Дмитро Джулай – про заключні чвертьфінальні поєдинки чемпіонату Європи (U-17). Італія у меншості вистояла проти Португалії (1:0), Іспанія пройшла Угорщину лише завдяки чіткому виконанню 11-метрових ударів (1:1, по пенальті – 5:4).
Якщо напередодні бодай один із учасників чвертьфінальних матчів демонстрував якісну командну гру впродовж значної частини поєдинку, то цього разу настав час емоцій та переживань, що вдало прикривали бідність змісту побаченого.
Італійцям та португальцям наче хтось розповів про дорожнечу житла у Дубліні й вони, щоб не відставати від моди, зробили так, що кожен квадратний метр поля мав у першому таймі високу ціну. Стовпище було ще те, м’яч задихався від браку простору, але футболісти настільки захопилися цим аспектом своєї роботи, що переводили подих лише коли арбітр фіксував порушення правил.
За таких умов нелегко було створювати щось довершене, важливіше було впіймати момент і, перехопивши м’яч, спробувати швидше опинитися на ударній позиції. У перші півгодини дещо краще це виходило в італійців, хоча й тоді дії ці були достатньо сумбурними. Ідеальною виявилася нагода на 26-й хвилині. Насамперед через те, що м’яч перехопили на чужій половині поля. До цього емоційний Еміліу Пейше неодноразово закликав своїх гравців спокійніше виходити з оборони, тим не менш чергова невдала передача не залишила часу перебудуватися позиційно. Італійці отримали бажаний простір для руху вперед, і Тонгья забив після акуратного пасу Еспозіто.
Вже за дві хвилини Фабіу Сілва пробив головою після подачі з кута поля. Пробив ніби й невибагливо, однак це був перший момент за участі центрфорварда португальців. До того м’яча він торкався вкрай рідко, бо партнери втрачали його далеченько від воріт Молли. Якраз після цього удару збірна Португалії почала діяти точніше і на 44-й хвилині у Сілви вже був справді хороший шанс зрівняти рахунок. Він вийшов сам на сам, вирішив перекинути воротаря, але той дотягнувся до м’яча.
Дублінське небо вміє дурити: Португалія та Ісландія розіграли трилер, який закінчився сльозами
У другому таймі португальці керувалися здебільшого емоціями і це був той випадок, коли такий підхід видався правильним. Адже потроху зона впливу італійської команди зменшувалися ледь не до розмірів їхнього штрафного майданчика. Португальці мали тепер територію у центрі для того, щоб розганяти свої атаки. Дедалі частіше вони били по воротах із різної дистанції. На 63-й хвилині, після кутового, Молла якимось дивом парирував удар головою Сезара Бріту, а за мить вже захисник вибив м’яч із лінії воріт після добивання Енріке Перейри.
Публіка у ці хвилини вже цілком була на боці португальців та їхнього емоційного тренерського штабу. Пейше та двоє його помічників іноді ще й примудрялися підказувати щось одночасно. Добре, що інструкції доповнювали одна одну й тренери не були схожі на лебедя, рака та щуку.
Окрему увагу Пейше приділяв рішенням арбітра й ледь не після кожного влаштовував міні-спектакль. Помічники вирішили, що й їм це можна, але четвертий арбітр швиденько “здав” Жоакіма Сілву і той після вилучення перебрався до першого ряду трибуни, метри за півтора від Пейше.
Останні хвилини матчу були щедрими на драматичні епізоди. Італійці вже просто виносили м’яч абикуди. Маттео Руджері взагалі ледь не вибив його за межі стадіону. “У нашому чемпіонаті міг би грати”, – відреагував ірландський колега.
Португальці, звісно ж, били зовсім інакше. Фабіу Сілва ударом через себе влучив у штангу, а коли закінчувався компенсований час, Фамана Кізера отримував передачу на хід і Руджері зірвав цю атаку, схопивши суперника руками. Де саме? Головний арбітр глянув на лайнсмена. Той підказав, що до штрафного майданчика. Пейше у цей час гучноголосо вимагав пенальті. А потім принишк навіть він. Усе залежало від удару Бруну Тавареша. Підкрутив він технічно, і все ж трохи схибив.
Ще більш драматично вирішувалася доля останньої путівки до півфіналу. І водночас, до речі, турнірна доля португальців. Вони б вийшли на додатковий матч за путівку на чемпіонат світу, якби до півфіналу потрапила збірна Угорщини.
І наскільки ж реальним був цей варіант. Несподівано реальним, якщо оперувати абстрактним уявленням про співвідношення сил, однак не таким вже й дивним, якщо оцінювати гру іспанців на турнірі. Гри, власне, було мало. Іспанці вичавлювали її малими порціями. З угорцями добре почали, Ескобар красиво розібрався у штрафному на 11-й хвилині, ледь не подвоїв перевагу на 20-й, а потім центральні захисники знову почали конструювати атаки довгими передачами. Конструювали, щоправда, атаки суперника, бо паси ці були жахливо неточними.
Дублінське небо вміє дурити: Німеччина та Ісландія розчарували, Іспанія – у плей-офф
Угорці, в свою чергу, не надто вправно розпоряджалися м’ячем, але залюбки йшли у стики. У такій динаміці вони почувалися впевнено, може, навіть дивувалися, що такий суперник, як іспанці, прагне перевершити їх тільки у цьому. Тому по перерві угорська команда атакувала частіше, впевненіше, а потім і нахабніше. Омінгер забив красивим ударом здалеку й угорці ніби згадали, що й вони начебто щось із м’ячем вміють робити.
Від іспанців багатоходової, добре розіграної комбінації довелося чекати до 72-ї хвилини. Завершував її Йєремі Піно, і Крістіан Хедьї упіймав м’яч. Пізніше Піно ще пробив головою, а між цими його двома спробами був ще небезпечний удар лівого захисника Хаві Лопеса. За стандартами цієї іспанської команди можна навіть сказати, що вона домінувала упродовж цього відрізку.
Коли обидві команди справді вразили холоднокровністю та чіткістю виконання, то це у серії пенальті. З десяти ударів неточним був тільки один. Андраш Немет, який в угорців бив останнім, не зумів переграти Івана Мартінеса. Але у збірної Угорщини буде ще один шанс потрапити на чемпіонат світу – додатковий матч проти бельгійців.
Дмитро Джулай, спеціально для Футбол 24 із Дубліна
Дублінське небо вміє дурити: як проходив перший день Євро-2019