Любомир Кузьмяк знайомить із новим наставником луганської Зорі. Щоправда, експресивний серб далеко не вперше приїжджає в Україну.
Луганська Зоря отримала нового тренера. Деякі вболівальники висловлюють свій скептицизм – третю команду України замість глибокого та фахового Патріка ван Леувена тренуватиме наставник, який у своїй 15-річній менеджерській кар’єрі виграв лише один трофей – Кубок Сербії.
Водночас цікаво, коли легіонер повертається в Україну у новій ролі. На жаль, у Періци Огнєновіча, земляка Ненада Лалатовіча, абсолютно не склалося у Металісті. Проте історія Ненада – зовсім інша. І навіть якщо Зоря із новим тренером не зможе зробити крок уперед чи навіть втримати планку, наша Прем’єр-ліга поповнилася людиною, яка дає емоцію, запалює вогонь і заслуговує на персональну камеру, що стежила б виключно за тренерською лавою, де ця людина перебуває.
Футбол 24 виокремлює кілька історій, що дозволяють краще зрозуміти норовливого Ненада Лалатовіча.
Мав непросте дитинство
Ненад пишається історією своєї родини. Один його дідусь був льотчиком королівських ВПС Югославії і загинув під час Другої світової війни. Інший – брав активну участь у вихованні хлопця, відвідував усі тренування і навіть розбирав із внуком його дії на полі.
"Дідусь виховав мене, усі кажуть, що я схожий на нього. Він брав мене на тренування, виконував усі мої бажання і був буквально моїм другом. Пам'ятаю, він завжди носив капелюх, сорочку, штани і курив люльку. Справжній старий джентльмен. Я був його улюбленим онуком, і коли дідусь отримував пенсію, він завжди відкладав для мене трохи грошей, щоб ніхто не знав. Я його дуже любив і мені було важко, коли він помер у 83 роки. Саме того дня я підписав перший контракт із Црвеною Звездою. На жаль, дідусь не бачив моєї дебютної гри", – розповідав Ненад в інтерв'ю.
Коли Лалатовічу виповнилося 16 років, він втратив маму, яка відійшла у засвіти через онкологію (вона працювала дитячим лікарем). "Пам'ятаю, як востаннє їздили з татом до матері у лікарню. Ми сіли біля її ліжка, піднялися, щоб піти, але вона покликала мене таким вимученим голосом, попросила нахилитися і прошепотіла: "Синку, знай, мама любить тебе більше за все на світі". Мені якось вдалося промовити "Я теж, мамо", тоді я пішов і більше ніколи її не бачив. Через втрату матері я страждаю дотепер", – зізнавався Ненад.
На цьому біди у сім'ї Лалатовічів не припинилися. Невдовзі Сашу, рідного брата Ненада, збив автобус. Лікарі навіть сповістили рідних про смерть хлопця, однак йому вдалося повернутися до життя. Саша також грав у футбол і був талановитішим за майбутнього гравця Шахтаря. На жаль, про футбольну кар'єру після тієї ДТП мова вже не йшла.
Ненад завжди особливо відзначає свого батька, на долю якого випало стільки випробувань. Він опікувався дітьми, возив їх на тренування та завжди був поруч. "Коли ми приїжджали додому, то у нас завжди на столі був готовий обід, він максимально тепло і турботливо опікувався мною. Мій тато – це все для мене, я йому надзвичайно вдячний", – розповідав Лалатовіч.
Забивав у Вічному дербі
Уродженець Белграда щиро відданий Црвені Звезді, у структурі якої перебував із семи років. Згодом він став капітаном команди, а у 2014-му очолив її. Найбільш принципові матчі у Сербії – протистояння Звезди та Партизана, які іменуються Вічним дербі. У 2001-му Лалатовіч забив "гробарям". "Це великий день для всієї Сербії. Той гол – особлива подія для мене і моєї сім’ї. Пригадую, як дитиною уявляв собі, що колись мені вдасться забити головному супернику. Казав сам собі: "Ненаде, одного дня ти заб’єш у Вічному дербі", – ділився спогадами захисник Црвени Звезди.
