Грудень, як і будь-який місяць року, подарував світові цілу плеяду яскравих гравців. В міру можливостей буду намагатися коротко розповідати про деяких з них.Сьогодні мова піде за нападника збірної Франції, що навіки вписав своє ім’я у футбольну історію.
13 липня в Монтевідео об 13.00 за місцевим часом на стадіоні «Покітос» зустрілися збірні Франції і Мексики. Ця зустріч увійшла в історію як дебютна гра першого чемпіонату світу. Всього ж в уругвайському мундіалі взяло участь тринадцять збірних.
Через 19 хвилин після свистка місцевого арбітра Ломбарді, француз Люсьєн Лоран («Сошо») вміло скористався передачею Ернеста Лібераті («Ам'єн»), відкривши рахунок. В першому таймі європейці ще двічі засмучували воротаря «Ацтеків» Оскара Бонфільо. Забивали Марсель Ланжийє («Ексельсіор», Рубе) й Андре Машино («Сошо»). І це попри те, що на 26 хвилині їхній воротар Алексіс Тепо («Ред Стар», Париж) отримав травму в боротьбі з нападником Діонісіо Мехією і залишив поле. Зробити заміну на той час було зась. У ворота став півзахисник Огюстен Шантрель («Ред Стар»). В другому таймі Хуан Карреньо один м’яч сквитав. Однак наприкінці зустрічі Машино сказав останнє слово у матчі – 4:1. Ось так, влітку під сніжним уругвайським небом, закінчилася перша гра чемпіонату світу 1930 року.
Пізніше, наприкінці вісімдесятих, Лоран згадував: «Не було ніяких обіймів та поцілунків. Я отримав лиш пару похвальних ляпасів по спині. Про історичність голу тоді ніхто і не думав. Після перемоги ми заглянули до місцевого борделю, де чудово провели час з шампанським і дівчатками».
Але наступну гру французи мінімально програли аргентинцям. Уже на перших хвилинах матчу південноамериканець Луїс Монті («Сан-Лоренсо») завдав Лорану травму. Хоча француз поле не покинув. Головний арбітр зустрічі, бразилець Алмейда Регу, закривав очі на грубощі своїх географічних сусідів, в той час як європейців карав за найдрібніший фол.
Третій свій матч дружина тренера Рауля Кодрона знову поступившись 1:0 збірній Чилі, посіла третє місце у групі.
Під час італійського мунідіалю 1934 року Лоран будучи вже гравцем паризького «Клубу Атлетик» потрапив в заявку збірної, але на газоні так і не зявився. Причина цьому – травма. Цей чемпіонат проходив за олімпійською системою, розпочинаючи зі стадії 1/8 фіналу. Франція, програвши у додатковий час Австрії, залишила турнір.
Далі Лоран спробував свої сили у клубах «Мюлуз», «Ренн», «Тулуза» та «Страсбург». В період Другої світової війни футболіст пішовши на фронт, потрапив до полону. Після трьох років ув’язнення Лоран повернувся до кар’єри гравця. Останнім клубом цього мужнього чоловіка став «Безансон».
Помер Люсьєн Лоран 2005 року, не доживши до столітнього ювілею три роки. Він єдиний з збірної Франції зразка 1930 року, хто на власні очі побачив успіх земляків на мундіалі-1998 та Євро-2000.
Андрій СОКОЛОВСЬКИЙ