Уродженець Московської області Юрій Войнов більшу частину життя провів в Україні і виступав за нашу збірну. Чемпіонат світу 1958-го став особливим для нас завдяки участі першого українця. Успіхи і невдачі легендарного динамівця – у спогадах на Футбол24.
У 1958-му збірна СРСР дебютувала на чемпіонаті світу. У заявці команди Гаврила Качаліна фігурували кілька прізвищ, пов’язані з Україною. За спиною Лева Яшина перебував уродженець Дніпропетровщини Володимир Маслаченко. Оборонець Леонід Островський у 1963-му стане гравцем київського Динамо, а своє подальше життя пов’яже з Україною. Герман Апухтін невеликий період часу проведе в одеському СКА, Валентин Бубукін на початку 70-х тренуватиме сімферопольську Таврію та львівські Карпати, а Микита Симонян – Чорноморець.
Київське Динамо делегувало лише двох представників: Володимира Єрохіна та Юрія Войнова. Щоправда, перший на поле не вийшов, а другий – відіграв у всіх п’яти поєдинках і став справжнім відкриттям турніру. До фінального списку мав шанси потрапити Віктор Фомін, проте не судилося.
Яскраві емоції від гри легко отримати із HLIBNY DAR! Вболівай за збірну України у відборі на Чемпіонат світу-2022 і святкуй перемоги з улюбленим брендом українців. Насолоджуйся футболом разом з HLIBNY DAR!
Особливий дебют і бюрократичні перешкоди
Юрій Миколайович народився 29 листопада 1931-го у Московській області. Там і починав займатися футболом, однак перший по-справжньому серйозний досвід отримав у ленінградському Зеніті. Якісна гра центрального півзахисника знайшла відображення у запрошенні в національну збірну. Войнов дебютував за головну команду країни у 22-річному віці в зустрічі з Угорщиною (1:1), де чудово зіграв проти Ференца Пушкаша.
Наприкінці 1955-го на запрошення Олега Ошенкова талановитий півзахисник перебрався у київське Динамо. У клубу виникли проблеми із реєстрацією новачка (федерація не могла пробачити "втечу" таланта до Києва), втім Войнов встиг зіграти за киян у першому турі сезону-1956 у двобої з Трудовими резервами (і навіть "привіз" пенальті за гру рукою у штрафному майданчику). Пройде небагато часу і Юрій Миколайович стане капітаном Динамо.
У тому ж сезоні динамівський новобранець зіграв кілька поєдинків за збірну України, яка брала участь у Спартакіаді народів СРСР. Разом із Каневським, Юстом, Команом, Мирославом Думанським та іншими провідними футболістами Войнов виграв бронзу на турнірі, відзначаючись майже у кожному матчі. В поєдинку за третє місце Войнов забив переможний гол команді Ленінграду, де він провів значну частину кар’єри.
Чемпіонське Динамо-1961 / фото з відкритих джерел
Можна припустити, що з-поміж дев’яти сезонів Войнова у складі київського Динамо найбільш пам’ятним для футболіста, як і для більшості вболівальників, був чемпіонат-1961. Саме тоді українська команда вперше здобула звання чемпіона СРСР. Роком раніше кияни фінішували другими.
Капітанами у київському Динамо просто так не стають, – каже партнер Войнова у чемпіонському сезоні Анатолій Сучков. – Юрій Миколайович володів чудовими людськими якостями і вважався ключовим гравцем тодішнього Динамо. Чого вартий тільки його потужний удар. Взагалі у нас був особливий зв'язок ще й тому, що ми діяли на одному фланзі – я закривав позицію правого захисника, а Войнов – правого півзахисника.
У 1964-му Юрій Миколайович попрощався з футболом, відтак, у його кар’єри було лише дві команди: Зеніт, за який він провів сотню поєдинків, та Динамо, де він зіграв майже вдвічі більше.
Асистент і плеймейкер
На ЧС-1958 збірна Союзу дебютувала з протистояння з Англією, яке завершилося внічию 2:2. Войнов отримав чудову пресу завдяки своїй активності, а ще участі в комбінації, що передувала прем’єрному голу збірної СРСР на Мундіалях. Саме Войнов вивів на ударну позицію Анатолія Ільїна, постріл якого парирував Колін Макдональд, втім першим на добиванні опинився Симонян.
Минуло три дні і збірна СРСР перемогла австрійців (2:0), а згодом на неї чекала зустріч з бразильцями, які у підсумку виграли титул чемпіонів. Видатна команда Пеле та Гаррінчі обіграла Радянський Союз завдяки дублю Вави – 2:0. Чи не єдиний момент підопічних Качаліна виник внаслідок індивідуальної майстерності Войнова – його удар метрів з 20-ти виявився потужним, проте трішки неточним.
Войнов у боротьбі з Нілтоном Сантусом, дворазовим чемпіоном світу та легендою Ботафого / фото з відкритих джерел
Рівність показників на груповому етапі змусили організаторів чемпіонату світу провести додатковий матч, у якому мінімальну перемогу здобули радянські футболісти. Гольову передачу на Ільїна віддав Войнов.
У чвертьфіналі на СРСР чекала зустріч з господарями турніру. Двобій зі Швецією став фатальним – 0:2. Як згадував потім у своїх мемуарах Яшин, "вдома на делегацію очікувала більш ніж прохолодна зустріч". Попри це, у 1959-му Войнов потрапив у список номінантів на "Золотий м’яч" і фінішував на 12-й сходинці.
Титул чемпіона Європи і забуття
Сам факт участі на Мундіалі першого українця і його потрапляння у символічну збірну турніру за однією із версій (разом із Пеле, Гаррінчею, Копою та Фонтеном) заслуговує особливого визнання. Мине два роки і Юрій Миколайович встановить планку ще вище – збірна СРСР з Войновим у складі виграє перший чемпіонат Європи, а він знову відіграє важливу роль у вирішальній атаці, що стане золотою і увінчається голом Віктора Понєдєльніка.
Войнов спостерігає за грою на виході Яшина / фото з відкритих джерел
У середині 60-их великий футболіст розпочне тренерську кар’єру, яка не буде такою успішною. Успіхи можна назвати локальними – півфінал Кубку СРСР та вихід в елітний дивізіон з Чорноморцем, де грали Лобановський та Базилевич. Згодом Юрій Миколайович тренував потужний миколаївський Суднобудівник, Шахтар, полтавський Будівельник, що згодом називатиметься Ворсклою і де тоді запалював Віталій Старухін, та Металіст. У 90-их Войнов працював інспектором на матчах чемпіонату України. Післяфутбольний період життя легенди був доволі складним та драматичним (у пресі писали про його роботу вантажником та нав’язливі думки чоловіка про самогубство). 22 квітня 2003 року Юрія Миколайовича не стало.
Маестро вишуканих передач та акцентованого удару, а ще людина з особливим шармом і харизмою – таким залишиться у спогадах Юрій Войнов.