Драматична доля аутсайдера.
Кожного сезону кінцівка в українській Прем'єр-лізі видається інтригуючою, до останніх секунд непоступливою і для когось трагічною. Сльози, розпач, відчуття того, що великий футбол в твоє місто повернеться не скоро - все це переживають вболівальники двох вітчизняних клубів кожного року. І справді, з ярма Першої ліги вдається вибратись не кожному. Мізерний відсоток команд, які вилетіли, знаходять в собі сили повернутись в еліту, якщо не з першої спроби, то з другої, або й з третьої.
Більшість клубів застряють в першоліговому болоті, деякі взагалі припиняють своє існування через втрату інтересу в спонсорів та інвесторів команди. Різниця між лігами колосальна, тому й не дивно, що битва за виживання ведеться більш жорстока, аніж навіть за найвищі нагороди та за зону Ліги Європи.
Саме сьогоднішньому коучу львів'ян можна в морально-психологічному плані поспівчувати, як нікому іншому. Ще минулого літа він в статусі олександрійця несамовито радів своєму першому успіху в тренерській кар'єрі, зробивши те, чого не вдавалося нікому з його попередників - вивів скромний за нашими мірками футбольний клуб до шістнадцятки найсильніших. Радів так сильно, як тоді, коли він, вже будучи зрілим гравцем, одягав бронзові медалі чемпіонату в "зелено-білій" формі. А можливо, й більше радів. Адже не кожен хороший гравець стає тренером високого рівня. Втім, навіть красивий футбол у виконанні "Олександрії" не врятував пана Шарана від відставки.
Шарана змінив чи змістив (надто вже несподіваною видалось це призначення) "брендовий" Буряк, який замість очікуваної стабілізації, приніс в команду діаметрально протилежне. Атакувальний колектив Шарана перетворився у боязкого, невпевненого флегматика, яким, очевидно, став сам Леонід Йосипович, поки сидів без роботи у різних телестудіях, працюючи футбольним експертом. Тому, на превеликий жаль власника "Олександрії", відставка Шарана себе ніяк не виправдала, радше навпаки - підтвердила свою безглуздість. Адже футболісти команди прямо заявляють, що Шаран збудував цей колектив і він мав би всі шанси "продовжити" команду ще мінімум на сезон у "вишці", якби отримав карт-бланш. Але, але, але ...
Звісно, амбіційний молодий наставник, яким є пан Володимир, не міг не прийняти пропозицію очолити "Карпати". Тим більше, що цей клуб - частинка його футбольного серця, якби це пафосно не звучало. Йому, як і Буряку, доручили стабілізувати ситуацію. Одначе все просто завалилось, як тільки відновились матчі весняної частини. Фанати "Карпат" впали в злість: невже на такий футбол і такі результати ми чекали три довгих місяці? Той же Павло Кучеров наприкінці року почав підопічним нагадувати помаленьку той футболу, у який команда грала за Кононова, а тут при Шарану все завалилось...
Шаран і Буряк стали де-факто "пожежниками" в своїх командах. І в цю ситуацію наставники себе "загнали" все ж по своїй волі. Обоє знаходяться в пригніченому стані і під тиском публіки. Шаран взагалі перебуває під загрозою звільнення. Можна собі тільки уявити напругу, яка витає над обома колективами. Особливо важко "Карпатам", які після стрімкого підйому тепер з такою ж швидкістю падають вниз. Висловлювання голкіпера "зелено-білих" Андрія Тлумака про те, що гравці сидять у квартирах, соромлячись вийти з дому, абсолютно не є перебільшенням. Та не має сумнівів, що публіка прийде на "Арену Львів", і чомусь здається, що заповнить стадіон, можливо, в такій кількості й в останнє у сезоні. Львівська публіка багато шансів не дає на виправлення. Пригадується сезон 2003/2004, коли "Карпати" вперше й наразі востаннє вилітали за часів незалежності з вищої ліги. Тоді впродовж усього чемпіонату на команду ходило по кілька тисяч осіб, але на вирішальний матч з "Борисфеном", який в підсумку був програний (2:3), вболівальник все-таки прийшов. Зрештою, це прийнятно для любителя українського футболу і їхньої "культури". Згадаймо, як "Кривбас" ще не так давно врятувався у матчі із "Закарпаттям": тоді теж в пасивному футбольному Кривому Розі у вирішальну мить зібралась велика аудиторія і це допомогло команді вижити. Хоча, нова арена для "Карпат" є абсолютно нефартовою - два матчі і дві поразки.
Цей матч і цей день буде суперважливим все ж для однієї людини - Володимира Шарана, який спробує довести керівництву "Олександрії" безпідставність своєї поразки, а вболівальникам і шефству "Карпат", що він той, хто опинився у Львові неспроста. Тиск психологічний є просто неймовірним, але саме у важких умовах людина себе проявляє, як відомо найкраще.
Ну і насамкінець, трохи про забобони. В останні роки одна з двох команд, яка виходила в Прем'єр-лігу, неодмінно поверталась в перший дивізіон (а "Чорноморець" почувається дуже впевнено в таблиці). Проте "Карпатам" з цього приводу тішитись не варто, хтозна, чи не повернеться їм карма трирічної давності за перемогу над земляками із "Львова", для яких та поразка стала фатальною...