Відомий у минулому футболіст Олександр Радченко завершив кар’єру якось непомітно. У 2009-му році він був у луцькій "Волині", але жодного матчу за цю команду так і не провів. Після цього сліди Олександра якось загубилися. Кореспондент сайту "Футбол 24" відшукав екс-гравця національної збірної України, "Динамо" і "Дніпра" і провів з ним досить цікаву і змістовну бесіду...
- Олександре, зараз яке місце у вашому житті займає футбол?
- Граю за команду ветеранів. Взимку, звісно, як і у всіх футболістів, у нас канікули. Тому зараз тільки тренуємося. Наша команда називається "Інтеркас". Граємо на першість Києва серед ветеранів, тобто кому 35 і більше. А так удома з дітьми сиджу. Футбол зараз в моєму житті на другому місці, а на першому – сім’я.
- А чим на життя заробляєте?
- Ветеранським футболом.
- А я думав, що виступи серед ветеранів – це хобі… Що справді за це отримуєте гроші?
- Так. Звісно, це не ті гроші, які заробляв раніше. Але на хліб можна заробити. На всі потреби не вистачає, тому зараз шукаю роботу.
- Хто ще грає за "Інтеркас"?
- Юра Мороз, Аненьков, Леоненко, Федоров, Беженар. Взагалі, нас "динамівців" багато.
- Цікаво, як зараз на майданчику виглядає Віктор Леоненко… Ви у міні-футбол граєте?
- Ні, граємо у великий футбол. В "міньку" граємо тоді, коли людей не багато приходить. Стосовно Леоненка, то техніку, як любить повторювати Вітя, не проп’єш. Бігає він, безумовно, далеко не так, як раніше. Але з м’ячем він і далі на "ти".
- Якщо не секрет, хто фінансує "Інтеркас"?
- Сергій Веселов.
- У професійному футболі вашою останньою командою була луцька "Волинь". Ви були у розташуванні цього клубу, тренувалися, але так і не провели жодного матчу. Чому так сталося?
- Не знаю… Мабуть, Віталій Кварцяний думав, що я повинен бігати як у 20 років – від бровки до бровки, як раніше говорили – подав і замкнув цю ж передачу. Але так не міг, вік не той. Вочевидь, це Кварцяному не сподобалося. Я дуже не образився… Але… Як вам сказати, щоби нікого не образити..? У "Волині" специфічні тренування. Я пограв у вищій лізі при багатьох тренерах. Працював з Лобановським, Кучеревським, тренувався у збірній. І після цього було не комфортно працювати із Кварцяним. Усе було безтолково. Нехай мене вибачають за грубість.
- Маєте на увазі фізичні навантаження від Віталія Кварцяного?
- Уся справа в тому, що він нічого не аналізує, а просто дає навантаження. Валерій Лобановський раніше на нас експериментував, співставляв інформацію, робив висновки. А Віталій Кварцяний нічого не аналізував, не переймався корисні навантаження чи ні, потрібні вони на цьому етапі чи ні. Просто давав навантаження і все. Люди бігали, вмирали. А він думав, що це йде на користь.
- Це правда, що футболісти "Волині" при Віталію Кварцяному бігали у бронежилетах?
- Так… Одягали бронежилети та вантаж на руки і ноги. І так бігали по лісу. А хто провинився, то не знімав бронежилет на самому тренуванні, коли усі виконували вправи. Зрозуміло, що це все не від великого розуму.
- Олександре, ви завершили кар’єру в 32 чи в 33 роки?
- До 33-х не дотягнув десь місяць. Завершив кар’єру влітку.
- Не було пропозицій чи є інші причини?
- Не було пропозицій. Сам телефонував в клуби. Але команду знайти не зміг. Можливо, усі боялися, думали, що у мене завищені фінансові умови чи ще щось. Усі відмовлялися.
- Не шкодуєте, що так сталося? Все-таки здоров’я дозволяло ще пограти…
- Особливо не шкодую. Я ж зробив усе, що міг. Звертався у команди першої ліги. У вищій лізі ні до кого не звертався, тут свої нюанси. Десь клубів зо п’ять обдзвонив першого дивізіону. Усі боялися… Думали, що приїду, буду їм розказувати, все-таки я пограв в хороших клубах. До кількох агентів дзвонив. Була розмова за Казахстан. Але там умови інші. І якщо тобі за 30 і ти ще не грав в Казахстані, то тебе туди уже не візьмуть. Хоча коли ще грав в "Кривбасі", ми на зборах спарингували із казахами. Їй Богу, смішно, в нас перша ліга сильніша чим їхні команди. Але не підійшов. Ну, ні так ні, вирішив я. Звісно, ще років зо два міг пограти. В першій лізі чи в другій лізі, та навіть у вищому дивізіоні… Але це таке.
- Ви пограли в київському "Динамо", дніпропетровському "Дніпрі", криворізькому "Кривбасі". Яка із цих команд у вас викликає найприємніші спогади?
- Спершу "Динамо", а потім "Дніпро".
- Чому так?
