"Футбол 24" підводить підсумки поєдинку відбору до Євро-2016 Македонія - Україна і оцінює наші шанси у вирішальному матчі кваліфікації проти збірної Іспанії в Києві.
Найчастіше в таких випадках (після настільки непоказних матчів) прийнято говорити:"Ви і самі все бачили..." Повністю, начисто провалений за якістю гри перший тайм, деяке поліпшення гри після перерви і нарешті вимучена перемога. Начебто заслужена (велика перевага збірної України і практично відсутність реальних загроз біля наших воріт), але з іншого боку - боюся навіть уявити, чим все могло обернутися, якби македонський захисник на рівному місці не подарував нам 11-метровий...
Запам'ятовується останнє слово? Можливо, так. Гравці покидали Македонію в більш-менш нормальному настрої, вдалося уникнути можливих конфліктів і з'ясувань стосунків всередині колективу. Загалом, підходимо до Іспанії в хорошому настрої.
Але чи все так чудово? Ні, звичайно!!! Як мені здається, емоційний струс зараз якраз і не завадив би гравцям збірної України. Я не знаю, як налаштовував Михайло Фоменко і його помічники своїх підопічних, але настрій збірної України в першому таймі, на мою думку, це цілковитий провал тренерського штабу. Відсутність агресії (в сенсі ігрової, футбольної), мінімум загроз біля воріт суперника... І це при тому, що на відміну від матчу в Словаччині, коли результат був важливий для обох і суперники були гідні один одного, ми приїхали до команди, яка грала, по суті, товариський матч. Фактично без глядачів.
Може, і футболісти збірної України, аналізуючи на наступний день гру, і самі не розуміють, що це було. Ніби й настрій мав бути, а грати у футбол не виходило. Чому? Є кілька об'єктивних причин, але вони жодним чином не можуть бути виправданням. По-перше, заважало поле - воно було в'язким після декількох днів дощів у Скоп'є (газон навіть не поливали перед грою). По-друге, доводилося ламати дуже насичену оборону суперника, який не особливо думав про атакувальні дії.
Збоку все це виглядало неймовірно сумно і гнітюче: "Це ми всі зараз дружно спостерігаємо за грою команди, яка хоче поїхати на Євро-2016?!"
На папері розклади для збірної України зараз виглядають неймовірно райдужними. Виграємо в останньому турі - ми найкращі серед третіх. А якщо збірна Люксембургу обіграє словаків - то тоді нас влаштує і нічия.
Однак є один нюанс: обіграти треба збірну Іспанії. Не вмотивована, знекровлена, але це, дідько його візьми, збірна Іспанії! Без Серхіо Рамоса, Іньєсти, Давіда Сілви і Мората, але з Фабрегасом, Педро, Касорлою, Бускетсом, Іско, Матою, Альбою і ще дюжиною не останніх хлопців у світі футболу.
А збірна України, як нам довелося переконатися - не в кращих фізичних кондиціях, а ще після Македонії з дискваліфікованим захисником основного складу (Хачеріді), без одного з найкорисніших гравців у центрі поля (Сидорчука), з Гармашем, що відновлюється після травми. З Коноплянкою, який виходить переважно на заміну в "Севільї". Зі Степаненко, Ротанем, Рибалкою або Тимощуком в центрі поля.
Залишається сподіватися на Євгена Селезньова, що спіймав кураж, так? Але щоб сподіватися на гольове чуття Жені, ще ж і до штрафної якось дійти треба, м'яч Селезньову доставити.
Або на Ярмоленка і Коноплянку, який зіграє з суперниками по Прімері і повинен якось цим фактом перейнятися? До речі, якщо не звернули увагу, перед кожним матчем збірної України суперники відзначають саме наш дует вінгерів. Будь-який поважаючий себе суперник розбирає гру наших флангів, а це врешті-решт, не так вже складно, враховуючи одноманітність їх маневрів (змістився в центр - пробив). Нагадати, чим це все закінчилося в Словаччині?
Не треба бути дуже мудрим, щоб зрозуміти: гравцям збірної України, щоб обіграти іспанців, треба провести найсильніший матч у цьому році. Або в житті. Як проти збірної Франції на "Олімпійському" в 2013-му. Але тоді ми зможемо сміливо сказати, що "синьо-жовті" заслужили зіграти на чемпіонаті Європи-2016.
Інакше - плей-офф. Звичний для нас, але все ще до біса нещасливий.
Олександр Гапоненко