Чемпіонат світу-1962 був настільки драматичним, що неймовірні історії, пов'язані з турніром, розпочалися задовго до його старту. Епохальне визначення місця проведення турніру, жахливий землетрус і злива грубих фолів – лише частина з того, що оточувало чилійський Мундіаль.
"Оскільки у нас нічого немає, ми хочемо все зробити!"
Господаря чергового чемпіонату світу ФІФА було визначено за шість років до його проведення. З-поміж трьох країн, які подали заявки (ФРН, Аргентина, Чилі), сенсаційно обрали останніх. Варіант із Німеччиною відкинули одразу з метою дотримання черговості – попередні два форуми приймали європейські країни. Фаворитом у боротьбі двох південноамериканських держав виглядала Аргентина. Справа не лише у статусі "більш футбольної країни", а й в економічних показниках. "Ми можемо розпочати турнір вже завтра. У нас є все для цього", – самовпевнено заявляли керівники аргентинського футболу.
У такій незручній ситуації на перший план вийшли лідерські якості очільника чилійської футбольної асоціації Карлоса Діттборна. Він завзято переконував представників країн, які мали право голосу на конгресі, і здійснив своєрідне турне з метою переконати у готовності Чилі провести чемпіонат світу. Уособленням боротьби чилійців за право прийняти чемпіонат світу стала фраза Діттборна: "Оскільки у нас нічого немає, ми хочемо все зробити!" ("Porque no tenemos nada, queremos hacerlo todo").
Діттборн (у світлому костюмі) за кілька днів до смерті / фото з соцмереж
Трагічна історія "батька турніру"
Тато Карлоса, Еугеніо Дітборн, був генеральним консулом Чилі у Бразилії в середині 1920-х років (Карлос з’явився на світ у Ріо-де-Жанейро в 1924-му, але через чотири роки сім’я повернулася до Чилі). У 1955-му Діттборн очолив КОНМЕБОЛ, керівну футбольну організацію у Південній Америці. Саме у цьому статусі він виголосив пристрасну промову з крилатою фразою.
Відчувай гру разом із HLIBNY DAR! Вболівай за збірну України у відборі на Чемпіонат світу-2022 та святкуй перемоги з улюбленим брендом українців. Насолоджуйся футболом разом з HLIBNY DAR!
Після затвердження заявки, коли Чилі офіційно став майбутнім господарем Мундіалю, країну випробував на міцність страшний землетрус у травні 1960-го. Його вважають одним із найпотужніших за всю історію спостереження. Інтенсивність землетрусу за шкалою Ріхтера сягнула від 9,3 до 9,5 балів. За орієнтовними оцінками стихія забрала життя майже 6 тисяч осіб. Бюджет країни також зазнав величезних збитків – приблизно півмільярда доларів (зокрема, майже повністю знищив Вальдівію, одне з міст-господарів ЧС).
Наслідки землетрусу / фото AFP
На фоні величезної трагедії футбол залишався чи не єдиною втіхою для місцевого населення. До честі організаторів, вони взялися за справу з величезним бажанням – ряд стадіонів реконструювали, а у Сантьяго звели новий Національний стадіон. Хоча за повідомленням певних джерел Діттборн навіть зустрічався з президентом країни і обговорював можливість повернення коштів, виділених для організації турніру. І все ж чилійцям вдалося підготуватися до Мундіалю і провести його – не в останню чергу завдяки допомозі інших держав та ФІФА.
Легендарна фраза Діттборна на банері / фото з архіву
На жаль, бажаний турнір на власні очі так і не побачив Карлос Діттборн. За 32 дні до матчу-відкриття він пережив серцевий напад і помер у 38-річному віці (один з чилійських журналістів у якості причини смерті називає панкреатит).
На честь Дітборна усі гравці збірної Чилі грали чемпіонаті світу з чорною стрічкою, заклеєною під логотипом асоціації. Крім того, один зі стадіонів, який приймав поєдинки ЧС, був посмертно названий його іменем, а навколо Національного стадіону було розгорнуто величезний банер з легендарними словами Діттборна. Також у 1962-му було започатковано товариський турнір між Аргентиною та Чилі, який отримав назву Copa Carlos Dittborn Pinto.
Чилійська битва, трагедія Дубинського і роль Гаррінчі
Чемпіонат у Чилі прийнято вважати одним з найбільш грубих в історії. Уособленням жорсткості та брутальності турніру став поєдинок групового етапу між Чилі та Італією (2:0), що відбувся 2 червня у Сантьяго. Шалені підкати, штовханина та бійки розпочалися зі стартових секунд двобою. Кілька разів на полі з’являлася поліція. Англійський рефері Кен Астон вже на 8-й хвилині вигнав гравця Торіно Джорджо Ферріно, а згодом і футболіста Мілана Маріо Давіда. Це при тому, що червоні картки з’являться на чемпіонатах світу лише у 1970-му.
Огляд битви у Сантьяго
Двома днями раніше, 31 травня, матч СРСР – Югославія запам’ятається не лише перемогою радянської команди 2:0, а й грубістю на полі. Розбита брова Слави Метревелі та зламаний ніс Желько Матуша виявилися не найбільшими травмами його учасників. Наприкінці зустрічі балканець Мохамед Муїч грубо зіграв проти уродженця Харкова Едуарда Дубинського. Незважаючи на важкі переломи, рефері не покарав кривдника. Незабаром в Едуарда діагностували саркому, ампутували ногу, а у 1969-му Дубинського не стало. Йому було всього 34.
Каневський і Яшин виносять Дубинського з поля / фото з архіву
Вже через два дні стало зрозуміло, що більшість команд так прагнуть уникнути швидкого повернення додому, що забули, що футбол – це лише гра, а чемпіонат світу – його найбільша вітрина, – писав журналіст "The Telegraph" Дональд Сондерс.
На додачу до всього у другому матчі на турнірі травмувався Пеле. Однак у Бразилії знайшлися інші герої. Гаррінча та Вава забили по 4 голи, стали найкращими бомбардирами (разом з чотирма іншими голеадорами) і виграли турнір.
Гаррінча з цигаркою / фото з архіву
Апогеєм брутальності ЧС-1962 став епізод, що трапився наприкінці півфінального матчу між Бразилією та Чилі (4:2). Гаррінча, який на той момент оформив дубль, не стримався і грубо відповів Еладіо Рохасу (той провокував суперника увесь поєдинок), за що отримав червону картку. Бразильській футбольній асоціації (за підтримки прем'єр-міністра) вдалося неможливе – зірці чинних (і майбутніх) чемпіонів дозволили зіграти у вирішальному поєдинку проти Чехословаччини.
Хоча пов'язувати чилійський Мундіаль виключно з брутальною грою його учасників також не варто. Для багатьох він залишився у пам'яті завдяки курйозному епізоду за участі зірки збірної Англії Джиммі Грівза, який пішов від нас 19 вересня 2021-го. У чвертьфіналі проти бразильців нападник Тоттенхема спробував спіймати собаку, яка вибігла на поле.
Курйозний епізод з Грівзом та собакою
"Мій вчинок викликав величезне пожвавлення, я підняв собаку і погладив його, а коли я його обійняв, він подзюрив на мою футболку", – згадував англієць. За легендою після гри Гаррінча забрав песика додому. "У Бразилії мене знають як ловця собак Гаррінчі" – дотепно жартував Грівз.