Головний тренер "Дніпра" Хуанде Рамос прокоментував нічию з "Ворсклою" (1:1).
- Ми заробили один заліковий пункт у матчі, до якого підходили з багатьма проблемами. Багато футболістів не могли грати. Ті хлопці, які вийшли на поле, віддалися повністю, намагалися виконати всі вимоги та інструкції. Коли вийшли вперед, команда відчула себе впевненіше, виглядала краще. Незрозумілим чином арбітр в першому таймі показав нам цілий ряд карток, а "Ворсклі" - взагалі жодної. Незрозуміло! І якимось чином постійно нас арбітр обмежував в діях. Все це вилилося в результаті у призначенні пенальті. Будь-яким способом він повинен був зрівняти матч! А крім того, чого суддя домагався, те і зробив - вилучив нашого гравця, і ми залишилися в меншості. Повторюю, наші хлопці доклали величезних зусиль і взяли одне очко. Зрозуміло, що з таким арбітражем неможливо грати у футбол. Таке суддівство вбиває команду.
- Ви весь час акцентуєте увагу на недостатньому кадровому потенціалі. Але на трансфери "Дніпро" витратив близько 50 мільйонів євро, а грати нікому. Чим можете це пояснити?
- Я не прикидав, скільки саме, але такі гроші ми точно не витратили. А про цю проблему я говорив ще з часу зборів: у нас тільки 17 польових гравців в команді. На зборах в обоймі було 14 чоловік плюс двоє виступали за збірну Гани. Проблема постала не зараз, а в кінці першої частини чемпіонату.
- Навіщо тоді віддали цілу групу футболістів в оренду?
- Тому що збиралися підписати тих виконавців, які в підсумку не перейшли в "Дніпро".
- Чому гравці команди отримують велику кількість невиправданих жовтих карток?
- Невиправданим і несправедливим є арбітраж. Постійно нам показують картки без всякої на те причини. Ви бачили, як видалили Мандзюка? Його схопили за шию - і його ж вигнали! Хто винен: Мандзюк чи арбітр? Соромно мати в Україні таке суддівство. Соромно! У того хто на полі пульс 180. Він не може це терпіти, тому так і реагує! Футболісти - професіонали, а не безсоромні люди, що навколо них - вони живуть грою! Ми всі змушені терпіти. Нас принижують, вбивають, наступають на нас. А ми це терпимо: добре, з'їли, проїхали. Досить щотижня терпіти одне і те ж!
- Де ж вихід?
- Якщо арбітраж не поміняється, виходу немає.