Отримав одну з найтриваліших дискваліфікацій в українському футболі
Невдовзі після цього Лалатовіч підписав контракт із Шахтарем, однак реальним підсиленням для "гірників" серб не став. Натомість запам’ятався дикою історією. Жовтень 2005-го, Єнакієво, матч Першої ліги між Шахтарем-2 та Зорею. Наприкінці зустрічі серб із кулаками накинувся на арбітра Сергія Даньковського. Чому? Слово Ненаду: "Я дуже люблю ту команду, яку представляю. Так було і з Шахтарем. Суддя помилився в одному епізоді. Я запитав його, чому він так зробив, адже через нього моя команда програла. Рефері відповів, що зараз покаже мені червону картку. Я наполягав і запитав, за що він мені її даватиме. І тут я справді бачу червону перед собою. У той момент я відчув несправедливість. Не витримав і відштовхнув його".
Дисциплінарні органи помітили не лише поштовх, а й удар ногою, тож відсторонили гравця Шахтаря на 12 місяців. До честі футболіста, він вибачився перед Даньковським: "Після матчу я зайшов у суддівську кімнату: "Пробачте мене, будь ласка. Я не знаю, що зробив… Це були дуже сильні емоції, я не впорався". Молодий, гарячий… Це все пояснюється великим бажанням перемогти". Саму дискваліфікацію Лала вважав справедливою, утім визнавав, що вона поставила хрест на кар’єрі в Донецьку.
Конфліктував з головним тренером
Але не лише та агресія у грі із Зорею стала причиною прощання серба з Україною. У нього абсолютно не склалися стосунки з керманичем "гірників" Берндом Шустером. Начебто усе почалося з дрібниці – німець мав давній конфлікт із менеджером Лалатовіча та екс-футболістом Депортіво Зораном Стоядіновічем. "Я відчув від тренера якусь упередженість і відверто запитав його про це. Виявилося, що Шустер вважав, нібито моїм агентом є якраз Стоядіновіч. Одного разу я забив гол, щасливий сиджу у роздягальні, а Шустер підходить до мене і каже: "Тебе оштрафовано". Звичайно, що я не погодився і перепитав, в чому справа. "Ти погано говориш російською", – відповів Бернд. Людина просто не любила цього агента, однак відігравалася на мені, шукаючи різні причини. Насправді я б в Україні ще років 20 грав, якби не вся ця ситуація. Я дуже любив Донецьк і вашу країну", – розповідав Лалатовіч.
У пресі писали, що Ненад дозволив собі відштовхнути Шустера. Згодом це підтвердив і сам Лала. "Якось ми знову з’ясовували стосунки, тренер наказав мені йти на тренування. "Я ж вчора відіграв матч, сьогодні нога болить, я травмований", – пояснюю. Після цього Шустер рознервувався і сказав дуже погану річ про мою матір. У мене немає мами, вона померла. "Чому ти сказав таке погане слово про мою маму?", – запитав я і відштовхнув тренера. Я не думаю, що хороший психолог і тренер може таке сказати про чиюсь матір".
На цьому історія не завершилася, більше того, отримала несподіване продовження. Наступною командою Шустера став іспанський Леванте. Невдовзі саме туди запрошували Лалатовіча. "Минув рік, здається. Ми грали в Іспанії проти Леванте, Шахтар переміг 1:0, а я провів на полі весь матч. Після цього в клуб приходить лист – Леванте пропонує за мене Шахтарю 2 мільйони євро". Звичайно, серб до Шустера не поїхав.
Однак не згодився Ненад і новому тренеру "гірників". "Луческу сказав мені правду. Якось він зайшов до мене в кімнату на базі і каже: "Лала, ти класний гравець. Проте зі мною з Румунії та Бразилії прийшли футболісти. Ти не гірший за них, та клуб витратив гроші і у складі гратимуть новачки". Тому на моїй позиції частіше грали Флавіус Стойкан та Космін Беркеуан", – розповідав Лалатовіч.
З повагою ставився до Динамо
В Україні Лалатовіч двічі зустрічався з київським Динамо, проте усе минуло без жодних конфліктів. Більше того, коли екс-партнер по Звезді Мар'ян Марковіч радився з Ненадом, чи варто переїжджати до Києва, той підтримав товариша. "Мар’ян запитав мене: "Лала, що ти думаєш про Динамо?" Я щиро відповів, що це хороша команда. В Україні Шахтар і Динамо завжди були найсильнішими, тому я відверто порадив йому і сказав, що не варто вагатися", – казав Лалатовіч.
Бився з партнерами по команді
Звичайно, цього варто було чекати. Артем Федецький розповідав, як під час одного тренування Тимощук жорстко пішов у підкат проти Срни. Хорвату це не сподобалося і він відповів. На допомогу Даріо поспішив Лалатовіч. Тоді до емоційного тріо долучився Федецький.
