Жозе йде з "Реалу". Вчора офіційно повідомили, що йде не з ганьбою, як деякі доброзичливці зі зневажливими посмішками таїли надію. А йде ледь не з почестями. Офіційними.
Але йде також із шельфом поразок, лише трьома титулами за 3 сезони і без головного титулу, заради якого витівки Моу терпіли, мов у бешкетного, але рідного дитяти. Без Ліги чемпіонів. Йому не вдалось виграти дві битви - в іспанських засобів масового інформаційного ураження та німецьких машин разом із "Барсою", що тричі поспіль зупиняли "Реал" за крок до фіналу. Що нахабно відбирали мрію про Дечіму, десятий титул володаря КЄЧ/ЛЧ.
У понеділок, 20 травня Флорентіно Перес так холоднокровно, як тільки міг, розповів про рішення за наслідками зустрічі босів "Мадриду" з Жозе. Моурінью неодноразово відходив з компенсацією - чи то клуб який його переманював, платив її попередньому щасливчику, чи то за передчасне звільнення, як було в "Челсі". Причому, в лондонському клубі свою помилку вже визнали і з блиском в очах та не меншими за мадридські надіями чекають на повернення найкращого тренера, з яким доводилось працювати Френкі Лемпарду. і щось підказує, що ореол успішного коуча знову повернеться до португальця.
Його хотіли залишити в "Реалі" - він сам визнав, що втомився
Так ось, Моурінью втомився, президент "Реалу" вмовляв його залишитись, позаяк попри програну боротьбу за всі трофеї в останньому сезоні, команд здійснила величезні кроки вперед. Це не вигадка Вашого автора, який, не заперечуватиму. симпатизує Моу, це те, що говорить офіційна сторона "королів". Його вмовляли залишитись! Не знаю, наскільки в цьому було дипломатії, зрештою, наскільки щирої віри у потребу великого ризику, яким би було продовження роботи Жозе з командою, в якій, якщо вірити іспанській пресі, в нього конфлікт майже з усіма гравцями. Але це все правда, панове.
Хто тут тренер, а хто виконавець?
Просте запитання тим, хто вірить у цькування з боку Моурінью Касільяса. Хто в нас тренер, а хто гравець? Хто має тренуватись так самовіддано, аби в наставника не було іншого вибору: ставлю тебе в рамку воріт і ніякого більше Лопеса (підписаний Моурінью воротар, це варто визнати, творив на лінії справжні дива, коли Ікер відновлювався від травми)! Чи краще вставати в позу ображеного: ей, тренере, я капітан і легенда цього клубу, став мене у склад незмінно!?
Не вийшло, потім на авансцену виходить кохана Ікера і розповідає, який Жозе монстр, і яка погана в команді атмосфера. Приїхали. Таке тісне переплетення гравців з пресою можливе лише в Іспанії. Де ЗМІ мають такі грандіозні офіси та мережі шпигунів, що від них ніщо не втаїш. А скільки вже цих слізних переказів гравців про свою сумну долю під виглядом "добре поінформованих джерел". Не злічити!
Звісно, Адан не кращий за Каса, як намагався згодом торочити нам Жозе. Але ж ніхто не слухав його очевидних доводів, що гравців основи і запасу визначає тільки головний тренер. Усі бо вимагали повернення на Арену Ікера. І неважливо, що Касільяс почав забагато помилятися і взагалі посидіти на лаві, переосмислити свої дії навіть для великих гравців і зірок буває ой як корисно. Ні, це все Тиран Моурінью, валіть все на нього, і взагалі хто він такий, головний тренер якийсь? Ми ж публіка, фанати, знаємо, краще! Але послухаймо президента Переса: "Треба поважати рішення тренера, якими б вони не були. Мене самого дратували деякі речі, але це це нормально для такого клубу, як "Реал Мадрид".
"Цей дім пам'ятатиме Моурінью, так само, як і інших великих тренерів" (Not so Special?)
Є така категорія людей, сліпих у своїй фанатичній захопленості якимсь персонажем чи клубом. Що не здатні розрізняти і визнавати - де дійсно тріумф, а де повна ...., шукаючи виправдань у поганих суддях чи інших містичних чинниках. Чи просто по-дитячому кажучи: ми провалили сезон? Ні, це не правда, я закрию оченята, прокинусь і весь цей кошмар розвіється, мов мара. Не хочеться повторювати цих помилок і говорити лиш про хороше у мадридській кар'єрі Моурінью.
А хорошого вистачало: 72% перемог, 127 виграних матчів із 176. 168 голів Роналду у 164 матчах під його керівництвом. Команда, яка 6 разів до приходу Жозе вилітала в 1/8 фіналу ЛЧ, у перший же сезон ледь не пробилась у фінал. Потім була трагічна серія пенальті з "Баварією" на рідному "Бернабеу". Нинішню історію знищення у Дортмунді всі пам'ятають. Для "Реалу", може, не такий грандіозний показник усі ці півфінали і лише по одному чемпіонству Іспанії та Кубку. Але все пізнається також у порівнянні. Це був не найгірший етап в історії "вершкових". Особливо враховуючи те, що доводилось боротись із величною командою, доведеною до непереможності Гвардіолою.
