"Футбол 24" – про кмітливість кількох футболістів, які чхати хотіли на табу, і у пошуках алкоголю майстерно обігрували систему. До пори, до часу, звісно ж.
"Ну що, Завар, як мавпи прориватися будемо?"
Про солодку парочку друзів – Олександра Заварова та Ігоря Гамулу ходять легенди, підтверджені очевидцями тих подій. На перетині 70-80-х обидва виступали у луганській "Зорі", обом ще не було й 20-ти, тому хлопців тягнуло на пригоди, хотілося вирватись із тренувальної бази "суворого режиму". На волі – дівчата, алкоголь… По балконах спустився – і ніч твоя.
"Відчинив їх кімнату. Світло не вмикаю, сиджу у темряві, – пригадував тодішній головний тренер "Зорі" Герман Зонін. – Серед ночі шепіт з боку вікна: "Ну що, Завар, як мавпи прориватися будемо? Зонін сьомий сон бачить…" По дереву – на другий поверх! Відчиняють, крадуться. Різко вмикаю світло. Фізкультпривіт, кажу. Зонін-то і першого сну ще не бачив".
Після серйозного розбору польотів Гамулу, як "духовного наставника", постригли і відправили у спортроту, де він бігав у чоботах, більших на три розміри. Для Заварова це повинно було стати уроком на все життя.
"По пивку?"
Один із найвідоміших алкоголіків у світі футболу Пол Гаскойн ніколи не відмовлявся від можливості випити. У "Рейнджерс", де він виступав у середині 90-х, Газза взагалі пустився берега.
"Пам’ятаю, до матчу кілька годин, а він мені пропонує: "Андрію, підем по пивку?", – усміхається Андрій Канчельскіс, який мав нагоду пограти разом із Полом на "Айброкс". – У перерві матчу міг зайти в підсобку і випити чарку віскі. Казав, для куражу".
Цікаво, що фанати німецького клубу "Енергі" (Котбус) вимагали від керівництва придбати Гаскойна, коли він вже скотився до рівня плінтуса. "Навіть п’яний Газза зіграє краще, ніж наші футболісти у тверезому стані". На жаль, цей трансфер не відбувся. Інакше історія футболу отримала б парочку нових незабутніх історій про згубну пристрасть англійського п’яного майстра.
Перед матчем – 100 грамів
Геннадій Тумілович – один із найкращих голкіперів в історії білоруського футболу часів незалежності. За національну збірну провів понад три десятки матчів, грав у Росії, Ізраїлі, Бельгії. На початку 90-х міг опинитися у Голландії. "Ексельсіор" запросив Туміловича на перегляд. Ось тут Гена проявив себе у всій "красі".
"Зранку потренувалися, увечері – друге заняття, між ними – обід, – пригадував Тумілович. – На обід хтось замовляє колу, хтось пиво. Пиво! Я це побачив і… Словом, другого тренування у мене не було".
Через кілька років білоруський кіпер пивом хіба що втамовував спрагу. А перед матчами нерідко перехиляв 100 грамів горілки – сам розповідав про це.
"Сидимо з пивком, розслабляємося"
У московському "Динамо" існували власні неформальні правила, які йшли врозріз із загальноприйнятими. Наступного дня після матчу футболісти потайки від тренерського штабу затарювалися пивом. Одного разу стався "прокол".
"Була лазня. Тренер Адамас Голодець полюбляв спуститися, щоб оцінити, як там обстановка в колективі, – пригадує захисник Ерік Яхімович. – Ну а ми з пивком сидимо, розслабляємося. Тут Адамас йде, ну, ми пиво заховали, сидимо, типу все пристойно. А рибу забули прикрити. Голодець прийшов, носом потягнув і в своїй неповторній манері каже: "Так, рибу бачу. Пиво, так і бути, не шукатиму..."
"Шукав пляшки, як маніяк"
Джиммі Грівз – культовий форвард збірної Англії 1960-х. Алкоголь вабив його не менше, ніж футбол. Розповідали, що Джим за один вечір міг прийняти 14 пінт пива, а потім перемкнутися на горілку. Дружина від такого, звісно, була не в захваті. Одного разу, коли п’яний, наче чіп, чоловік заснув у домашньому кріслі, вона знайшла у його схованці кілька пляшок горілки і спересердя вилила увесь вміст у раковину, а склотару пожбурила у смітник. Грівз і тут знайшов вихід!
"Коли я прокинувся, то увесь згоряв від бажання випити, перетрусив усі шафи і ящики, шукаючи, як маніяк, ці пляшки, – пригадував великий форвард. – Скінчилося тим, що я впав біля кошика зі сміттям і почав витрушувати в рот краплини залишків".
"Саленко постійно кудись зникав"
Днями новий імпульс отримала призабута історія із падінням Олега Саленка в ефірі телеканалу "Футбол". Найкращий бомбардир ЧС-1994 дав розгорнуте інтерв’ю, в якому заперечив припущення, що перебував тоді під шофе. Мовляв, стався мікроінсульт. Інша версія – у шеф-продюсера телеканалу Івана Греська.
"Зазвичай перед програмами він приходив у нормальному стані. Принаймні мені так здавалося, – каже Гресько. – А от у паузах між зйомками Саленко постійно кудись зникав – то до вбиральні, то до свого автомобіля. Звичайно, ніхто не слідкує один за одним під час роботи, але навіть коротких пауз вистачало, щоб Олег почав "раптово" втрачати координацію і поводити себе не зовсім адекватно".
*******
Мораль цієї байки для киян, які обурюються забороною продажу алкоголю після 23:00, проста. Якщо хочеш випити – знайдеш спосіб, незалежно від суворих заборон. Герої матеріалу із поставленим перед собою завданням впоралися на відмінно. Тільки при цьому практично всі ігнорували золоте правило: "Надмірне споживання алкоголю – шкідливе для здоров’я".
"Випивав за день 2 літри джину, 15 банок пива і викликав повій". Дно Пола Гаскойна