В історії найвищого українського дивізіону виступало понад два десятки легіонерів з Північної Македонії. Горан Попов, Ігор Гюзелов, Мартін Богатінов та інші представники балканської країни – пригадуємо їхній шлях в УПЛ та розповідаємо, чим нині займаються знайомі нам македонські футболісти.
Збірна України незабаром зустрінеться з Північною Македонією в рамках відбору до Євро-2024. Знакові захисники для Шахтаря і Динамо, дует Кварцяного та бомбардир-довгожитель – Футбол 24 визначає десятку найбільш пам’ятних футболістів із Північної Македонії, які залишили помітний слід в Україні.
Ігор Гюзелов (Шахтар, Металург Донецьк, 2001-2005)
Перший та найбільш титулований македонець нашого футболу. У складі "гірників" Гюзелов став чемпіоном України у 2002-му. Хоча сам Ігор не вважає себе володарем золотих медалей – у тому історичному для донеччан сезоні він відіграв тільки два матчі. Набагато краще Гюзелов проявив себе у складі донецького Металурга, з яким виграв дві бронзи. Нині Ігор мешкає у Брюсселі та працює скаутом.
Горан Попов (Динамо, 2010-2012)
Якщо ж говорити саме про яскравість гри, то, мабуть, з-поміж македонців в Україні найкраще себе проявив Горан Попов. Він створив класну зв’язку на лівому фланзі із Андрієм Ярмоленком, запам’ятався потужним ударом та самовідданою грою. На жаль, усе це конвертувалося лише в один трофей для Горана – Суперкубок України 2011-го. А взагалі то були часи, коли з нашої Прем’єр-ліги футболістів орендували команди АПЛ (у випадку Попова – Вест Бромвіч). Тепер Горан працює футбольним агентом.
Мартін Богатінов (Карпати, 2011-2013)
Мартін застав головні успіхи новітньої історії Карпат – 5-е місце в УПЛ і виступи у Лізі Європи. Україну цей голкіпер покинув десять років тому, проте дотепер непогано володіє нашою мовою. Усе завдяки практиці – останні сім сезонів він відіграв на Кіпрі пліч-о-пліч з Ігорем Худоб’яком та працював з українським тренером воротарів Олегом Венчаком. Разом з Етнікосом македонець вилетів у другий дивізіон, та нещодавно повернувся в еліту. Богатінову 37 років, утім він запевняє – закінчувати активні виступи не збирається.
Адіс Яховіч (Ворскла, 2013-2014)
Не планує завершувати і екс-нападник Ворскли. У 2014-му Яховіч грав за македонську збірну проти України у Львові в рамках відбору на Євро. Через два роки він переїхав у Туреччину, де відтоді змінив п’ять клубів. Зараз Адіс був близьким до виходу в еліту зі своїм Бодрумспором – не склалося. В УПЛ Яховіч зарекомендував себе як фахівець із грандів. Адіс загалом тричі грав проти Динамо і Шахтаря і кожного разу забивав: двічі киянам та одного разу донеччанам.
Ванче Шиков (Волинь, 2011-2014)
"Він не захотів продовжувати контракт. Не проявив патріотичних якостей. Клуб витрачає серйозні гроші, а потім футболіст іде просто так. Парадокс!" – нарікав Віталій Кварцяний на поведінку свого центрального оборонця. Хоча у їхніх стосунках переважав позитив. Протягом трьох сезонів Ванче був лідером оборони Волині та неодноразово удостоювався компліментів від тренера (і навіть носив капітанську пов’язку). Хоча Кварцяний зрадив би собі, якби не погрожував підопічному. Після одного з матчів тренер зізнався: "Сказав Шикову, що він вже не капітан. Кажу йому: "Чого ти мовчиш?" Усі глухонімі! Глухоніма команда".
Душан Савіч (Волинь, Говерла, 2012-2013)
Ще один колишній лучанин, який, щоправда, відповідав за атаку. У 2013-му із 5 голами Душан став найкращим бомбардиром Волині і допоміг врятувати команду від вильоту. Та вже у наступному чемпіонаті Савіч перебрався в ужгородську Говерлу, відзначившись тільки одного разу – якраз у воротах Волині.
Бесір Демірі (Маріуполь, 2018-2019)
Маріуполь став першим іноземним клубом македонця. Вдома він виграв і чемпіонат, і Кубок, тож поїхав за кордон у пошуку нових викликів. Під час виступів за приазовців Демірі змінив громадянство і навіть отримав виклик від Крістіана Пануччі у збірну Албанії. Минулий сезон Демірі відіграв за Шкупі та поповнив медальну колекцію другим сріблом македонської першості.
Владе Лазаревскі (Металіст, Карпати, 2008-2009)
Правий захисник виступав одразу за дві культові команди під керівництвом двох топ-тренерів. Однак ні Мирон Маркевич у Харкові, ні Олег Кононов у Львові не зуміли використати найсильніші якості Лазаревскі. П’ять матчів на дві команди – вкрай мало для того, щоб залишитися у пам’яті пересічного вболівальника. Це при тому, що до переїзду в Україну Владе чудово проявив себе у Польщі та навіть перебував на оглядинах у Дербі Каунті, що виступав тоді в АПЛ.
Бесарт Ібраїмі (Севастополь, Таврія, Металург Запоріжжя, 2011-2013)
У сезоні, що завершився сенсаційним чемпіоном Північної Македонії стала Струга. Цікаво, що клуб було засновано лише у 2015-му. Лідером команди із невеликого міста на півночі країни є Бесарт Ібраїмі. У свої 36 років він став найкращим бомбардиром чемпіонату з 18 голами. В УПЛ Бесарт встиг пограти аж за три команди, та найкраще проявив себе у Севастополі часів Ангела Червенкова.
Джоко Зайков (Ворскла, 2022)
Гравець, який лише взимку покинув УПЛ. Щобільше, Зайков потрапив у список футболістів, викликаних на матч з Україною. Полтавці підписали Джоко наприкінці січня минулого року. Попри велике російське вторгнення, македонець не побоявся і згодом таки приїхав до Полтави. Загалом Зайков відіграв за Ворсклу 14 матчів, після чого підписав контракт із румунською Універсітатею.