"Футбол 24" продовжує розповідати цікаві історії з мемуарів легендарного тренера золотої Зорі-1972, який нещодавно пішов від нас у віці 95 років.
Зазвичай учасники чемпіонату СРСР заперечують участь у договірних матчах, але Герман Зонін був відвертим у своїх мемуарах. Фахівець зізнався не лише в участі у таких іграх, а й в ігноруванні договірних матчів щодо своїх підопічних.
Зізнався у договірняку: не зміг відмовити метру
Свій власний договірняк Зонін зіграв лише раз у житті – як головний тренер Зеніта.
"Зізнаюся, єдиний раз у житті згрішив і я. Не знаю, наскільки послужить мені виправданням той факт, що ділити очки довелося з великим Анатолієм Тарасовим. Я не міг відмовити метру та легенді нашого спорту, який у 1975 році на один рік очолив футбольний ЦСКА. Армійцям конче потрібне очко. Що ж, хто без гріха, нехай кине в мене камінь".
Домовлятися із Зоніним про нічию прийшов другий тренер ЦСКА Валентин Бубукін, чемпіон Європи 1960 року. "Геро, ми з Тарасовим пропонуємо нічию. Він особисто просить". Головні тренери зв’язалися за допомогою телефона і вирішили зіграти внічию 1:1.
Зеніт забив першим на 53-й хвилині, ЦСКА зрівняв через сім хвилин. Але Зонін у своїй книзі згадував так, наче москвичі зрівняли рахунок на останніх хвилинах. Тренер писав: "Залишається зовсім небагато часу до кінця зустрічі, рахунок той самий. Бачу, Бубукін біжить: "Германе, ти що? Хочеш старого до інфаркту довести? Та на Тарасові обличчя немає!" Я відповідаю: "Та нехай він йде з-за воріт і не хвилюється. Буде все гаразд". І дійсно. Копєйкін прорвався і забив переможний м'яч – 1:1 (треба ж ЦСКА виручати!) – нічия. Потім Тарасов мені каже: "Та я ледь не збожеволів! Хоча момент ми гарний створили".
Найцікавіше, що перед початком сезону 1975 року Тарасов на зборах тренерів Вищої ліги самовдоволено заявив, що питання про чемпіонство ЦСКА практично вирішене, і всім, хто зібрався у залі, потрібно думати про те, як збірній СРСР виграти наступний чемпіонат світу. У тому сезоні москвичі посіли 13 місце.
…В інших ситуаціях Зонін був завзятим противником договірняків. Його дратувало, що, за його ж твердженням, у такі ігри у всьому чемпіонаті СРСР не грали лише Гавриїл Качалін та Костянтин Бєсков. Якось Зонін прозрів, коли суддя "вбив" його Зорю у матчі з Пахтакором великого Михайла Якушина, і тренер суперника всім своїм виглядом дав зрозуміти, що піднімати скандал марно – результат все одно затвердять – за командою стояло керівництво всієї республіки.
Мовчки спостерігав за договірною поразкою від Динамо Лобановського
Один із розділів книги Зоніна називається "Наказ: програти". Він присвячений матчу двох Динамо – тбіліського та київського, зустріч відбулася 12 листопада 1987 року. Зонін керував грузинською командою, тоді як киян тренував Валерій Лобановський.
Перед грою в кабінет Зоніна увійшли троє лідерів тбіліської команди: Чівадзе, Сулаквелідзе та Шенгелія. Прозвучала фраза: "Германе Семеновичу, ми повинні ввести вас у курс справи: киян завтра обіграти ми не можемо. Ми винні їм за минулий рік два очки. Вдіяти нічого не можна, адже договір дорожчий за гроші. Ми повинні повернути два очки".
Першою думкою Зоніна було залишити цю трійцю поза складом і дати команді Лобановського бій. Потім тренер подумав, що ветерани "пояснять завдання молодим", і ті не слухатимуться, адже авторитет Чівадзе незаперечний, іржа з’їсть усю команду зсередини.
Тож наставник зателефонував секретареві ЦК і відкритим текстом передав розмову, яка щойно відбулася з гравцями. Чиновник приголомшив Зоніна: він був у курсі того, що відбувається. Відповідь: "Нехай все буде так, як має бути. Це моя вам порада. Сезон завершується, ви зберегли Динамо у Вищій лізі, і ми вас за це цінуємо. Запевняю, що наступного року такі борги вас не обтяжуватимуть, даю слово".
Зоніну закортіло кинути все до чортової матері і поїхати у Пітер. "Але ж я щойно пообіцяв керівнику республіки Патіашвілі, що і в новому сезоні продовжу роботу з командою. Порушити слово? Але тоді доведеться пояснити йому причину такого рішення, а це означає розповісти всю інформацію, яка є конфіденційною, і мене якщо й зачепить, то лише опосередковано. А інших людей, того ж Чівадзе, вона просто вб'є. Але хіба Чівадзе винен, що хтось минулого року затіяв подібне? Саша теж є заручником ситуації. Чи не краще буде залишитися і навчити молодих гравців ніколи не домовлятись про подібні справи?"
