Андрій Сеньків – про те, що необов'язково грати краще за суперника.
Баварія обступила штрафний майданчик Реала. Пас за пасом, забігання за забіганням. Постійний тиск без жодного відпочинку. Кімміх віддає точну передачу метрів на 40. На правому краю воротарської самотній Мюллер. Він взлітає в повітря й падає на землю, так і не зіткнувшись з м'ячем. За мить звучить фінальний свисток. На цьому все.
Баварія знову пролетіла повз фінал Ліги чемпіонів: чому це – закономірно?
Цей епізод – один з маркерів вчорашньої битви. На "Бернабеу" зійшлися команди, одна з яких на голову сильніша за іншу. В усьому. Володіння м'ячем, кількість ударів, точність передач, статистика xG. Реал нагадував страуса. Весь час тримав голову в піску, лише деколи витягуючи шию в повітрі. Мадрид мав що захищати. І йому це вдалося. Феноменально.
Жоден з гравців Реала, окрім Наваса, Васкеса та Бензема, не провів ідеальний матч. Вони помилялися і билися далі. Вірно. Реал більше бився, аніж грав. Старався, аніж комбінував. Терпів, аніж веселився. Жоден гравець мадридців не отримав задоволення від гри. Наврядчи своє естетичне его задовільнив Зідан. Але трапилося щось куди більше – Реал досягнув результату не зарахунок фінтів, ударів і чудернацьких комбінацій.
"У футболі доводиться страждати, особливо в Лізі чемпіонів. Ми знаємо, що неможливо вийти в фінал без страждань, і це куди приємніше. Хоча все це не дуже корисно для серця", – підтверджує Зізу.
Кожен з гравців Реала помилявся, та не звертав на це уваги, підіймався і бився далі. Так було з Рамосом, який привіз гол, а потім перервав 100 500 подач/прострілів. Так було з Роналду, який не забив з ідеальної позиції й не закрив матч, але показав себе ... у відборі. Так було з Бензема, який часто віддавав не в такт, але забив двічі.
Баварія розуміла свою силу і давила Реал так, як рядових суперників по Бундеслізі. Здавалося, що ось-ось Мадрид посипеться. В футболі так буває часто – все висить на волосині. Питання лише у її довжині.
Мюнхен спокійно обійшовся без Роббена та Боатенга. Мюнхен класно давив по всіх фронтах: трьома передачами виходив з оборони в атаку, легко оббігав пресинг, рвав фланги, тиснув у штрафному і бив по воротах 20 разів. Наука поки що не придумала нового способу, щоб забити гол. Реал посперечався і поставив перед Баварією потужний блок з частоколу сердець. Пафосно? Зовсім ні.
"Чесно кажучи, навіть не згадаю, коли Баварія грала так добре. В обох матчах ми були кращі за Реал", – це сказала людина, яка бачила у своєму житті все. І Хайнкес правий. Він зумів пробудити в Баварії звірячий інстинкт і вміння тиснути так, щоб трибуни тряслися. Цього виявилося недостатньо. Й справа не в судді, травмах чи хитромудрій тактиці. Інколи це все відходить на другий план. На перший – терпіння. Лише в цьому компоненті Реал був сильнішим.
Бо дуже легко вигравати матчі, коли граєш краще за суперника. Інша справа – коли набагато гірше. Реалу було дуже зле, але він вийшов у фінал. Втретє поспіль.
А як може бути по-іншому, якщо навіть марнославний маестро мчить на свою половину, щоб відпрацювати у відборі?