У Лалатовіча є пояснення: "Тимощук зі Срною щось не поділили, словом, посварилися. Ми з Федецьким виступили в якості миротворців. Я заспокоював Анатолія, а Федецький стримував Даріо. Насправді це дрібниця – на полі ми стояли горою один за одного і в колективі були хорошими друзями".
Провокував суперників вже у якості тренера
Насправді зміна статусу не особливо вплинула на Лалатовіча. Навіть на тренерській лаві він залишався все тим же шаленим Ненадом. Ось один із прикладів, який трапився кілька років тому під час матчу кваліфікації Ліги Європи. Раднічкі під керівництвом Лалатовіча впевнено вигравали у мальтійської Гзіри. Ненад не був би собою, якби не взявся робити шоу.
Така техніка безпосередньо під час поєдинку не дуже сподобалася футболістам Гзіри і, що найважливіше, арбітру. Зате Лалатовіч проблеми у своїй поведінці не вбачав: "Ми вигравали 4:0, а я вирішив пожонглювати. Раднічкі 35 років не грали в єврокубках, я був щасливий і сповнений емоцій. На трибунах люди, мені захотілося виплеснути почуття саме таким чином".
Порівнював себе із Сімеоне та Клоппом
Стосунки Ненада із журналістами – окрема історія. Він завжди відкритий, але дуже емоційний та швидко спалахує. А ще ділиться цікавими роздумами. Одного разу навіть порівняв себе з Валерієм Лобановським. Згодом конкретизував своє бачення: "Лобановський – дуже хороший тренер, найкращий в Україні. Я є тренером зовсім іншого стилю поведінки. Я, скоріше, схожий на Сімеоне чи Клоппа. Якби я сидів на лавці і був таким стриманим, як Лобановський, то моя команда набрала би 5 очок за сезон. Я віддаю себе справі. Якщо я працюю з командою, то я її дуже люблю і не можу бути байдужим".
Сварився з суперниками, журналістами, суддями та вболівальниками
Навіть якщо ви не знаєте сербської, то все одно отримаєте задоволення від цього перфомансу (починаючи з 01:05).
На YouTube є безліч роликів, присвячених поведінці Лалатовіча.
Тут він свариться просто з усіма, хто з’являється у нього на шляху.
А це зі свіжого. Після поєдинку Раднічкі – Младость у квітні Лалатовіч посварився із Драганом Шарацем. Раніше той був помічником Ненада, проте начебто зрадив свого напарника і залишився працювати у команді з Ніша.
Завжди тепло згадує про Шахтар
Перед тим, як підписати контракт із Шахтарем у 2003-му, Ненад зустрівся із Фатіхом Терімом та дав згоду на перехід у Галатасарай. Однак він ніколи не шкодував, що обрав Донецьк. Лалатовіч заявляв, що Шахтар забезпечив існування його родини і він завжди буде вдячний цьому клубу та Україні. "Саме там я зустрів найкращого президента, Ріната Ахметова. Я грав у багатьох сильних клубах, але іншої такої людини не зустрічав. Він є доброю людиною не тому, що давав гравцям гроші. Ахметов просто любив футболістів, Україну і Донецьк. Важливо, що він однаково добре ставився до всіх", – казав серб.
Вірить у гороскопи та любить олдскул
Не факт, що Ненад довіряє астрологам більше, ніж ваша сусідка із квартири навпроти, але новий тренер Зорі неодноразово заявляв, що любить читнути гороскопи, а перед важливими іграми цікавиться, що передбачають планети: "Стартовий склад? Ні я не обираю його по зірках. Люблю для себе почитати, підглянути, що там пишуть. Проте особливого значення гороскопам не надаю, мені просто інколи цікаво".
Якось Лалатовіч сказав, що ручка – обов'язковий реквізит у тренерській справі. Він використовує її під час тренувань, коли малює тактику чи обирає склад: "Шкода, що ручка програє битву клавіатурі та поступово відходить у минуле. Ми почали забувати, як писати деякі літери. Одного разу я пішов у ресторан і звернув увагу на дві пари за сусіднім столиком. За увесь вечір вони не сказали і двох речень. Всі четверо витріщалися в телефони! Я віддаю перевагу спілкуванню наживо, а не по телефону, Facebook чи текстовими повідомленнями".
Лалатовіча можна критикувати, засуджувати чи скептично ставитися до його тренерських вмінь. Але ця людина точно не залишить вас байдужою. Він не мовчить, з ним не буває сумно і він завжди каже те, що думає. Хіба не прекрасно, що в УПЛ з'явиться така постать?