Вранці Зонін на знак протесту не прийшов на установку. Коли за тренером зайшли гравці, Герман Семенович іронічно відповів, що установка динамівцям була зроблена ще минулого року. "Ви хочете, щоб я розповів, як потрібно програвати матч?"
Київ переміг – 2:1, забили Бєланов (з пенальті) та Михайличенко. При рахунку 0:2 свій пенальті реалізував і Гурулі.
Радів непрограшу суперника
У 1970-му відбувся ще один цікавий матч, який не можна назвати договірним лише за формальними ознаками: підопічні Зоніна із Зорі вирішили зробити своєму тренеру подарунок – і не обіграли Зеніт, оскільки "знали, що в душі, де б я не жив, я завжди залишався ленінградцем, а тоді Зеніт на виліт стояв, і нічия цілком могла зберегти команду у Вищій лізі".
Делегація Зеніта прийшла напередодні матчу домовлятися про нічию і отримала від Зоніна брутальну відмову. Але, за словами Германа Семеновича, підопічні без слів зрозуміли його почуття і не захотіли грати на повну силу – 0:0. Інакше Зоря розірвала б той Зеніт, який ледь стояв на ногах. "І хоча моєї провини в тій нічиїй немає, я згоден з тим, що духу спортивної боротьби тут явно не спостерігалося. Але, як не дивно, згадую цю гру з подякою до гравців, які врятували свого тренера від долі могильника рідної команди. Хлопці знали: у будь-якій іншій ситуації вони із Зоніним гори звернуть і той самий Зеніт оброблять під горіх. Але зараз..."
До речі, перший секретар обкому компартії України Володимир Шевченко розкусив те, що сталося, і навіть дорікнув Зоніну в продажності: "Нічийку зліпили? Не соромно?" Зонін відповів: "Чого мені соромитися? Каятися мені немає в чому, я хлопцям ані слова не сказав". Шевченко парирував: "А навіщо говорити? Вони на тебе подивилися і все зрозуміли без твоїх палких промов..."
На момент написання мемуарів Зонін був упевнений, що якби ця історія набула розголосу, то могла б плачевно завершитися для самого тренера: "Вердикт першого секретаря перегляду не підлягав". І хтозна, чи стала б тоді Зоря чемпіоном СРСР двома роками пізніше...
Знімав футболістів з гри через 15 хвилин після початку матчу
Траплялися ситуації, коли Герман Зонін не знав, що його команди "зливають" матчі.
У весняному чемпіонаті СРСР-1976 гравці Зеніта подарували перемогу московському Динамо, пропустивши простий гол у першому таймі. Після фінального свистка на запитання тренера про те, що взагалі відбулося, один із захисників Зеніта відповів: "Германе Семеновичу, не переймайтеся – вони нам восени два очки віддадуть!" Мудрий Зонін відповів: "Які ж ви дурні! Восени два очки вам віддадуть? Щоб раптом...".
І справді: в осінньому сезоні-1976 Динамо здобуло вольову перемогу над Зенітом з рахунком 2:1. Захисника, який відповів Зоніну про повернення суперниками боргу, відрахували з команди. А тоді, після поразки 1:2, Зонін звернувся до своїх підопічних: "Ну що, згадали весняний "договір"?
У чемпіонаті СРСР 1985-го гравці ростовського СКА підставили Зоніна, пропустивши у матчі з кутаїським Торпедо за рахунку 1:0 на свою користь "такий безглуздий гол, після якого всі сумніви відпадають – як він забитий і чому". Після цієї зустрічі тренер моментально відрахував зі складу нападника (!) Олександра Плошника.
А п'ятьма роками раніше до Зоніна підійшли чотири гравці СКА – Валерій Зуєв, Олександр Заваров та брати Кузнєцови – і сказали, що до них звернулися представники тбіліського Динамо та запропонували пристойні гроші. "Що робити? Може, візьмемо, зіграємо, а потім віддамо? Якщо ми не візьмемо, інші погодяться..." Герман Семенович різко відповів: "Якщо візьмуть, я побачу".
"І побачив! Центральний захисник Андрющенко володів м'ячем, на правому фланзі відкрився Гончаров, але замість того, щоб віддати йому пас, мій центральний захисник почекав, поки наблизиться хтось із тбілісців, і недбало покотив м'яч упоперек поля. Суперник, зрозуміло, м'яч перехопив, зблизився з воротами і забив. У підсумку через 15 хвилин після початку матчу я замінив одразу двох гравців".