- В "Динамо" вдалося відчути смак Ліги чемпіонів. Інколи виходив на заміни, інколи – ні. Але саме обстановка була ще та. Теперішні виступи за "Динамо" в Лізі чемпіонів не зрівняються з нашими часами. Стадіон був заповнений, ще за кілька кілометрів від "Республіканського" народ йшов, натовп кричить. Було приємно. Зараз вже не те.
- А як можна пояснити відсутність такого інтересу до виступів "Динамо" в Лізі чемпіонів?
- А тобі подобається як грає "Динамо"?
- Скажу так, не часто…
- (Сміється) В цьому то і справа. Раніше якось цікавіше було – в 1997,1998, 1999-му. "Динамо" обігрувало грандів і народ ходив. А зараз кого вони можуть обіграти? Тому ніхто не хоче йти. Хтось каже, що уболівальник наситився футболом і ходить на "Барсу", "Реал", а на інші ігри не ходить.
- Це правда, що вас Ігор Бєланов порадив Валерію Лобановському?
- Так, правда.
- І які враженні від першого знайомства із Метром?
- Я був переляканий, виглядав як кролик перед удавом. Навіть слова не міг сказати. Валерій Васильович мені щось розповідав, а я тільки головою кивав: "Так-так-так". А він мені "Ну все, давай". Я так і поїхав в Маріуполь. Пізніше підписав з "Динамо" контракт.
- Ви говорили про те, що Валерій Лобановський експериментував на тренуваннях. Розкажіть про це детальніше?
- Давав різні вправи, бігали 5 по 300. Пізніше, десь через 4-5 років почав зменшувати навантаження. Були всякі нюанси.
- На зборах, мабуть, в Лобановського були ще ті навантаження?
- Звісно, в Лобановського завжди були великі навантаження. Але не дарма ми тоді усіх перебігували. Ми не були такими технічними, як футболісти "Барселони", зате брали фізикою. Багато бігали без м’яча. Завдяки цьому, впевнений, "Динамо" і добивалося результату.
- Після "Динамо" ви грали в "Дніпрі". Тоді Євген Кучеревський зробив сильну команду виключно із українців. А зараз в дніпрян є чимало легіонерів. Як вам така метаморфоза із "Дніпром"?
- Мені згадується також "Динамо", там ж теж усі були українцями. Із легіонерів були тільки білоруси і грузин. В "Дніпрі" все те ж саме. Грали, один-одного прекрасно розуміли. Був у нас слов’янський характер, ми ж за тренера билися, за ім’я клубу. А зараз що? Таке враження, що тренер хоче розвалити команду, отримати від "Дніпра" відступні. Там, здається, відступні значно більші, чим виплати по контракту. Усі говорять, що Рамос ласий до грошей. Про це усі говорять, навіть в Іспанії. Ось він і приїхав збагачуватися. Купує якихось незрозумілих іноземців. Не розумію політики "Дніпра". Взяли би свого тренера, із Дніпропетровська.
- Так брали ж – Безсонов, Протасов, але в них не вдалося добитися потрібного результату…
- Треба інших брати. Але ж не іноземця. Впевнений, у Рамоса нічого не вийде. Він просто заробить купу грошей та й поїде. Є ж купа своїх фахівців. А іноземець про клуб не думатиме.
- А ви себе бачите в ролі тренера?
- Наразі ні. Головним точно ні.
- А агентом чи селекціонером?
- Селекціонером можливо, а агентом – ні. Агенти повинні дурити людей, обманювати футболістів, президентів. Не можу я так. Це не моє.
- Агент чесно працювати не може?
- Не може. Сто відсотків. У мене багато знайомих агентів – друзі, куми. Вони мені казали: "У тебе такий характер, ти не зможеш дурити. А тут без цього не можна. Тому в тебе не вийде бути агентом".
- Ви кажете, що шукаєте роботу. Невже жодного бізнесу не маєте? Ви ж більшу частину свого життя віддали футболу і знайти хорошу роботу в іншій сфері буде важко. Вихід із цієї ситуації – бізнес або залишатися у футболі…
- Бізнесу в мене немає. Раніше у нас не такі гроші були, як зараз у "Динамо" та "Дніпрі". Пригадую, Анатолій Дем’яненко нам говорив: "Йолки-палки, ми виграли Кубок Кубків, а нам 300 доларів заплатили. А ви скільки отримуєте?". А зараз ми пішли, прийшли молоді футболісти. Що ж Васильович буде говорити теперішньому поколінню, яке отримує по 150 тисяч в місяць? Отримують великі гроші і не знають що з ними робити. Наскільки мені відомо, ні бізнесу, ні квартири в деяких немає. Тратять гроші без толку. Я почав нормально заробляти тільки в "Дніпрі", коли ми грали в єврокубках. Але бізнес відкрити не встиг.
- А які преміальні були в київському "Динамо" за вдалий виступ в Лізі чемпіонів?
- По-різному… Чесно кажучи, ніхто про це не говорить і я не буду. Можу сказати, що в чемпіонаті за перемогу преміалка складала 1200 доларів.
Розмовляв Андрій Захарчук