"Цей дім пам'ятатиме Моурінью, так само, як і інших великих", зазначив Флорентіно. Not so Special? - з іронією питає відомий італійський журналіст Танкреді Пальмері. І його сарказм таки не позбавлений раціонального зерна.
Найгірший в його кар'єрі
Жозе таки справді завалив. Завалив один сезон, що, звісно, аж ніяк не перекреслює його величі двічі тріумфатора Ліги чемпіонів та чемпіона трьох топ-чемпіонатів. Сам у цьому і зізнається і не намагається втекти від відповідальності. Неодноразова помилявся і визнавав це, просив пробачення. Чого не помітно за критикантами, які ніколи не визнають помилок - знають найкраще і вимагають постійної крові. У чемпіонаті все пішло не так із самого початку. Таке враження, що після відходу Гвардіоли у Мадриді почали витати у хмарах: "Барсі" доведеться будувати нову команду з новим тренером, у них ані шансу з нами тягатися, з чемпіонами Іспанії-2012! А в реальності вийшло все навпаки: "Барса" валила всіх підряд, а "Реал" як почав з нічиєї проти розібраної "Валенсії", так і продовжив, з ганьбою програючи усіляким "Хетафе".
Потім почались внутрішньокомандні конфлікти. Преса не відступала ні на крок і підливала, підливала мала в розбурхане вогнище. Ви самі добре знаєте, Жозе такий тренер, що любить провокувати конфлікти з журналістами, аби відводити вогонь від гравців. Це проходило в Англії та особливо Італії, де ЗМІ розводили руки і програвали медійну битву Моуру. Цього разу першої поразки зазнав Моурінью. Я б навіть сказав такої розгромної, яка з ним востаннє траплялась у першому Класіко в Іспанії: 0:5 на полі "Барселони".
Коли усі проти тебе і ніхто не любить та не шанує
Адже цього разу проти нього пішла сама команда. Істерія та тиск ЗМІ на головного тренера збільшувались з кожним вкиданням у пресу нових подробиць стосунків з Касільясом, а потім і Рамосом, Хабі Алонсо, Пепе, Роналду... Та простіше перелічити тих виконавців, з ким не було сварок.
Схожа історія з гігантським впливом іспанської преси на королівський клуб відбулась у 1998-му з легендарним німцем Юпом Хайнкесом, який за останні 2 роки якраз двічі виводив "Баварію" до півфіналів, зробивши цю команду практично непереможною - Великою. Згадаймо, що відбувалось з ним у Мадриді, 15 років тому. Причина? Погані виступи в домашньому чемпіонаті, де "Реал" фінішував четвертим, а перемогла з відривом в 11 балів "Барселона.
Вони з'їли навіть добродушного Хайнкеса
Одне з найбільших місцевих видань El Pais описує атмосферу, в якій здобувався сьомий титул Кубка Європи (або як ми називаємо зараз ЛЧ). Слово Хайнкесу: "Це триває уже досить довго - мене не поважають як тренера і людину взагалі. Жодного разу не говорили про моє майбутнє в цьому клубі. Преса перестала поважати мене останнім часом. Щодня вона публікує речі, які хочу категорично заперечити.
Попри усе презирство журналістів, хочу зауважити, що під час фіналу Ліги чемпіонів на тренерському містку проведу свій 99 матч Кубка Європи. Жоден інший тренер не може похвалитись подібним. Дуже неприємно читати про себе неправдиву інформацію кожного дня. Я завжди з повагою ставився до ЗМІ але, на жаль, вони далеко не завжди відповідають у цьому взаємністю".
Тоді Хайнкес пішов, як і Моурінью зараз. Пішов з тріумфом, на відміну від Жозе, від історій керування якого в столиці Іспанії залишилось відчуття недосказаності. Команда збунтувалась, а тренер став почуватись загнаним звіром. Моурінью перестав підтримувати гравці, натомість почав зриватись і публічно пускати шпильки на адресу підопічних. Це було неприємно і навіть трохи по-дитячому ображено, але Моур ніколи не вирізнявся особливою благородністю, не застосував цієї чесноти й тут.
Жозе потрібні нові перемоги
Жозе знищила іспанська преса, яку жваво підтримували і свої ж вболівальники, і, що найболючіше, свої гравці. Він уперше в своїй кар'єрі не витримав тиску відповідальності і буття проти всіх, відтак логічно впав. Не на коліна, якщо навіть, то лише на одне. Не хочеться і не варто його жаліти чи виправдовувати, адже він і сам неодноразово переходив межі дозволеного, тому мав би бути готовим, що колись по ному вдарить сильніше, ніж будь-коли до того. Навпаки - цікаво. Тепер в його житті новий етап, етап піднімання від такої невдачі, якої ще не було. Від психологічної та іміджевої. Та попереду новий початок. І лише від його висновків із зроблених у Мадриді численних помилок залежатиме те, чи повернеться Спешл Ван до когорти чемпіонів. Тобто питання можна ставити навіть інакше: як швидко повернеться. І лише наступні сезони окремо "Реалу" і Жозе Моурінью, покажуть, хто виграє, а хто, можливо, програє від цієї розлуки...
Тарас Котів, Футбол24