Подолати шлях від аматорів до перемоги у Лізі чемпіонів за чотири роки. Те, що звучить, як сценарій фільму, Морено Торрічеллі вдалося втілити у реальному житті.
Футбол 24 спільно з партнером HLIBNY DAR розповідає про унікальні віражі захисника Ювентуса Морено Торрічеллі.
Коли Клаудіо Раньєрі попросили провести аналогію із праймовим Джеймі Варді, той без роздумів відповів: "Я знаю тільки одну людину, котра пройшла схожий шлях на вершину. Це Морено Торрічеллі, який з нізвідки прийшов у Ювентус і виграв усе".
Весь світ уважно спостерігає за Лігою чемпіонів. Не залишайся осторонь футбольного протистояння та вболівай за улюблені команди. А створити особливу атмосферу допоможе HLIBNY DAR.Запекла гра на полі Ліги чемпіонів у поєднанні з HLIBNY DAR зроблять незабутнім твій вечір.
Вже на 9-й секунді фіналу Ліги чемпіонів між Ювентусом та Аяксом рефері довелося зупиняти гру. Захисник італійців Торрічеллі на правому фланзі влетів у кремезного Вінстона Богарда. Гравець амстердамців не без проблем здійнявся на ноги, а Торрічеллі повернувся у свою зону. На його обличчі усе можна було прочитати ще перед початком поєдинку. Коли на римському Стадіо Олімпіко лунав гімн ЛЧ, Морено розминався з кам'яним поглядом. 120 хвилин головного матчу у житті Торрічеллі провів на еталонному рівні. Не дивно, що правого захисника туринців визнали найкращим гравцем фіналу-1996.
Саме Торрічеллі розпочав атаку, яка завершилася голом Фабріціо Раванеллі. Пізніше він не дав розвернутися Мусампі – тренерському штабу Аякса довелося міняти Кікі у перерві. Це при тому, що на фінал Морено виходив з болем у нозі (обидва півфінальні матчі з Нантом захисник пропустив). Туринці виграли "вухастий трофей" у серії пенальті. Одразу після цього камера вихопила шалену радість Морено Торрічеллі – чотири роки тому він і мріяти про таке не міг.
Тоді увесь його світ обмежувався меблевою фабрикою, де 22-річний хлопець працював теслею до самого вечора. Син водія вантажівки після роботи біг на тренування – Торрічеллі з дитинства любив футбол, проте свій шанс у юності не використав, тож тепер виступав за аматорську команду Каратезе. Скромний колектив тренував Роберто Антонеллі, зірковий нападник Мілана 70-х, який змінив погляд Морено на футбол і поставив на правий фланг оборони (раніше той закривав позицію ліберо). Як гравець Каратезе Торрічеллі витягнув щасливий квиток.
"Про нього мені розказав спортивний директор Верони Франко Ландрі, – писав у своїй автобіографії Джованні Трапаттоні, тодішній тренер Юве. – Побачивши Морено у грі, я згадав себе, коли у юності працював у друкарні і мріяв про Сан-Сіро. Дізнавшись, що я хочу покликати Морено на перегляд, президент клубу Джамп'єро Боніперті насторожився: "Скільки йому років? Двадцять два? Пробач, але якщо у двадцять два він грає за Каратезе, то він не має перспектив". Теоретично Боніперті мав рацію, але я все-таки влаштував серію товариських матчів, щоб перевірити Торрічеллі".
Торрічеллі проти Бергкампа
Морено зумів переконати Трапаттоні – Ювентус придбав аматора за 50 мільйонів лір, що на той час становило приблизно 45 тисяч доларів. Провідний клуб Італії запросив хлопця, який не мав серйозної футбольної школи, але володів великим серцем і невичерпною пристрастю (у 13 його забракували в Комо, далі були регіональні команди і логічне прощання з кар'єрою професійного футболіста).
Торрічеллі зізнався, що свій перший контракт він підписав на капоті автомобіля. А у своєму дебютному поєдинку (через місяць після трансферу з команди Серії D) Морено грав на переповненому Олімпіаштадіоні, де Баварія та Ювентус організували проводи Клауса Аугенталера.
Я усім завдячую Трапаттоні. Він мав сміливість випустити мене у складі Ювентуса, він вірив у мене. Я не знаю, скільки тренерів на його місці ризикували б, випускаючи невідомого футболіста, – казав потім Торрічеллі.
Новачок швидко адаптувався у зірковому колективі і став своїм у товаристві Раванеллі, Віаллі та Баджо. Кажуть, останній вигадав прізвисько, яке приклеїлося до Морено. Роберто назвав партнера Джеппетто на честь теслі, творця Піноккіо.
1995-го Торрічеллі забив дебютний гол у Лізі чемпіонів у ворота Рейнджерс (у своєму четвертому поєдинку). Захисник розкішно ввірвався у штрафний майданчик шотландців і пробив під воротарем.
Нестримний Ювентус у тому сезоні виграв турнір, а протягом наступних років ще двічі виходив у фінал. Перший з них Торрічеллі пропустив через травму (поразка Дортмунду 1:3), а у другому відіграв усі 90 хвилин проти Реала (ще одна невдача 0:1). Зрештою, за шість сезонів на Делле Альпі захисник виграв усі можливі титули: від трьох Скудетто до Міжконтинентального кубка та Кубка УЄФА. Більшість цих трофеїв Юве виграв з Марчелло Ліппі за штурвалом.
Торрічеллі, Падовано та Дель П'єро святкують перемогу в ЛЧ
Якщо Джованні Трапаттоні Морено називав другим батьком (наприкінці кар'єри вони возз'єднаються у Фіорентині), то з приходом Ліппі було складніше. Футболіст і тренер не зійшлися характерами, хоча врешті-решт Торрічеллі не втратив свого місця в основі. Та треба визнати, що Морено неодноразово був близьким до прощання з Турином.
"Одного разу ми поскандалили з Ліппі через цигарку, яку я випалив у роздягальні, – згадував Торрічеллі. – Раніше я міг це робити після тренування. Так було і того разу – після передсезонного поєдинку в Марселі я зайшов до роздягальні і запалив сигарету. Тієї миті прийшов Ліппі і запитав: "Що ти робиш? Це заборонено". Я відповів: "Гаразд, але вам просто потрібно знати певні речі – минулий тренер дозволяв палити у роздягальні".
Попри внутрішні тертя, Торрічеллі зараз визнає – Ліппі не лише зберіг спадщину Трапаттоні, а й примножив її: "Марчелло – це найбільший професіонал, якого я зустрічав у своїй кар'єрі".
В одному з інтерв'ю Торрічеллі розповів про свій діалог з Патріком Клюйвертом після фіналу ЛЧ-1996. Обидва футболісти потрапили на допінг-контроль і нападник Аякса був настільки вражений витривалістю Торрічеллі протягом усіх 120 хвилин, що пожартував, мовляв, Морено зараз провалить допінг-тест. "У нас були шалені тренування. Мало хто знає, як нам доводилося робити по 500 присідань за 15 хвилин. Футболістів просто нудило від навантажень", – згадував Морено про зворотний бік медалі.
З одного боку, потрапити з аматорів у провідну команду Італії – річ унікальна і неповторна. З іншого – витримати цей ритм, адаптуватися до вимог топ-тренерів Трапаттоні та Ліппі теж не кожному під силу. Проте Морено Торрічеллі вдалося реалізувати і перше, і друге. ХВже хоча б через це можна захоплюватися його футбольною історією.