"Футбол 24" пропонує інтерв'ю з легендарним французом, який п'ять років тому вирішив покинути тренерську кар'єру і тепер працює експертом на телебаченні.
П’ятдесятиоднорічний Папен згадує початок та цікаві моменти своєї кар’єри гравця.
- Правда, що Ви розпочали кар’єру як воротар і у першому матчі пропустили аж 7 голів?
- Так, це правда. Саме тоді я й зрозумів, що мені подобається забивати голи. Той матч ще був у дитинстві. Коли у першому таймі я пропустив сім голів, наставник команди поставив мене у другій половині гри польовим гравцем.
- І як завершився той поєдинок?
- У підсумку ми програли з рахунком 3:7, і три голи забив саме я.
- І відтоді...
- Я грав центрфорвардом.
- Як зародилась "папінада", Ваш специфічний удар зльоту?
- У 1986 році, коли я перейшов у "Марсель", після декількох тренувань Ален Казанова (теперішній наставник "Тулузи") підійшов до мене і запропонував відпрацьовувати цей удар. Упродовж 6 років, що я провів у "Марселі", ми працювали над цим ударом.
- Ваш вибір у житті мав підтримку близьких?
- Без цього не обійтися. Зрозумів, що я на правильному шляху, коли моя бабуся подарувала мені перші бутси. Батько також цікавився футболом і переглядав мої ігри. Завдяки генам та удачі досягають футбольних вершин.
- Було бажання вчитись у школі?
- Вчився непогано, хіба що математика шкутильгала. З решти предметів мав непогані оцінки.
- Скільки разів Ви стали чемпіоном у 1989-1994 рр?
- Виграв у цьому проміжку всі чемпіонати: чотири рази став чемпіоном у складі "Марселя" і двічі тріумфував у першості з "Міланом".
- І всі вони Вам далися легко?
- Завжди усвідомлював, що ніхто нікому нічого не віддасть задармо, навіть у національній першості. Чемпіоном я ставав завдяки командній грі, хоч з кожним роком трофеї давались важче.
- Що найприємніше згадувати з Вашого періоду у "Марселі"?
- У "Марселі" я подорослішав. Окрім титулів з клубом, команда посприяла моєму міжнародному визнанню. У 1991 році мені дали "Золотий м’яч". Крім того, я отримав відзнаки від "World Soccer" і "Onze de Oro". Упродовж п’яти поспіль сезонів команда допомагала мені стати найкращим бомбардиром чемпіонату Франції. Такий успіх відчинив мені двері у "Мілан".
- З "Міланом" Ви мріяли виграти Кубок чемпіонів у 1993 році...
- Тоді не вдалося, проте наступний рік приніс нам тріумф. Мені здавалося, що я створений для великих фіналів. Доля нас тоді звела з "Барселоною", яку ми розгромили з рахунком 4:0. На жаль, я тоді не грав.
- Як Вам Берлусконі?
- Неймовірний президент, який був запорукою успіхів клубу. "Мілан" - це його клуб, а ми його гравці. Він нас обожнював і це було особливим.
- Ґалліані також був при справах?
- Ми його також називали президентом, хоча він ним і не був. "Мілан" тоді оточували великі люди. У кожного були свої обов’язки і всі з радістю їх виконували.
- Як Вам жилося з "міланськими" голландцями?
- Це був неймовірний період. Ми добре розумілися на тренуваннях і під час матчів. З приємністю згадую Ван Бастена, Гулліта та Райкарда. Про інших також хороші спомини.
- Хіба не було боязко поруч з Ван Бастеном?
- Коли "Мілан" звернувся з пропозицією до "Марселя" і мені повідомили про зацікавлення міланського клубу, моєю мрією стало бажання грати з Марко разом в атаці. У 1994 році ще не було Правила Босмана і "Мілан" міг мати скільки завгодно легіонерів, проте на полі могло перебувати лише троє.
- Чому Ви не досягли успіху у складі збірної?
- Через великий неталан. Якщо у 1986 році ми фінішували третіми на мундіалі, то на світову першість 1994 року ми не потрапили. У нас тоді була класна команда з Дешамом, Жінолою та Десаї. В останньому поєдинку групи на "Парк Де Пренс" болгари завдали нам прикрої поразки. Це була справжня драма, яка, без сумніву, є чорним моментом у моїй кар'єрі.
- Як Вам теперішня "Барса"?
- Це бомба. Вважаю, що каталонці спроможні виграти Лігу чемпіонів та стати чемпіонами Іспанії. У "Барси" три золоті форварди. Зокрема Луїс Суарес на "Парк де Пренс" нещодавно творив дива. У першому таймі гри з ПСЖ Суарес дбав про стабільність команди, а потім за двадцять хвилин знищив суперника. Мессі - трохи інший рівень. Якщо він не хоче грати, то ходить пішки, проте якщо у нього є мотивація, то він літає. Мессі, як і Неймар, творять спекталь на полі, якщо їм дати простір.
- Що можете сказати про теперішній "Реал"?
- "Вершковим" цього сезону трохи менше посміхається удача, порівняно з минулим сезоном. У складі "Реала" є великі гравці, однак вони більше схильні ускладнювати собі життя, ніж їхні візаві у "Барселоні".
- Не вважаєте, що Суарес одразу не заграв, бо на ньому тяжіла вартість його трансферу?
- Мій трансфер у "Мілан" (10 мільйонів фунтів) був тоді найдорожчим в історії футболу. Зрозуміло, що тоді багато спекулювали на цій темі, проте форвард високого рівня повинен уміти адекватно діяти у таких ситуаціях. На форму Суареса радше вплинуло чотири місяці невизначеності, під час яких він трохи втратив точки опори у футбольному житті. Повернутись після такого періоду доволі важко. Крім того, Суаресу довелось звикати до нової тактики, схем...
- Вас не дивує, що Райкаарду вдалося стати успішним тренером?
- Ні. Він любить футбол понад усе і ніколи не цурається пізнавати щось нове. Він мені трохи нагадує наставника збірної Франції Дідьє Дешама. Вони обоє грали у середині поля і саме свій досвід футболістів їм вдалося перенести на тренерську ниву.
- Стежете за матчами іспанської першості?
- Так. Це одна з моїх слабкостей. Постійно стежу за битвою між "Барсою" та "Реалом", як трохи втратив позиції "Атлетіко", на якого чатують "Валенсія" та "Севілья".
- Чи можна насправді порівнювати Мессі і Роналду?
- Вони унікальні завдяки великій гольовитості. Вони фактично стали форвардами карного майданчика. Розпочинають вони з далекої відстані до воріт і часто забивають після комбінацій з проникненням у карний суперника. Їх не можна порівнювати з кимось: вони дбають про голи своїх команд.
- За ким з футбольних особистостей сумуєте найбільше?
- Мені пощастило виконувати те, що мені найбільше подобалося у житті - грати у футбол. Я багато почерпнув від німця Клауса Аллофса, який був для мене великим учителем. Багато чому навчився також від Кріса Уоддла у "Марселі". У мене є особлива приязнь до унікального чоловіка світу - Еріка Кантони. Він не такий, як усі, у нього свій характер, він любить жартувати і він унікальний партнер. Класно, що мені вдалося частину кар’єри провести поруч з ним. Це незабутні моменти.
Інтерв'ю "AS" переклав та адаптував Андрій Холявка