"Футбол 24" ознайомлює із надтитулованим суперником "Дніпра" в 1/16 Ліги Європи.
Сорок один титул чемпіона Греції, що є національним рекордом. Двадцять шість тріумфів у Кубку Греції, що також стало рекордним показником. Чотири Суперкубки Еллади, а також один Балканський Кубок. З усіх цих трофеїв старанно здмухують пилюку працівники клубного музею «Олімпіакоса» в Піреї. І є всі шанси на те, що цьогоріч здобутків додасться: «Олі» веде перед у грецькій Суперлізі, продовжує боротьбу за національний Кубок, де йому у чвертьфіналі протистоїть АЕК. Ліга Європи – чи не найбажаніша мета для пірейців, адже домашні титули давно приїлися попри свою важливість, а от у єврокубках «Легенда», як звикли величати «червоно-білих», ще жодного разу не доходила до вершини.
На шляху грецького суперклубу постав «Дніпро», і наскільки б діаметрально протилежними не були прогнози різношерстих фахівців та експертів нашого розливу, фаворитом цього протистояння в 1/16 фіналу є саме «Олімпіакос». Чому? Візьмімо хоча б ігрову практику, яка у греків, поки «Дніпро» відпочивав, а потім повільно вкочувався в робочий ритм зимових зборів, існувала на регулярній основі, до того ж на офіційному змагальному рівні – національні турніри Еллади не зупинялися ні на мить. У житті «Олімпіакоса» впродовж цього часу відбулося кілька важливих подій.
У перші дні 2015-го керівництво клубу звільнило головного тренера – знаменитого іспанця Мічела. Мотиви для такого, здавалося б, поспішного кроку залишилися незрозумілими. Все-таки із цим тренером «Олімпіакос» здобув два чемпіонства, Кубок країни, а в груповому етапі ЛЧ 2014/15 лише прикре непорозуміння не дозволило грекам пробитися у плей-офф: на арені «Караїскакіс» були битими і бездоганний «Атлетіко», і непереможний «Юве», і, зрозуміло ж, шведський чемпіон «Мальме». Можливо, у босів «Олімпіакоса» були на ЛЧ якісь конкретні наполеонівські плани, або ж їх не влаштовувало становище команди в чемпіонаті, де «олімпійці» лише кількома балами поступалися ПАОКу…
Вітор Перейра
Тим не менше, зміна тренера пішла команді на користь. Під керівництвом добре знайомого нам екс-наставника «Порту» Вітора Перейри, який дебютував на тренерській лаві «Олімпіакоса» 11-го січня перемогою над «Ксанті» (3:1), «червоно-білі» видали блискучу серію із 11-ти матчів поспіль без поразок у Суперлізі і Кубку. Останнім часом, щоправда, «Легенда» трішки пригальмувала двома нічиїми з ПАОКом та АЕКом, зате остання репетиція перед побаченням із «Дніпром» вдалася на славу. У 24 турі «Олі» на власному полі розгромив борця за виживання – клуб «Ерготеліс». Рахунок 3:0 доволі красномовний, а голи до свого активу записали Джиммі Дурмаз і Костас Фортуніс (дубль). Таким чином пірейці продовжують лідирувати у Суперлізі, випереджаючи найближчого переслідувача – ворожий «Панатінаїкос» - аж на шість очок. В «Олімпіакоса» найкраща атака (55 забитих м’ячів) і найнадійніша оборона (лише 14 пропущених). Майбутнє здається світлим і безхмарним.
Дурмаз щойно забив "Ерготелісу"
На прикладі матчу з «Ерготелісом» розглянемо детальніше тих виконавців, на яких у своїх схемах покладатиметься Вітор Перейра - за оптимальних умов він використовує схему 4-2-3-1. Місце у «рамці» практично не обговорюється – воно заброньоване за Роберто Хіменесом. Іспанець перебуває у розквіті голкіперського віку (йому 29 років), а за плечима має активні виступи за «Сарагосу» і «Бенфіку», а також неактивні – у мадридському «Атлетіко». Лівий фланг оборони контролюватиме Костас Яннуліс, який при Перейрі отримав більше ігрового часу. Правим краєм за традицією курсує норвежець Омар Елабделлауї. Принаймні, у Лізі чемпіонів цей екс-фулбек брауншвейгського «Айнтрахта» відіграв від дзвінка до дзвінка. Центральну вісь оборони тримає ще незіграна пара Тасос Авлонітіс – Феліпе Сантана. Першому – 25 років і він прогресує хорошим темпом, вже стукаючи у двері національної збірної. А ось Феліпе Сантана рекомендацій не потребує. Вдосталь погравши за «Борусію» (Дортмунд) і «Шальке», він підписав контракт із «Олімпіакосом» лише місяць тому, проте вагомий досвід дозволяє йому з перших же днів користуватися місцем в основному складі.
