Його звати Окан Гюлер, або ж просто – Рембо. Мабуть, ви дещо чули про витівки цього скаженого турка. "Футбол 24" розповідає більше.
Починаючи з 60-х і аж до кінця 90-х фінал Кубка Туреччини складався з двох матчів. Весною 1996-го Галатасарай на своєму полі мінімально обіграв Фенербахче (1:0), а хитку перевагу довелося відстоювати вже на території лютого ворога. Попри пекельну атмосферу, яку забезпечили синьо-жовті трибуни Шукрю Сарачоглу, Фенер не зумів реабілітуватися – нічия 1:1. Після фінального свистка шотландський наставник Галатасарая Грем Сунесс раптово відчув у собі гени легендарного предка – Вільяма Воллеса. Він вхопив жердину із жовто-червоним полотнищем, вибіг на газон і встромив стяг у самісіньке серце ворожої торсиди – центр поля.
Спалахнули безлади. Фанати "канарок" сприйняли перформанс Сунесса, як смертельну образу. І хоча не зуміли спіймати його за горлянку одразу після "злочину", публічно поклялися: "Цей шотландець повернеться додому лише в дерев’яному ящику". Не ставши вдруге випробовувати долю, Грем швиденько зробив ноги і підписав контракт із Саутгемптоном. Хулігани зі східного Стамбула ще трохи покипіли і, зрештою, вгамувалися. Лише один із них – Окан Гюлер – продовжував виношувати план помсти.
Він – низького зросту, на вигляд – близько 160 сантиметрів. У турецький навколофутбол потрапив наприкінці 80-х. Можливо, став би звичайним хуліганом, який бешкетує на секторі і час від часу "махається" у тісних провулках. Проте одного страшного дня життя Окана повністю перевернулося. Хлопець опинився у полоні відморожених траблмейкерів Галатасарая.
Ніч довгих ножів у Стамбулі: 20 років тому зарізали двох фанатів Лідса – як, чому і що було потім
Бранця довго, зі садистською насолодою, катували у фургоні. А тоді, посц*вши йому у вуха, взялися за ножі: "Відріжемо, щоб згодувати свиням". Ліве вухо Гюлера сильно постраждало, праве дивом вдалося врятувати. Від пережитого шоку, безсилля і приниження у його голові перемкнувся рубильник – Окан у прямому сенсі осатанів.
Зализавши рани, хуліган сформував бригаду ідейних соратників. Вони громили бари, в яких збиралися фанати Галатасарая, жваво дубасили заскочених зненацька опонентів. За вожаком групи закріпилося прізвисько "Рембо". Втамувавши жагу крові, Окан Гюлер взявся за ще резонансніші акти.
У 2002-му, за день до матчу Галатасарай – Самсунспор, мініатюрний Рембо непомітно просочився на арену Алі Самі Єн, замаскувався поміж рекламними щитами і там заночував. Коли ж поєдинок розпочався, Гюлер вибрався зі сховку, добіг до центру поля, застромив у газон невеликий прапор з емблемою Фенербахче і вийняв з-за пазухи ножа для оборони. Стюарди та поліція не одразу наважилися скрутити небезпечного гостя. Двом десяткам тисяч уболівальників Сарая добряче пригоріло, а ці кадри облетіли увесь світ, навіки прославивши Окана. Відповідь на провокативний вчинок Сунесса 6-річної давнини виявилася більш ніж переконливою.
Після затримання Рембо оглянув психіатр. Висновок спеціаліста був безапеляційним: "Бідолаха зовсім поїхав дахом". Гюлер опинився на свободі і, схоже, від безкарності здурів ще більше. Якось його підрізала автівка. Розлючений хуліган розбив скло, після чого силоміць витягнув водія (а це була дівчина) із салону. Від розправи бідолашну врятувало тільки те, що на ній була символіка Фенербахче. На Рембо цей факт подіяв магічно – він охолов, вибачився і оплатив ремонт авто.
У 2008-му, після яскравих семи років в Інтері та Ньюкаслі, додому повернувся Емре Белезоглу. Вибухнув скандал: вихованець Галатасарая, якому цей клуб дав путівку у великий футбол, обрав для продовження кар’єри… Фенербахче. Для розуміння масштабу, уявіть, що Ярмоленко повертається з АПЛ і підписує контракт із Шахтарем. А в турків зазвичай палає в 10 разів потужніше, ніж у нас. Словом, Емре став об’єктом не тільки найжорстокіших прокльонів, але й погроз.
І ось на домашньому матчі Фенера проти Сівасспора вигулькує наш герой, який стрімко біжить у напрямку Белезоглу. Стюарди не встигають зреагувати. Тим часом Рембо вже поруч із об’єктом – падає йому у ноги, притискається до лівого коліна і повторює: "Емре, Емре! Тепер ти наш. Ми захистимо тебе". Хавбек усміхнувся. Окана виносили з поля за руки-ноги аж уп’ятьох.
Рембо обожнював Фенербахче, був готовий життя заради нього віддати. Але при цьому люто ненавидів тодішнього президента клубу Азіза Їлдирима – через методи правління і розбіжності у політичних поглядах. У 2010-му стався грандіозний ба-бах, адже виявилося, що Окан сидів на пороховій бочці, а його домашній арсенал вогнепальної зброї налічував десятки "стволів". Рембо виснув ультиматум: "Або новим президентом стане Алі Коч, або я завалю Їлдирима, а заодно і себе".
На затримання бойовика вирушили чималі сили поліції. Рембо забарикадувався у невеликому будиночку, а на копів спустив собак. В облозі він протримався цілих півдоби, а здався лише після того, як його фаворит – Алі Коч – особисто прибув на переговори. До поліції Окан вийшов, тримаючи у руках пістолет-кулемет МР5. Суд вліпив йому 7 років ув’язнення.
Відчайдушна акція Рембо не минула безслідно, чималий термін за гратами він мотав недарма. У 2018-му новим босом Фенербахче став саме Алі Коч, який одразу обдарував Гюлера своєю увагою і дозволив відвідувати домашні матчі "канарок". Варто зазначити, що упродовж багатьох років хуліган перебував у чорних списках практично всіх стадіонів Туреччини.
Зараз йому трохи більше п’ятдесяти. На YouTube легко шукаються відео за останній рік або два, на яких фігурує гроза Галатасарая. Глибокі зморшки, рідкі зуби. Брови розфарбовані у кольори Фенербахче, як і чуприна, яка три десятки років прикриває його порізані вуха. Зношений фізично, нестабільний емоційно. Це вже не той Рембо, який наганяв жах на ворогів, а серця траблмейкерів із Шукрю Сарачоглу переповнював гордістю. Тепер він, скоріше, виконує декоративну роль динамівського Парамона. Та поки Окан Гюлер живий, ніколи не знатимеш, яких сюрпризів ще чекати.