці незворушно тримали ситуацію під контролем і особливо не поривалися повторити ефектний відрізок із першого тайму. Проти двох інших суперників у цій групі їм знадобиться значно більше енергії й вони це чудово розуміли.
Зайвим підтвердженням цього став поєдинок німців із італійцями. Видовищне протистояння двох гідних опонентів захопило з перших секунд. Насамперед завдяки блискуче організованому пресингу німців. Італійцям буквально нічим було дихати. Міхаель Файхтенбайнер постійно підказував своїм підопічним хто кого має накрити й ті бездоганно реалізовували тренерський задум. Хвилині на десятій майнула думка: “Будь-яка інша команда вже б пропустила”. Італійці не будь-яка інша команда. Вони пропустили на п’ятнадцятій. І цього просто неможливо було уникнути.
А потім почалося Risorgimento. Так, німці звісно не пресингували так само несамовито, але й італійцям ще треба було виправити свою ігрову поставу. І першим важливим кроком були переміщення Сімоне Панади. Класичні малопомітні маневри опорника під час виходу з оборони, що дозволяють простими, однак дієвими передачами спочатку заспокоїти команду, а вже далі зорієнтувати її на масштабніші дії на чужій половині. В італійців це означало, що м’яч частіше потрапляв до Себастьяно Еспозіто. І важливо, що у команди Карміне Нунціати пішло на це не так вже й багато часу.
Себастьяно Еспозіто вже дебютував у першій команді Інтера
На 19-й хвилині Еспозіто пробив свій перший штрафний (Шрайбер перевів м’яча на кутовий), а на 24-й м’яч пролетів у кількох сантиметрах над перекладиною. Забити Еспозіто не вдалося, але динаміка матчу суттєво змінилася. Це вже був діалог, а не лекція про ефективність високого пресингу. Те, що не вдалося Еспозіто, зробив, з допомогою рикошету від ноги захисника, Ніколас Бонфанті. Після матчу Файхтенбайнер визнав, що цей пропущений м’яч мав серйозний психологічний вплив на його гравців. Взагалі вразило, наскільки вичерпно, докладно та щиро відповідав тренер німецької збірної на запитання аж трьох журналістів.
Як пояснив Файхтенбайнер, команда недостатньо переконливо відіграла еліт-раунд і зараз, коли всі відчувають цей тягар очікувань, особливо неприємно було пропускати після такого яскравого початку.
Тим не менш слід зазначити, що збірна Німеччини зовсім не розклеїлася чи зупинилися після голу Бонфанті. Як і раніше, цікаві комбінації зароджувалися на флангах. На лівому дуже добре грав Керім Чалханолу (двоюрідний брат Хакана), на правому – Мехмет-Джан Айдін.
Керім Чалханолу
Якраз лівим флангом розіграли атаку, яку вже у центрі завершував Вольтемаде, і м’яч із лінії вибив Ійєнома Удогі. Частіше зволікали із завершенням вже по перерві. На відсутність ударів скаржився і Файхтенбайнер. Але це траплялося ще й через те, що італійці діяли значно уважніше, із більшою концентрацією. Бо якщо у німців психологічний стан упродовж матчу погіршувався, то в італійців, навпаки, він поліпшувався на очах.
Бонфанті не зумів переграти голкіпера сам на сам? Після ефектного удару Еспозіто м’яч влучив у перекладину? Навіть ці локальні “невдачі” тільки спонукали італійців шукати перемогу ще наполегливіше. І хто б це міг зробити краще за Еспозіто. Бо Себастьяно не лише сам знає, як він вміє бити штрафні, він ще й розуміє, як ці штрафні заробити. Тож коли на 80-й хвилині десятий номер італійців встановлював м’яч для третьої своєї спроби, шансів у Шрайбера вже не було.
Не менш красиво він міг забити у компенсований час, коли розхитав захисника та пробив низом. Але того разу відзначився Джоване, до якого прилетів м’яч після сейву голкіпера.
Дмитро Джулай, спеціально для Футбол 24 із Дубліна
Дублінське небо вміє дурити: як проходив перший день Євро-2019 (U-17)