В опорній зоні бачимо знайомого за грою у «Фулхемі» швейцарця Пайтіма Касамі, компанію якому складає «абориген» Янніс Маніатіс. Ну а «крила» усіх стрімких атак «Олімпіакоса» належать вінгерам Ібрагіму Афеллаю (здійснює набіги з лівого флангу), а також тоголезцю Матьйо Доссеві. Особливого респекту (а також надпильної уваги нашого захисту) заслуговує Афеллай, який у ПСВ подавав величезні надії, проте зів’яв у «Барсі». Переїхавши у теплу Елладу, Ібрагім знову розквітнув, ставши восени напару з Костасом Мітроглу найкращим бомбардиром «Олімпіакоса» в ЛЧ.
У центрі, під єдиним нападником, розташовується «мозок» команди – аргентинець Чорі Домінгес, якого всі ми пам’ятаємо за виступами у «Рубіні» та «Зеніті». А ще він пограв у «Рівер Плейт», «Валенсії» та «Райо Вальєкано», тож досвіду у 33-річного виконавця – вагон. До слова, Чорі прекрасно виконує стандарти, зокрема, без промаху б’є з 11-метрової позначки. Із гравцями «Дніпра» він зможе поспілкуватися не лише універсальною мовою футболу, але й абсолютно звичайною російською, а на випадок екстремальних ситуацій має заготовані кілька нецензурних «козирів».
Чорі Домінгес - словом і ділом
Творчі маневри Домінгеса тісно переплетені із наконечником атак «Олі» - Костасом Мітроглу, який із 13-ма м’ячами є лідером бомбардирських перегонів у Суперлізі і має за плечима чотири десятки матчів за національну збірну Греції. Із ним буде непросто зважаючи ще й на габарити – 188 сантиметрів зросту при 86 кілограмах бойової маси роблять з нього якісний таран, що пертиме вперед без упину. Іноді в пару з Мітроглу може вийти парагваєць Хорхе Домінгес, але в нього немає й половини тієї харизми, якою володіє Костас.
Підсилити півзахист у будь-який момент цієї команди готові Джиммі Дурмаз, Костас Фортуніс, а в оборону рвуться Дімітріос Сіовас та француз Артур Масуаку. Поряд з тим у Перейри є невеликі кадрові втрати – у Києві він не зможе розраховувати на бека Альберто Ботію, а також півзахисника-ветерана Давіда Фустера, які травмовані.
Трохи історії. «Олімпіакос» ще жодного разу не грав із «Дніпром», хоча з представниками України перетинався аж дев’ять разів. У 1975 році греки поступилися київському «Динамо» у першому раунді Кубка чемпіонів 1975/76 (2:2, 0:1). У 1992-му пройшли «Чорноморець» (0:1, 3:0). У 2006-му розписали дві нічиї із «Шахтарем» у групі ЛЧ (2:2, 1:1), а через два роки поступилися «Металісту» в ЛЄ (0:1). Не може не втішати той факт, що Мирон Маркевич не без успіху протистояв «Олі», побивши еллінів ще й у 2012-му за сумою двох матчів (1:0, 1:2). У першій половині 90-х за пірейський суперклуб грали два знамениті українці – Геннадій Литовченко та Олег Протасов, а очолював команду сам Олег Володимирович Блохін. Тож «український» слід в історії «Легенди» - дуже помітний.
З-поміж усіх експертів вирізняються слова Олега Венглинського, який знає грецький футбол, наче власні п’ять пальців. Так от екс-форвард АЕКа зауважує, що «Олімпіакос» вдома і на виїзді – це дві різні команди. І справді: у трьох гостових поєдинках ЛЧ пірейці зуміли взяти лише одне очко, програвши навіть аутсайдеру – «Мальме». Тому потрібно всі сили кинути на перемогу в першому матчі, щоб вже у Піреї мати певний психологічний гандикап, коли доведеться зустрітися віч-на-віч не лише із футболістами суперника, а й 12-м гравцем «Олімпіакоса». Про «гарячі прийоми», які полюбляють організовувати грецькі ультрас, вже давно знає увесь світ.
Олег Бабій, Футбол 24