Ім'я Ніни Бочарової назавжди ввійшло в історію українського спорту. У далекому 1952-му вона здобула звання олімпійської чемпіонки ігор у Гельсінкі. Першої олімпійської чемпіонки з України.
В останній день літа 2020-го український спорт сколихнула сумна звістка. У засвіти відійшла легендарна Ніна Антонівна Бочарова. Людина, яка змінила наш спорт та стала прикладом міцності духу.
Максималізм і воля до перемоги
Кажуть, у спорті ключову річ відіграє характер. Яким би талановитим і майстерним ти не був, без вольових якостей, на п’єдесталі пошани опинитися практично нереально. Життя випробовувало нашу героїню неодноразово, проте кожного разу спортсменка демонструвала незламність духу. Вона відверто зізнавалась, що не любить програвати. Найважливіше, що ці риси жінка зберегла і після прощання зі спортом, навіть у поважному віці, коли їй було вже за 90.
Одне з перших і головних серйозних випробувань на маленьку Ніну чекало у дитинстві. На світ вона з’явилася у вересні 1924-го на Полтавщині, а вже незабаром її сім’я, як і мільйони українців, відчула на собі усі жахіття Голодомору. Минуло кілька років і на юність спортсменки припала ще одна біда – війна.
Ніна Бочарова / фото noc-ukr.org
Шлях Бочарової до занять спортом не був простим. Спортивною гімнастикою дівчинка почала займатися у Полтаві. Щоденно їй доводилося долати по кілька кілометрів у один бік по дорозі на тренування. Утім, максималізм проявився змалечку – Ніна відвідувала кожне заняття. Фізичну міць згодом жінка пояснювала не лише працездатністю, а й генетикою – мовляв, перейняла силу у батька, який був ковалем.
У Міністерстві молоді та спорту спрогнозували, що на Олімпіаді-2020 в Токіо ми можемо розраховувати на 13-15 медалей. Партнери проекту Parimatch при цьому дають 40% на те, що принаймні 4 нагороди України будуть найвищого гатунку.
Parimatch – головний драйвер розвитку спорту в Україні!
Ще одна пристрасть Ніни з дитинства – захоплення футболом. Жінка якось зізналася, що з роками любов до цієї гри тільки зростала, а вже на пенсії її можна було навіть назвати футбольною вболівальницею. "Улюблена команда? Київське Динамо", – відповідала без роздумів спортсменка.
4 медалі у Гельсінкі
У 1944-му Ніна, якій на той момент виповнилося 20, приїхала до Києва вступати в Інститут фізкультури. Далі було успішне навчання і перемога у першості СРСР. Бочарова поступово, однак впевнено йшла до своєї мети, а великий успіх залишався питанням часу. Одна з ключових подій у спортивній кар’єрі Ніни Антонівни відбулася у 1952-му. Бочарова у складі радянської делегації вирушила на Олімпійські ігри у Гельсінкі. У статусі першого номера.
Перед поїздкою на головні змагання чотириріччя у Бочарової виникли проблеми. На перегляді перед Олімпіадою спортсменка невдало виконала новий і складний стрибок. Ніну запросили на розмову до керівництва і пояснили – на офіційних змаганнях ніяких довільних рішень і мінімум ризиків. Пізніше Бочарова жалкувала – якби у Гельсінкі виконала той стрибок, то могла замахнутися на звання абсолютної олімпійської чемпіонки, яке завоювала Марія Гороховська.
На Олімпіаді-1952 Бочарова здобула 4 медалі. І це у пізні для гімнастики 28 років! У змаганнях на колоді та у командних вправах Ніна Антонівна виграла золото, а в опорному стрибку й у командних вправах із предметом – фінішувала другою і поповнила скарбницю двома срібними медалями. Зрештою, це не особливо вразило радянське керівництво. Судячи з розповідей героїні Олімпіади, держава не оцінила такий виступ спортсменки і та не отримала жодних нагород. Разом із Віктором Чукаріним вони провели увесь день в черзі на вокзалі за квитками до Києва та Львова відповідно.
Унікальна вправа
Через два роки після тріумфу у Фінляндії Ніна Бочарова здобула титул чемпіонки світу в Італії. Таким було її прощання з великим спортом. За словами Ніни Антонівни, зробила вона це напрочуд легко. Після виходу на відпочинок протягом багатьох років Ніна Антонівна працювала тренером. Крім статусу першої української олімпійської чемпіонки, Бочарова увійшла в історію, як гімнастка, яка виконала унікальну вправу – поперечний шпагат на брусах.
Ніна Бочарова / фото з архіву Ніни Бочарової
Бочарова, як і всі спортсмени, наполегливо тренувалася і докладала усіх можливих зусиль для здобуття результату. Здається, банальні слова і жодної оригінальності. Утім, навіть хвилинне спілкування з Ніною Антонівною, якій на той момент вже виповнилося 90, дозволяло зрозуміти секрет успіху і головну особливість цієї мужньої жінки. Неймовірна енергійність, а ще бажання завжди бути найсильнішою скрізь і у всьому. Локальна невдача? Значить треба ще більше працювати. Шалений професіоналізм і велике бажання завжди бути першою. І хоч Ніни Антонівни уже немає з нами, проте вона назавжди залишиться першою і особливою.