"Футбол 24" підводить підсумок "домашньої" кар’єри двох екс-гравців "Дніпра".
Завжди невимовно сумно спостерігати за розвалом хорошої команди, яка будувалася не один рік і зуміла досягнути серйозних висот. "Дніпро" був більше, ніж хорошою командою. Але віце-чемпіон України і фіналіст Ліги Європи посипався на льоту, втрапивши у дуже круте фінансове піке. Ключові виконавці в авральному порядку вишикувалися у черзі на рятівні шлюпки. Зозуля і Федецький, серце та мотор "Дніпра", залишалися на капітанському містку практично до останку.
Клуб із берегів головної річки України подарував їм можливість заявити про себе, як про висококваліфікованих професіоналів. Фактично, "Дніпро" реанімував кар’єру Зозулі, який загубився у "Динамо". А Федецькому надав безцінний шанс втриматись на позитивній хвилі після того, як Артем не без розчарування покинув "Карпати" і виявився непотрібним у "Шахтарі".
Позаду – кілька незабутніх років. Попереду – незвідані топ-чемпіонати і серйозні виклики. Весною ходили чутки, мовляв, Артем та Роман поповнять "Динамо", що, зрештою, у столичному клубі швидко спростували. Був, начебто, варіант із від’їздом обох лідерів "Дніпра" в МЛС. Проте, "Бетіс" та "Дармштадт" - це навіть краще, ніж могло бути. А поки українські збірники знайомитимуться із новими партнерами, можна і треба підсумувати той внесок, який вони зробили в українському футболі. І не тільки у футболі, між іншим.
Мотор
Швидкість, із якою Артем Федецький курсує правим флангом – від прапорця до прапорця – не дає жодних підстав засумніватися в тому, що українцеві знайдуть застосування у Бундеслізі. Окрім пристойного ривка Федю вирізняють ще й колосальні бійцівські якості і витривалість. Таким ми його вперше побачили у ФК "Харків", а невдовзі – у "Карпатах" Олега Кононова.
Фулбек ще з 2001-го перебував у структурі донецького "Шахтаря", але у Луческу практично не мав шансів пробитися в основу. Його позиція намертво була закріплена за Даріо Срною, тож які тут могли бути варіанти? Лише оренда. Спершу короткотривала – у київський "Арсенал". Значно продуктивнішим було відрядження у Харків, де Федецький увійшов до кістяка команди і забив у чемпіонаті України аж 5 м’ячів.
До гравця рівня збірної України Федецький доріс вже у "Карпатах". І це той випадок, коли футболіст знайшов свого тренера і свою команду. Львів’яни двічі поспіль виходили у Лігу Європи, де Артем забив, напевно, поки що найкращий гол у кар’єрі. "Галатасарай" на "Україні" ще не забули? Розв’язкою спортивної драми стало замикання Федецьким прострілу від Худоб’яка, після чого Львів погруз у п’яних веселощах аж до ранку.
Доленосний м’яч Артем забив і в "Дніпрі". У 6 турі групового етапу Ліги Європи 2014/15 команді Маркевича потрібна була лише перемога над "Сент-Етьєном". Форварди були безсилими, і тоді до атаки підключився захисник. Єдиний гол Феді подарував "Дніпру" єврокубкову весну. Команда із подачі Артема дійшла аж до фіналу.
Вже багато років правий фланг збірної України також нереально уявити без "мотора" волинського виробництва. Ще яскраві спогади про осінь 2013-го, коли Федецький повністю вивів з ладу грізного тоді Франка Рібері у першому стиковому матчі за право поїхати на бразильський Мундіаль.
Післяматчеве спілкування із вболівальниками і "Дніпра", і збірної України вже давно увійшло у звичку Артема. А після заряду "Слава воїнам АТО", який Федя виконав, ледь перевівши дух у Маріборі, він отримав гарантований респект навіть тих, хто далекий від футболу.
Серце
Він мовчав довгих 2199 хвилин. Абсолютна гольова засуха тривала з травня 2014-го по березень 2015-го, коли Зозуля розпечатав ворота "Волині". Нефарт, який нахабно переслідував форварда "Дніпра" в офіційних матчах, невимовно дратував його. Роман – традиційно неохочий до балачок із журналістами, а в той момент узагалі мовчав і лише зосереджено працював над собою.
Варто сказати, що, починаючи із 2014-го, у кар’єрі Зозулі тривала чорна смуга. Спершу ніяк не вдавалося забити. Потім – важка травма у матчі Іспанія – Україна, яка вибила Романа із футболу на довгих вісім місяців. "Хрести" полетіли… Після відновлення форвард не встиг насолодитися грою, як спіткала нова біда. Дискваліфікація за атаку на Анатолія Абдулу і його помічників могла залишити Зозулю поза грою на півроку. "Дніпро" вже практично розвалився на той момент… Відчаю не було меж. Здавалося, що це – кінець світу.
А Зозулі, між іншим, лише 26 років. Ще грати і грати.
До честі футболіста, не зважаючи на важкі перепони, він знайшов себе у зовсім іншій сфері. Коли на Донбасі спалахнула війна, Зозуля вже знав, що потрібно робити. Він започаткував благодійний фонд "Народна армія" і, не покладаючи рук, став допомагати українським воякам. Кому – матеріально, а кому – морально. Коли зірка такого масштабу приїжджала у госпіталь чи на передову, це окрилювало. Більше того, невдовзі починання Зозулі підтримали Федецький, Ротань, Маркевич, Єзерський...
Задля необхідної копійчини на потреби фронту форвард навіть виставив на аукціон свою медаль фіналіста Ліги Європи. Заради простих хлопців, які йшли під кулі, Зозуля був готовий практично на все. А паралельно вів публічні війни із Леоненком і відвертим українофобом Мармазовим.
У ті рідкісні моменти, коли була можливість зашнурувати бутси і вийти на поле, Роман забивав. Його гол у ворота "Аякса" весною 2015-го став добрим, надійним фундаментом для загального успіху "Дніпра" і проходу в чвертьфінал. Голасо він, звісно ж, присвятив українським героям із фронту. Хіба могло бути інакше?
Ми усі зараз сприймаємо Романа Зозулю саме таким, яким він зробив себе сам у "Дніпрі". Про те, що було ДО, навіть не хочеться згадувати. Та й хіба це так важливо? Нападник довго сидів у "Динамо", чекаючи свого зоряного часу. За 5 років він так-сяк награв якихось 50 матчів, забив 6 м’ячів у чемпіонаті. Перспектив, чесно кажучи, не простежувалося. У липні 2011-го Роман наважився на переїзд униз по течії Дніпра. І це рішення перевернуло усе його життя.
*******
З від’їздом гравців такого рівня наш чемпіонат однозначно втрачає у видовищності. Можна, звісно, сумувати з цього приводу. Але плюсів значно більше. По-перше, Зозуля і Федецький вже переросли рівень УПЛ, а їх вік – ідеальний для того, щоб спробувати щастя за кордоном. По-друге, погравши у серйознішому чемпіонаті, де значно потужніша конкуренція, де матчі відбуваються регулярно, а не лише по великих святах, де ставлення до футболу – узагалі космос, дует дніпрян принесе ще багато користі збірній України. По-третє, місце Федецького і Зозулі займуть молоді хлопці, які матимуть гарну можливість розвиватися. А що може дніпровський "дитячий садок", ми вже побачили у першому турі проти "Волині".
Відпустіть Романа та Артема і не сумуйте за ними. Вони попрощалися, але обіцяли повернутися. І, можливо, "Дніпро" до того часу знову боротиметься за віп-місця на Олімпі.