Один із лідерів італійської Серії С ризикує на два роки втратити домашній стадіон. "Футбол 24" розповідає про грандіозну проблему Таранто, яка вже переросла в політичний скандал.
Кілька десятиліть тому італійський футбол перебував на провідних ролях. Можливо, був найкращим у світі. Відтоді увесь шарм зник: суперзірки не їдуть на Апенніни, а для тих, хто міг би таким стати, Серія А залишається виключно трампліном. Від колишнього Кальчо залишилися лише безлад і хаос. Бюрократія та безвідповідальність практично унеможливила будь-який прогрес.
В елітному дивізіоні справи не зовсім погані, хоча були випадки коли команди з іменем зникали відразу після вильоту. На нижчих рівнях все набагато гірше. Сьогоднішня історія про Таранто. Футбольна команда в однойменному місті існує майже століття (з 1927). Звісно, клуб пережив кілька втрат професійного статусу й перероджень. Зараз офіційна назва звучить як Таранто 1927.
Ви цілком могли про нього чути. На початку вересня минулого року новина про пожежу на італійському стадіоні облетіла увесь світ. Це була домашня арена Таранто. Причиною займання стала димова шашка ультрас Фоджі, яка залетіла під трибуни гостьового сектору. Там були складені легкозаймисті матеріали – рулони синтетичної трави для легкоатлетичних доріжок та якісь пластикові предмети. Дим було видно за кілька кварталів. На щастя, ніхто з людей не постраждав.
Минуло трохи менше ніж пів року, а новини про Таранто знову заполонили провідні спортивні видання. Знову нічого хорошого не пишуть. Вірусним стало інтерв'ю 84-річного уболівальника, якого звуть Карміне. Чоловік, не стримуючи сліз, просив не забирати останню радість у його житті.
"Я звертаюся до політиків. Я ходжу на стадіон вже 75 років, у мене є абонементи та квитки. Я маю право відвідувати матчі тут, у Таранто. Або хоча б десь поблизу, в радіусі 40 кілометрів. Я не можу пропускати те, що тримає мене у житті. Мені залишилося жити кілька років. Чому ви забираєте у мене задоволення, яке я отримую від перегляду матчів Таранто. Це моя команда, мої кольори. Зробіть щось, інакше я проклинатиму вас нескінченно, аж поки не опинюся на небесах", – сказав дідусь.
Вам потрібен контекст, правда ж? Річ у тім, що в 2026 році місто має прийняти Середземноморські ігри. Це така своєрідна Олімпіада серед країни, які розташовані на узбережжі однойменного моря. Стадіону Ерасмо Яковоне відведена ключова роль. Для цього арену мають реконструювати. Це й справді потрібно зробити. Не через пожежу, про яку ми писали вище. Просто останній масштабний ремонт був ще у вісімдесятих. Після того лише косметика та регулярні обмеження на заповнення трибун, щоб вписатися в норми безпеки. Зараз можна пускати близько 12 тисяч уболівальників, хоча проєкт стадіону передбачає понад 27 тисяч місць.
Здавалося, реконструкція – завжди хороша ідея. Місто має можливість отримати доволі сучасний стадіон. Проблема полягає в тому, що для Таранто 1927 не знайшлося адекватного запасного варіанту. Мерія ультимативно заявила, що наступні два роки футболу на Яковоне не буде. Клуб наразі зумів домовитися за стадіон у Терамо. Найкращим поясненням було б, якби функціонери шукали співзвучне місто. Однак понад 450 кілометрів в один бік взагалі не залишають простору для жартів. Ось чому це трагедія для уболівальників. Особливо таких, як сеньйор Карміне.
Насправді щось подібне й мало статися. Ерасмо Яковоне – дуже стара арена. Проблеми з безпекою уже два десятиліття. Вперше вдалися до штучного обмеження відвідування у 2005 році. Відтоді жодних дій щодо усунення перешкод не було. Максимум, на що спромоглися, це освячення поля водою з річки Йордан, яку привіз один із уболівальників. Це не жарт. Подія відбулася в 2016 році. Так, у 2019-му ще був косметичний ремонт – замінили стільці на трибунах і систему освітлення у роздягальнях. Капітальні конструкції так і залишилися у незадовільному стані.
У тому ж 2019 році Таранто отримав право провести Середземноморські ігри 2026 року. Було очевидно, що потрібна масштабна реконструкція Яковоне. Мерія залучила компанію GAU Arena, яка будувала Альянц Стедіум для Ювентуса та ще кілька подібних об'єктів в Італії. Словом, люди з досвідом. Розробили проєкт, який відповідає вимогам УЄФА. Якщо все зроблять як слід, місто знову може мріяти про матч збірної Італії. "Скуадра Адзурра" грала на Ерасмо Яковоне лише раз, у 1989-му розтрощивши Угорщину 4:0. Символічно, що це сталося через кілька років після попереднього великого ремонту арени.
Словом, понад чотири роки всі знали, що стадіон в Таранто закриють на реконструкцію. Цього часу виявилося недостатньо, щоб футбольний клуб підготував запасний варіант. Він чомусь чекав дій від муніципалітету, адже це йому належить Яковоне (як більшість стадіонів у Італії). Заради справедливості зазначимо, що влада міста справді не дуже уважно ставиться до Кальчо. Там більше переймаються волейболом (клуб грає в елітному дивізіоні) та Sail GP (етап світової серії перегонів на вітрильниках).
Очікувати чогось іншого складно. Таранто ніколи не хапав зірок із нема. Найвищим досягненням команди є чемпіонство Італії, але серед аматорських колективів. Упродовж своєї історії клуб понад сорок сезонів провів у Серії С, є рекордсменом за кількістю кампаній у Серії В (31) серед тих, хто ніколи не виходив у елітний дивізіон. Таранто – друге після Прато місто за кількістю населення, футбольна команда якого не грала в Серії А. Кальчо тут завжди було справою рук ентузіастів, яким постійно бракувало грошей.
Зараз є перспектива отримати сучасний стадіон без власних інвестицій. Однак з цього роздули справжню трагедію. Цікаво, що найбільше критики дістається меру міста Рінальдо Мелуччі. Мовляв, він намагається вбити футбол у регіоні. Найбільше питань викликає, що по-справжньому шквал критики звалився після розколу у владі. Партії PD, 5 Star і Con вийшли з коаліції й приєдналися (якщо не очолили) до протестів навколо Яковоне. Потрібно розуміти, що кілька років тому ці ж партії голосували за плани реконструкції, які зараз влада намагається втілити.
Ми не намагаємося когось виправдати чи знайти винного. Навіть в Італії з цим проблеми. Однак спробували описати для вас цей конфлікт інтересів з усіх боків. Ситуація дуже схожа на те, що хтось намагається перекласти відповідальність на чужі плечі або ж заробити собі політичні дивіденди.
Заручниками розбірок, як завжди, стають звичайні уболівальники. Такі, як Карміне. Для яких футбол – це не просто розвага. У якомусь сенсі він уже став життям. Якби ж команду з рідного міста так само любили ті, від кого залежить ухвалення рішень.