Дмитро Поворознюк поспілкувався з голкіпером "Зорі" Олексієм Шевченком.
"Після матчу дуже багато дзвонило друзів, знайомих, журналістів. Інтерв'ю стали брати. Я тоді був найпопулярнішою людиною в інтернеті"
– Ти пам'ятаєш момент, коли всі почали про тебе говорити як про талановитого воротаря?
– Напевно, це був наступний день після гри з "Металістом" у 2012 році. Це був мій дебют у Прем'єр-лізі. Я непогано зіграв. Пам'ятаю, що Соса тоді дуже сильно виділявся. Мені здавалося, що він всюди був. На будь-якій бровці, на вістрі. Завжди був з м'ячем і дуже багато бив. Добре, що кілька разів промазав. Після матчу дуже багато дзвонило друзів, знайомих, журналістів. Інтерв'ю стали брати. Я тоді був найпопулярнішою людиною в інтернеті, напевно. Приємні відчуття.
– Через рік ти перейшов в "Динамо" і на чотири роки зник із футбольних новин. Чому так сталося?
– Щось не так робив у своєму житті або, можливо, рано потрапив в такий великий клуб, як "Динамо". Був не готовий до такого шансу. Чи не відповідав рівню команди. Щось втратив в той період, але щось і придбав. Що ми втрачаємо найбезцінніше, то це час. Його ніяк не повернути. І для спортсмена це дуже важко. Потім складно надолужити згаяне.
– Чому в "Динамо" ти не зіграв жодного матчу і не зумів себе проявити?
– Мені не давали можливості проявити себе. Я навіть на збори не їздив з першою командою. Весь час оренда, оренда. То у мене мало ігрової практики, то я зростом маленький, то ще щось, то багато воротарів, а потім сказали, що я не свій. У нас є свої воротарі, краще йди в іншу команду. З Ігорем Суркісом поговорив, потім подзвонив Юрію Вернидубу. "Чи готові зі мною працювати? Чи є шанси?" – "Є, приїжджай". Я розірвав контракт і перейшов в "Зорю".
"Ігор Суркіс сказав, що зимою Шовковський закінчує кар'єру футболіста, і ми з Ковалем будемо конкурувати"
– Навіщо було в 20 років переходити в "Динамо", практично не маючи ігрової практики в Прем'єр-лізі?
– У мене з дитинства була мрія грати в "Динамо" Київ. Андрій Шевченко був моїм кумиром, і я бачив себе тільки в цій команді. При зустрічі Ігор Суркіс сказав, що зимою Шовковський закінчує кар'єру футболіста, і ми з Ковалем будемо конкурувати.
– Напевно, подібне говорять всім новим воротарям "Динамо" останні років десять...
– Можливо. Але тоді ці слова я сприйняв дуже серйозно. Дай Бог, щоб Саша і далі грав, бажаю йому тільки хорошого. Я перейшов в надії, що хоча б буду конкурувати. Але так мені і не дали шансу навіть конкурувати з воротарями першої команди.
– Яку причину тобі озвучили?
– Спочатку у мене було мало ігрової практики. Я поїхав в "Говерлу". Мені обіцяли, що я буду грати, але мене не ставили до складу. Я пішов в "Олімпік" і знову не грав. Мені Санжар відверто сказав: "Який сенс мені тебе ставити на півроку, якщо у мене є Махарадзе, який виводив команду в Прем'єр-лігу і у нас на контракті?". Неприємно було і незрозуміло, але чесно переді мною.
– А хто тебе запрошував у "Олімпік"?
– Про мій перехід домовлялися агенти, тому нюансів я не знаю. Факт – я не грав і в "Олімпіку". Вирішив їхати до Грузії. Там я постійно грав, брав участь в кваліфікації Ліги чемпіонів, все було нормально. Повернувся в "Динамо" з надією, але мені сказали: "Ти не підходиш по зросту, у нас є свої воротарі-вихованці".
– Чому тоді тебе запросили в "Динамо"?
– Михайлов сказав мені, що мій перехід був ініційований Ігорем Суркісом, а він особисто не бачив мене в обоймі.
"Мені два роки нічого не платили"
– Коли ти вирішив розірвати контракт з "Динамо"?
