У переддень великого свята "Футбол 24" зателефонував Миколі Павлову, Ігорю Шуховцеву та Михайлові Кополовцю.
Ігор Шуховцев
– Новий рік зустрічатиму із дружиною, донькою, сином, кумами. Все, як і завжди – з найближчими людьми, за хорошим столом. Дружина завжди готує щось таке оригінальне, легенькі салати, а куми приносять солодощі. Червона ікра в нас є постійно – стараємося з'їсти по бутербродику. І чашка чорної кави – це обов’язково.
Мені завжди приносить задоволення той факт, що можу потішити своїх дітей і близьких якимись подарунками. Коли бачиш їхні щасливі очі – ось це і є найбільшим новорічним дивом.
Як святкував у буремних 90-х? (Сміється) Краще цього не згадувати. Дякувати Богу, в Ленінграді не опинявся. Хоча бувало таке, що могли поснідати в одному місті, а пообідати – в іншому. Це траплялося в хороші буремні часи. За винятком цього все інше йшло за планом.
Микола Павлов
– У 1991-му році в мене трагічно загинув батько. З того часу я жодного разу не зустрічав Новий рік за межами дому. Святкуватиму з доньками, внучками, зятем, дружиною і свахою. Це – сімейне свято. І своїм футболістам я завжди казав: "У вас є лише два свята – День народження і Новий рік".
А щодо пригод у новорічну ніч… Можу сказати лише одне – на місці Жені Лукашина з "Іронії долі" я не опинявся ніколи. У мене є власна лазня, тому сходив туди вже сьогодні – щоб не 31-го (Сміється).
Михайло Кополовець
– Я не зраджую своїй традиції – усі свята проводити в сімейному колі. Лише один раз відхилився від курсу – пішов у ресторан, викинув купу грошей. У якийсь момент осінило: я ж покинув батьків. Сидів і думав: що я тут роблю? Це ж таке свято, це Новий рік, і батьки мої вже немолоді, а я заплатив 150 євро, щоб сидіти із посторонніми людьми у якомусь незрозумілому пафосі, як ідіот…
А вдома – добре. Чекаємо, поки мама повернеться з роботи. Тоді прикрашаємо ялинку – завджи здійснюємо цей ритуал саме 31 грудня. Крім того набираємо води у велику залізну тарілку, насипаємо туди багато копійок і вмиваємо обличчя. Така традиція – мене навчила мама, а їй це передалось від попередніх поколінь. Просто Новий рік – магічний час, коли чекаєш якогось дива.
Зараз я нарешті добудував власну лазню, яку розпочав ще 5 років тому. Це – дерев'яне двоповерхове приміщення на 120 квадратних метрів. Носимо з друзями дрова – вперше будемо розпалювати, а потім паритися.
Дуже люблю салат олів'є. Запитував маму: "Чому ми їмо олів'є лише на Новий рік?". Тепер вона мені готує його щомісяця (Усміхається). На святковому столі завжди присутні традиційні мамині страви з капусти, фасолі тощо. Але олів’є – в першу чергу (Сміється).
Щодо алкоголю… Я завжди дуже важко переношу ці всі п’янки. Минулого року взагалі не пив. Але буває, що напиваємося з друзями непогано. Думаю, що цього року "нажеруся" нормально (Сміється). Потім, годинка 3-тя ночі, підемо на дискотеку в місто. Чесно кажучи, давно у мене не було такого гарного новорічного настрою, як зараз. І навіть відсутність снігу в Ужгороді на це не впливає.