Реакція на чергову невдалу гру "Динамо". Цього разу – втрата 2 очок в Олександрії.
Ребров втратив гру, підхід до легіонерів, зараз почав втрачати результат. Незважаючи на слова підтримки Ігоря Суркіса все йде до відставки. Гарний хазяїн той, хто готує сани влітку. Тому керівникам "Динамо" варто не тільки підтримувати чинного тренера, але і думати про запасні варіанти, щоб потім не залишитися біля розбитого корита.
У новітній історії "Динамо" жоден тренер не зміг вивести команду із кризи. Все завершувалося відставкою. Так було із Михайличенком, Газзаєвим, Сьоміним, Блохіним. Подальші кредити довіри та шанси тільки погіршували ситуацію. Ігор Михайлович має це пам’ятати із попередніх історій.
Я вважаю, що Сергій Ребров вже втратив контроль над командою. Криза ідей, криза мотивації, криза гри, і як результат – втрата результату. Всі ці муки та потуги нічого вже не змінять. Час, коли можна було щось міняти – вже втрачено. Найкращим виходом із даної ситуації буде відставка, поки ще можна виправити ситуацію в чемпіонаті та ЛЧ.
Зараз склалася така ситуація, що цілий ряд цікавих тренерів перебуває без роботи. Кожен із них потенційно може бути успішним в "Динамо".
1. Мирон Маркевич
Всі ми бачили роботу Мирона Богдановича в "Металісті" та "Дніпрі". Він може бути різним: атакувальним, як це було в Харкові, та відверто захисним, як це було в "Дніпрі". Тренер виходить від можливостей гравців, які є в нього в команді. Зараз він перебуває на піку своєї тренерської кар’єри, маючи за плечами величезний досвід. Варто також зазначити, що Маркевич став дуже гарним тактиком та мотиватором. Чого тільки варта перемога над Рафою Бенітесом у півфіналі ЛЄ та бронза "Дніпра" після мінус 9 від "Зорі" без зарплати.
Із мінусів, я б відзначив роботу із молодим гравцям. Їх в Мирона Богдановича не так багато. По суті – тільки один Валерій Лучкевич. Можливо, це не проблема тренера, а самих гравців, які виявилися не готовими до гри на серйозному рівні. Всі ці андрієвські, азацькі, радченки, барвінки, блізніченки, баланюки поки тільки підтверджують свою нестабільність та посередній рівень.
2. Леонід Кучук
Я думаю, що цей тренер зачарував багатьох своєю роботою в київському "Арсеналі". Дуже гарний тактик, великий прихильник футбольних шахів та командної гри. За час роботи в "Арсеналі" посередні та сірі гравці перетворилися на справжню команду до того ж, ряд гравців відкрилися для футболу. Наприклад, Андрій Богданов чи Сергій Погорілий, яких до цього ніхто не знав. Після Києва була Росія із "Кубанню" та "Локо". Період в "Кубані" був дуже яскравий та заклав фундамент для подальшого розвитку. В "Локо" були багато позитивних моментів, але схоже не все вирішував Леонід Станіславович. Особливо це стосувалася не зовсім зрозумілої трансферної кампанії.
Із мінусів – творча пауза, в якій зараз перебуває білоруський спеціаліст. Вже певний час він не працює, а тільки вдосконалюється. Минулого літа був на стажуванні в італійському "Мілані".
3. Олег Кононов
Ще один білорус, який зробив собі ім’я в Україні, а потім поїхав працювати до Росії. Великий прихильник системності та командної гри. Всі команди, де працював Олег Георгійович, відрізнялися саме організацією та тренерським почерком. Дуже важлива риса Кононова, що він вміє відкривати футболістів, має дуже гарний футбольний нюх. Скажімо, саме він у Львові розкрив Федецького (який до цього був просто гравець дубля "Шахтаря", якого відправили до "Карпат", як частину трансферу по Кобіну), Голодюка, Ощіпка, Худоб’яка. Побачив потенціал у Руслані Маліновському, який вже фактично був не потрібний "Шахтарю-3", запросивши його до Севастополя. Відкрив Караваєва, який мав такі самі проблеми в "Шахтарі".
Із мінусів я б сказав, що Кононов дуже гарний архітектор, вміє будувати, розвивати, але поки не має статусу переможця. Окрім Першої ліги в Україні він нічого не вигравав.
4. Віктор Скрипник
Не так давно його попросили із "Вердера". Все до цього йшло. Команда із Бремена провалила старт сезону. Я думаю, що тут головна проблема не в тренері, а в керівниках, які фактично самі формували команду, але вимагали від тренера результат. Скрипник – це іноземний тренер із знанням російської мови. Він завершував грати в Німеччині, там почав тренувати. Пройшов всі тренерські сходинки від молодіжних команд "Вердера" до першої команди. Будучи головним тренером постійно довіряв та відкривав молодих футболістів. Це може бути дуже важливо для "Динамо". "Вердер" Скрипника був доволі цікавою атакувальною командою, яка мала великі проблеми в захисті через відверто слабкий рівень виконавців. Скрипник розумів, що обороною очок не набереш, тому приділяв більше уваги атаці.
Із мінусів - відсутність здобутків. Для "Динамо" на першому місці результат.
5. Вісенте Гомес
Помічник Реброва, який до цього працював із дублем. Із приходом Вісенте гра молодіжної команди дуже сильно змінилася в кращий бік. Відчувалося, що молоді гравці отримують задоволення від футболу, а не бояться помилитися. В перший рік Гомеса в "Динамо" команда зайняла друге місце, не змігши переграти у важливому матчі однолітків із "Дніпра", а в минулому сезоні стала першою за декілька турів до фінішу. За час роботи іспанця в "Динамо" так жоден молодий гравець не дійшов до першої команди. Таланти Циганкова були відомі ще до приходу іспанців. Зараз покликаний замінити свого земляка Рауля Ріанчо. Його завдання – адаптація молодих гравців в першій команді "Динамо". Перші ластівки із тим же Циганковим вже є. Якщо Ігор Михайлович вирішить працювати на перспективу, довіряючи молодим гравцям, Вісенте Гомес має дуже гарні шанси.
Із мінусів – Гомес завжди був тренером молоді, це його перший досвід роботи на дорослому рівні.
6. Роман Григорчук
Знаходжу дуже багато спільного між Романом Йосиповичем та Валерієм Лобановським. Обоє – прихильники великої дисципліни, що на полі, що поза ним, обоє великі теоретики, трудоголіки, прихильники командної гри, навіть диктатори в хорошому розумінні цього слова. "Чорноморець" та "Габала" Григорчука завжди були замкнені команди, які грали на слабких сторонах суперника, контратаках. Вам це нічого не нагадує?
Звичайно, що в Гриогрчука маштаби поки зовсім інші. Мені дуже не сподобалася гра "Габали" в першому турі ЛЄ. Зараз там дуже багато посередніх гравців, із яких тренер повинен робити команду. Важливо, що Григорчук має доволі гарний підхід до легіонерів. Вони в нього були на перших ролях в Одесі і зараз в "Габалі". Має підхід до молоді. Саме Роман Йосипович свого часу почав підпускати до основи Мартиненка та Данченка, які зараз є одними із найкращих гравців "Чорноморця". Григорчук в Азербайджані до літа. Тоді завершується його трирічна угода. Нафта падає, частина гравців пішла. Він буде радий повернутися додому.