– Минулої зими. Я їздив по орендах, і в "Динамо" обіцяли, що будуть доплачувати, але мені два роки нічого не платили. Ні в "Говерлі", ні в "Олімпіку", ні в Грузії, де досі так зі мною і не розрахувалися. Тож в "Динамо" мене грошима не балували. Я пішов в "Динамо" через дитячу мрію. У мене тоді були набагато кращі фінансові пропозиції, наприклад, від "Дніпра" Хуанде Рамоса, але я поїхав до Києва. Досяг своєї мрії. Не так, звичайно, я її уявляв, думав, що буду грати. Але сталося те, що сталося. Я чесно виконував свій контракт. Потрібно було йти в оренду, пішов в оренду, треба було з "Динамо-2" тренуватися, я тренувався. Я все робив чесно і можу будь-якому тренеру подивитися в очі.
– Щоб ти зараз зробив по-іншому в "Динамо"?
– Що можна зробити, коли тобі навіть не дають шансу? Коли я розмовляв з Ігорем Суркісом, то сказав йому: "Поставте мені в контракті наймінімальнішу зарплату, але дайте шанс поїхати на збори, просто себе проявити. Якщо не підійду там, виженете мене, зробіть зарплату наймінімальнішу, і я буду далі відпрацьовувати свій контракт". Але він сказав, що я на збори не їду. Не знаю, з чим це пов'язано. Хто так вирішив? Але це філософія "Динамо". Вони зробили ставку на своїх вихованців. Згодом дізнався, що, наприклад, Рауль Ріанчо тоді хотів взяти мене на збори з першою командою. Але не склалося. Тому ми вирішили з клубом розірвати контракт за два роки до його закінчення. Навіщо мені було залишатися в "Динамо"? Знову поїздити два роки по орендах? Я не хотів. Я вже втратив два роки.
– Як виник варіант з "Зорею"?
– Я подзвонив Юрію Вернидубу. Пам'ятав, що в 17 років він хотів забрати мене до себе в "Зорю". Коли ми бачилися, він регулярно питав, яку компенсацію "Динамо" хоче за мене. І так вийшло, що я сам його набрав, запитав, чи є у мене шанс працювати з ними? Він сказав, що хоче мене бачити в команді, але в той момент вони повинні були вирішити питання з Сантіні. Через деякий час "Зоря" припинила співпрацю з Сантіні, і я зайняв його місце.
– Ти переходив в "Зорю", хоча в ній грав Микита Шевченко – гравець збірної України. Чи не переживав, що можеш ще на деякий час випасти з гри?
– Я розумів, що мені потрібно мінімум півроку, щоб на тренуваннях довести своє місце хоча б в запасі. Микита – дуже хороший мій друг. Він сказав мені, що до літа буде в "Зорі", а потім піде в "Шахтар". Це була одна з головних причин, чому я вибрав "Зорю".
– Що тобі сказав Юрій Вернидуб?
– Що це мій шанс. Триматися за нього і не віддавати це місце нікому.
"Зараз воротар зобов'язаний грати ногами. Не повинен, а зобов'язаний!"
– За останні кілька років стало зрозуміло, що воротар повинен добре грати ногами. Ти себе комфортно почуваєш в грі низом з м'ячем?
– Зараз воротар зобов'язаний грати ногами. Не повинен, а зобов'язаний! І якщо воротар не грає, це мінус один гравець на полі. Я комфортно почуваюся в грі ногами. Навіть дуже. Головне, щоб захисники відкривалися під мене. Якщо я бачу що нікому дати, то вибиваю м'яч. Сергій Ковалець в молодіжній збірній просив грати ногами і котити своєму. Я досить добре в ситуаціях розбирався. Захисники знали, що коли йдуть в пресинг на мене, то потрібно відскочити убік, щоб у мене було 2-3 варіанти, кому віддавати. Зараз в "Зорі" через мене багато контролю м'яча. Але немає певної структури, що ми зобов'язані через воротаря починати атаки. Якщо є можливість, потрібно швидше вводити м'яч. Тим більше у нас багато швидких гравців.
– Два пропущених м'ячі в п'яти матчах – хороший показник. Як психологічно пройшли перші матчі?
– Я просто виходив і намагався розслабитися, щоб не перегоріти. Це моє, я живу лише футболом. Я відпустив всі думки і просто насолоджувався грою. У нас дуже досвідчені захисники і з ними легко грати. Особливо, з В'ячеславом Чечером. Йому навіть підказувати не треба, він сам знає, де і коли треба бути. Але сьогодні захист починається з нападаючих, а це значить, що вся команда добре діє в обороні.
Дмитро Поворознюк, Володимир Звєров