Екс-наставник київського "Динамо", "Дніпра", "Іллічівця" та "Ворскли" Микола Павлов розповів про завершення своєї кар'єри.
"Річ у тім, що я зав'язав з тренерською діяльністю у 60 з половиною років. Це нині мені 62, а на момент моєї відставки з посади головного тренера "Іллічівця" мені було 60 з лишком. І вже тоді я знав, що більше не працюватиму тренером. Більшість українців іде на пенсію у 60 – я також (сміється).
Моя сім'я, друзі та все найближче оточення чудово відали про те, що я зав'язав з футболом. Але я не робив публічних заяв про закінчення кар'єри, хоч вже давно визначився. Більш того, під час мого переходу з полтавської "Ворскли" до "Іллічівця" я знав, що маріупольський клуб буде останнім у моїй кар'єрі.
Чому лише тепер повідомив про завершення кар'єри? Мені набридло відмовлятися від пропозицій очолити клуби. Тепер, сподіваюсь, уже ніхто не телефонуватиме мені і не проситиме стати тренером.
Я задоволений своїм футбольним життям. Досягнув усього, що хотів. Я став єдиним тренером в чемпіонаті України, який завоював золоті, срібні та бронзові медалі. І це з різними командами! Був одним із небагатьох уродженців Києва, який став чемпіоном СРСР як футболіст з командою іншого міста (із "Дніпром" у 1983-му році).
Якщо говорити про моїх вихованців, то я став автором унікального досягнення. Аж 19 гравців, перебуваючи під моєю орудою у своїх клубах, дебютували в національній збірній України. Це рекорд. За цим показником я перевершив навіть Валерія Лобановського, Мірчу Луческу та інших. Моїми вихованцями були Роман Безус, Сергій Закарлюка, Олександр Рикун, Євген Селін... Не буду продовжувати цього списку, бо можу про когось забути і таким чином образити достойних футболістів", – розповів Павлов.
Яким Микола Павлов був у молодості: прощальний матч, фантастичний "Дніпро" і чемпіонство "Динамо"