"Футбол 24" – про велику епоху, яка закінчується, і від цього "пробиває" на сльозу.
Десятки школярів принишкли і захоплено поїдали очима Папу Римського Івана Павла II. Понтифік випромінював абсолютне добро і святість. Говорив тихо, проте проникливо. У нього ніколи не було бар’єрів у спілкуванні з дітлахами. Його любили не лише через особливий сан – простий, відкритий, доступний чоловік.
Коли зустріч закінчилася, Папа наблизився до дітвори, щоб благословити. Він поклав долоню на лоб одного з хлопчаків і поцілував його. Щасливчиком виявився Франческо Тотті.
"Це був знак долі! Я досі пам'ятаю, що в той момент відчув, як мені передалася його величезна енергія. За це я йому завжди буду безмежно вдячний", – згадує Тотті.
На той момент Ческо вже активно баржував футбольними майданчиками. Народившись у благополучній сім’ї римлян – працівника банку Лоренцо і домогосподарки Фьорелли, він, тільки-но зіп’явшись на ноги, одразу почав копати м’яч. Плюс – батьки віддали його на плавання. У 7-річному віці Тотті записався у клуб "Фортітуда Лотідор". Згодом змінив ще два молодіжні клуби, стрімко прогресуючи.
Коли Франческо виповнилося 13, на нього претендував "Мілан". "Россонері" були готові викласти за юного таланта 100 мільйонів лір. А ще хлопчака прагнули переманити в "Лаціо". Але, послухайте: який "Мілан"? Який, у біса, "Лаціо"? Тотті споконвіку вболівали лише за "Рому"!
"Ми сходили з розуму від "Роми". "Рома" була чимось більшим, ніж футбольним клубом, – розповідає Ческо. – Вона була частиною нашої сім'ї, нашої крові, наших душ". І додає: "Я обвішував стіни спальні постерами і газетними вирізками з фотографіями Джанніні, капітана "Роми". Він був іконою, символом. Він був хлопцем з Риму. Таким же, як і ми".
Тож синьйора Фьорелла взяла ініціативу в свої руки. Вона ввічливо відповіла "ні" гінцям із Мілану. "Було складно відмовити "Мілану". "Мілан" означав багато грошей для сім'ї, – каже Тотті. – Але мама в той день дала мені урок. Дім – найважливіше в житті".
Фьорелла посідає особливе місце у житті та серці футболіста. "Мама була босом", – усміхається він при згадці про неї. І саме мама возила сина на регулярні тренування – батько був надто заклопотаний.
"Чекати на мене доводилося 2, 3, іноді 4 години. Вона чекала в дощ і холод, це було неважливо. Вона чекала, щоб моя мрія здійснилася".
Зрештою, самородок опинився у системі обожнюваної "Роми". На потрапляння в першу команду довелося чекати ще три роки. А потім не обійшлося без маленького подарунка небес. Сербський захисник "вовків" Сініша Міхайловіч переконав свого співвітчизника – головного тренера Вуядіна Бошкова, що там, у "дублі", є здібний пацан, якому варто дати шанс. Коли ж 16-річний Ческо почав тренуватися з основою, Міхайловіч замовив за нього слово вдруге: "Тренере, випустіть його у матчі хоча б на кілька хвилин".
Ця історична подія відбулася 28 березня 1993-го: Тотті дебютував за "Рому" у виїзному матчі проти "Брешіа" – "вовки" відсвяткували перемогу 2:0. Згодом одноклубники опинилися по різні боки барикад – Міхайловіч став ідолом "Лаціо". Однак, без сумніву, Франческо не забув, що для нього зробив цей піжонистий серб.
Невдовзі до Тотті прийшов перший гол у Серії А. Четвертого вересня 1994-го юнак засмутив "Фоджу". "Мій перший гол – важливіший за перший поцілунок", – вважає він. До речі, невинність Ческо втратив у 12 років: "Вона була на 5 років старшою від мене".
Попри непогану продуктивність і творчу манеру гри, атакувальний хавбек упродовж тривалого часу змушений був доводити свою потрібність рідному клубу. У 1996-му Тотті ледь не покинув Рим через примху головного тренера Карлоса Б’янкі, який не бачив місця в основному складі для молодого дарування. "Сампдорія" та "Аякс" були готовими підхопити римську зірочку, але цього не сталося. Провидіння мало на Ческо інші плани – Б’янкі того ж року пішов у відставку.
А через два роки Тотті одягнув капітанську пов’язку “Роми", отриману з рук легендарного Алдаїра. На той момент майбутньому Імператору було лише 22 роки. Єдиний у своєму житті Скудетто Франческо здобув у сезоні 2000/01, коли "Рома" на 2 очки випередила "Ювентус". Вирішальний внесок у тріумф "вовків" зробив досвідчений новачок – Габріель Батістута, який настріляв у тому сезоні 20 голів. Разом із Марко Дельвеккіо і Ческо Тотті вони сформували незабутній атакувальний трикутник. "Імператор" після святкування чемпіонства набив собі тату із зображенням гладіатора.
