Лівий півзахисник "Ворскли" Павло Ребенок розповів про гру з "Карпатами" та поділився думками щодо двох заключних матчів команди у 2011 році.
– Гра вийшла дуже складною. Але ми були до цього готові, бо знали, що з одного боку доведеться грати проти непростого суперника, який намагається вибратися з складного для себе турнірного становища, а з іншого – ми мали на підготовку до матчу значно менше часу, ніж "Карпати". Але зрештою, вважаю, зіграли ми нормально. Звісно, хотіли перемогти, але в даній ситуації і одне очко – не найгірший результат.
– Але ж ви по ходу матчу вигравали 1:0. Можливо, коли б не віддали ініціативу на початку другого тайму, то все було б по-іншому?
– Ми грали по рахунку. Пресингувати два тайми ми зараз неспроможні, ми б фізично цього не витримали. Тому відкривши рахунок, відійшли назад. Зробили ставку на оборону і на те, що впіймаємо "Карпати" на контратаці. А ще не треба забувати, що кожна команда грає так, як їй дозволяє суперник. "Карпати" з початку другого тайму посилили тиск на наші ворота, тому ми змушені були захищатися.
– Та коли стало 1:1, то ви знайшли в собі сили піти знову вперед. Значить сили у вас ще були?
– Думаю, це вже були швидше якісь внутрішні резерви. Бо коли відверто, то сил вже майже ні в кого не було. Але хлопці молодці, йшли вперед і робили все, щоб виграти. І мали хороший шанс вирвати перемогу. Якби Рома Безус як слід попав по м’ячу, то Тлумак навряд чи зреагував би на удар. Але видно, десь там наверху вирішили, що в цій грі має бути нічия. Навіть, коли голи забивали – і ми, і вони – то не обійшлося без помилок зі сторони воротарів. А в цілому гра була важкою і не надто давалася як одним, так і другим. Помилок необов’язкових всі робили дуже багато. А коли ти часто втрачаєш м’яч, то і сил доводиться витрачати весь час значно більше, бо потрібно після втрати вступати в боротьбу, щоб його повернути.
– Помилок було багато, схоже, не лише з вини гравців, а й з причини не найкращої якості газону.
– Так. Справа в тому, що у попередні дні було зимно. А тут потепліло та ще й пройшов дощик. От поле й розкисло трохи. Але все одно ми дуже вдячні працівникам нашого стадіону, що вони зуміли його зберегти в досить пристойному стані. Все ж на вулиці початок грудня. Та й матчів цього сезону ми проводимо на ньому набагато більше, ніж зазвичай.
– "Карпати" тебе чимось здивували?
– В принципі ні. Вони грали так, як ми й очікували. В першу чергу подбали про безпеку своїх воріт. А коли пропустили, то активізувалися. Думаю, рахунок відповідає тому, що команди заслужили в цій грі.
– Коли закінчився матч, ти та воротар "Карпат" Андрій Тлумак про щось досить довго розмовляли. Якщо не секрет, про що йшла мова?
– Не про гру. Ми з Андрієм давно знаємо один одного. Разом грали ще в "Металісті". У Харкові навіть жили в одній кімнаті на зборах, на виїзних іграх. Тому ми давно вже дружимо. От він мене й переконував, щоб я на Новий рік та Різдвяні свята приїхав з дружиною до нього у Львів.
– То що, Новий рік і Різдво проведеш у місті Лева?
– Та ще не знаю. Відпустка така коротка, а потрібно і відпочити, і побувати у дуже багатьох місцях. Однак цілком ймовірно, що скористаюся із запрошення Андрія.
– Але до відпустки на "Ворсклу" ще чекають два матчі. Перший в суботу проти "Арсеналу".
– Його ми будемо грати на виїзді і дуже хочемо виграти. Адже по-перше, вдома ми їм програли 0:2. Причому на поразку ми тоді не заслуговували, але не змогли реалізувати свої моменти, а вони свої шанси не змарнували. А по-друге, нам треба брати три очки, щоб не відстати від тих команд, які навесні будуть боротися за Лігу Європи. У нас стоїть завдання знову пробитися в єврокубки. Для цього треба бути хоча б шостими, а ще краще п’ятими.
– Останній матч цього року ви якраз і зіграєте в Лізі Європи.
– Так, з нетерпінням чекаємо гри у Ганновері. Дуже хочеться зіграти на стадіоні, який може прийняти біля восьми десятків тисяч глядачів.
– Думаєш, трибуни будуть повні?
– Не знаю, але сподіваюся, що вболівальників прийде чимало. Це ж Німеччина. До того ж для "Ганновера" гра має важливе значення.
– А для "Ворскли"?
– А хіба поєдинок Ліги Європи може бути не важливим. Тим більше коли зустріч відбудеться у по-справжньому футбольній країні. Хто його знає, коли наступний раз доведеться там грати…
Розмовляв Адам Федак