Не встигли ще українські вболівальники намилуватися передкласичними одіозними етюдами типу "мішечка з грошима" та "зарплат у 900 доларів", як для них наші великі футбольні діячі приготували черговий сюрприз.
Причому цього разу було уже куди все серйозніше, ніж особисті образи менеджменту "Динамо" і "Шахтаря". Ми могли навіть дочекатися зриву футбольного матчу. Наприклад, "Олімпік" спокійно міг і не вийти на поле, і тоді цей випадок з скандального перейшов би у свою кризову стадію. Бо вирішувати ситуацію так чи інакше довелося б, причому у пришвидшеному темпі, оскільки фіналістів Кубка України потрібно визначити найближчим часом. Добре, що обійшлося без ультиматумів і загострення конфлікту, і матч все-таки відбувся.
"Футбол 24" підготував 7 запитань до учасників (або опосередкованих учасників) цього конфлікту. І зробив це не для того, аби отримати відповіді, а насамперед для того, аби підкреслити абсурдність цієї ситуації.
1. Питання до Владислава Гельзина. Чому президент "Олімпіка" підняв ціни на квитки власне тільки на цей матч? Чому він не піднімав ціни на протистояння з іншими топовими командами, наприклад, на домашній поєдинок із "Шахтарем"? Так, з одного боку сподіватися на те, що ажіотаж на донецького гранда у Києві буде більшим, ніж на "Динамо" - справа марна. Але місткість Баннікова в півтори тисячі все ж залишає дуже великі надії, що і на "Шахтар" прийдуть достатньо людей на таку ціну. Хоча б ті ж переселенці зі Сходу України, серед яких є немала кількість бізнесменів як малої, так і середньої руки...
2. Питання до київських ультрас. Чому хтось повинен диктувати умови клубу, на якому стадіоні грати і які ціни на квитки той має виставляти? Є стадіон, який клуб орендує. Він акредитований ФФУ і УПЛ. Клуб-орендар повний господар ситуації, і може ставити ціну на квиток навіть на рівні двокімнатної квартири на Оболоні - це його справа. Якщо ультрас вирішуватимуть, скільки повинен президент команди-суперника просити за квитки, то це буде абсурдна ситуація. При всій повазі до ультрас.
3. Наступне запитання до правоохоронців. В чому проявляється різниця у можливостях забезпечити порядок на двох київських стадіонах - на "Динамо" і на Баннікова? Можна зрозуміти різницю у таких можливостях якщо мова йде, скажімо, про теперішні Маріуполь і Київ. Але ж не двох стадіонів, які до того ж з одного міста!
4. Питання до ФФУ. Як можна переносити матч в такій ситуації не хоча б на кілька днів, а на кілька годин? І чи запиталися організатори матчу у керівників клубу-господаря про згоду грати на "Динамо"?
5. Питання до Ігоря Суркіса. Чому президент клубу не вибачився за дії ультрас своєї команди хоча б формально? Звичайно, він не має впливу на дії фанатських угруповань, але в плані етикету це б дуже не завадило зробити. Хоча б як якусь невеличку моральну компенсацію для клубу-суперника та його прихильників. Все-таки це ультрас саме твого клубу поставили під загрозу проведення матчу! Добре, якщо не вибачення, то хоча б де звернення з проханням не нагнітати ситуацію?
6. Питання до Григорія Суркіса. Віце-президент УЄФА, який, на думку багатьох спеціалістів внаслідок нових кадрових змін у ФФУ знову посилив свій вплив на український футбол, заявив, що на Баннікова не варто грати, оскільки звідти важко робити трансляції. ОК, навіть якщо так, то чому про це стало відомо під кінець чемпіонату та ще й за кілька годин до матчу із "Динамо"? Чому раніше це питання ніхто не піднімав, і трансляції відбувалися без будь-яких зауважень і претензій на регулярній основі?
7. Запитання до арбітра матчу Юрія Вакса та делегатів ФФУ. Чи відповідає дійсності цифра у протоколі матчу про 8500 тисяч глядачів? Назвіть людину, яка подала цю цифру. Бо по-суті, це половина місткості стадіону "Динамо" ім. В. Лобановського. А ось картинки з матчу:
фото із сайту ua.tribuna.com
І якщо цифра не відповідає дійсності, тоді для кого вона "намальована"? Чи не є це недолугою спробою виправдати перенос матчу із Баннікова з його місткістю у 1678 на арену "Динамо" ім. Лобановського?
Звичайно, відповіді на ці питання попри їх очевидність я не отримаю, хоч, повторюся, і не особливо сподіваюся на це. Максимум, на що можна розраховувати - це своя власна інтерпретація і трактування цих подій. З позиції своїх інтересів чи вигоди. В такому випадку, краще нехай ці питання так і залишаться без відповідей.