На той момент це вже був абсолютно сформований гравець, якому найкомфортніше діяти під форвардами, хоча Капелло, наприклад, вперто ставив Тотті на вістря атаки. Гарматні удари і підступні – черпачком. Безжальні пенальті – як смертні вироки, і вбивчі штрафні, при яких для "Імператора" жодної ролі не відігравала дистанція. Дриблінг, чудове бачення поля, розкішні асисти. Такий багатий арсенал притаманний лише винятковим гравцям – легендам світового футболу. І Тотті став цією легендою, хоча враження від божественної гри періодично псував непростий характер римлянина, а звідси – і його скандальні витівки.
У березні 1997-го Тотті примудрився отримати два "гірчичники" упродовж 4 хвилин матчу проти "Болоньї". Через два роки побився із хавбеком "Фіорентини" Йоргом Хайнріхом. За участь у махачі з футболістами "Галатасарая" отримав 2-мачеву дискваліфікацію. На Євро-2004 плюнув у Крістіана Поульсена – 3 матчі бану. А за атаку проти Маріо Балотеллі йому впаяли одразу 4 матчі. "Він обізвав мене брудним нігером", – скаржився форвард "Інтера". Хоча на словах Тотті – проти расизму: "Ніколи не розумів расизм і расистів, – переконує Імператор. – У мене є чорні друзі і чорні вороги".
Від того, що у Франческо на мить зносило дах, постраждали Мартін Кіоун, Хуан Себастьян Верон, Карстен Рамелов і навіть наш Андрій Гусін, якому добряче дісталося під час чвертьфінального матчу ЧС-2006.
Оригінальні, а іноді й провокативні написи на майці – ще одна фішка, якою Тотті увійшов в історію. Приміром, у сезоні 1998/99 він забив у Римському дербі на останній хвилині основного часу, після чого продемонстрував трибунам, що у нього написано під футболкою: "Я знову змусив вас страждати". Меседж адресувався, звісно ж, біло-блакитній частині "Стадіо Олімпіко". Ненависть Тотті до "Лаціо" сягає неймовірних масштабів. Він навіть відмовився від почесної місії пронести олімпійський вогонь лише через те, що поруч повинен був бігти Паоло Ді Каніо, ідеологічний ворог, якого обожнюють "лаціалі".
"Король Риму – живий", – гласив напис на майці Тотті, коли він забив у Барі і випередив Роберто Баджо в списку найкращих снайперів Серії А. Відновившись від серії травм, Імператор поклав дуплет у ворота "К’єво” і знову підняв футболку: "Вибачте за спізнення". Неймовірний!
Роман римлянина із збірною Італії – окрема тема. До певної пори ці стосунки приносили страждань не менше, ніж радості. У наддраматичному півфіналі Євро-2000 проти Нідерландів саме "черпачок" Тотті вивів Скуадру Адзурру у фінал. "Ви усвідомлюєте, що у випадку промаху вам було б краще не повертатися в Рим?" – запитали ризикованого віртуоза. "Але я ж забив", – парирував Ческо.
На ЧС-2002 Італія вилетіла з турніру не тільки через необ’єктивне суддівство. Підвів Тотті, який напрацював на вилучення і залишив свою команду у меншості проти Південної Кореї. Азійці цим скористалися і невдовзі забили “золотий гол". Про Євро-2004 вже згадувалося: плювок у Поульсена – тривала дискваліфікація після першого ж матчу на турнірі.
Нарешті – тріумфальний Мундіаль у Німеччині. Тотті забив єдиний гол у матчі 1/8 фіналу проти Австралії, а у чвертьфіналі з Україною виконав два націлені асисти. Здійнявши над головою Кубок світу, Імператор шокував наміром закінчити виступи за національну команду.
"Моя основна проблема – це фізика, – зізнався футболіст на порозі свого 30-річчя. – Через проблеми зі щиколоткою і спиною я не зможу одночасно грати за "Рому" і за збірну. Збірна вимагатиме збільшення зусиль, які мій організм просто не зможе витримати. "Рома" в цьому плані має абсолютний пріоритет".
Він зупинився на 58 матчах і 9 голах за Скуадру Адзурру. З роками на тілі Тотті і справді не залишилося жодного "живого" місця. Стегна, гомілки, хрестоподібні зв’язки, спина – все це травмувалося неодноразово, завдаючи Імператору нестерпного хронічного болю. Але його підживлювала любов до "Роми". Час минав, тіло старіло, але дух Il Capitano залишався на висоті. Дивлячись на все нові шедеври Тотті, його не поспішали відправляти на пенсію. Клуб щоразу пропонував своїй легенді новий контракт.
У сезоні 2016/17 Ческо зіграв 15 матчів у Серії А, забив 2 голи і віддав кілька результативних передач. Це його 25-й сезон у кальчо – він повторив рекорд Паоло Мальдіні. Натомість у 23 сезонах поспіль в Італії не забивав ще ніхто. Лише Імператор.
"Коли я приходив у "Рому", то вже знав: досягнута домовленість про те, що цей сезон буде останнім для Франческо Тотті в якості футболіста, але він продовжить працювати в клубі", – ошелешив новий спортивний директор "вовків" Рамон Мончі. Отже, таки кінець.
"Маю надію, що "Рома" знайде нового Франческо Тотті", – сказав одного разу "Король Риму". Помиляєшся, Ческо. Копія – гірша від оригіналу. Та й не ті зараз часи. Ти залишишся Імператором на віки.
"Я називаю себе bandiera". Правила життя Франческо Тотті – Імператора Риму