Мессі та збірна. Історія, тривалістю в 10 років і 0 трофеїв.
Учора один із найвеличніших футболістів в історії відсвяткував свій 28-ий День народження. А за день він виведе свою команду на матч 1/4 фіналу Кубка Америки. Суперник – збірна Колумбії. В цьому поєдинку, як і у всьому турнірі, аргентинці є фаворитами. Планета затамувала дихання в очікуванні, коли «Месія» таки стане пророком у своїй вітчизні. Адже не можна претендувати на те, щоби знаходитися з Пеле, Марадоною чи Кройфом, коли напроти графи «Трофеї, виграні з національною збірною» в тебе нуль.
Copa America – 2015 є вже шостим великим турніром для збірних на якому грає Мессі. Не згадуйте, благаю, молодіжну першість чи Олімпіаду. Наш герой –суперзірка світового футболу, то ж давайте говорити про футбол, як протистояння дорослих дядьків. Далі – про п’ять невдалих спроб Ліонеля принести своїй збірній титул.
Спроба №1. Чемпіонат світу – 2006.
Особисто мені збірна Аргентини, що грала на тому Мундіалі, була найсимпатичнішою з усіх збірних Аргентини, що їх довелося переглядати вживу (футбольні хронічки до уваги не беремо). Хлопці грали з таким запалом, що той гол, забитий Клозе наприкінці гри, та поразка по пенальті стали ніби двома ударами ножа в серце. І це після диво-голу Максі Родрігеса в 1/8 фіналу, і це після 6:0 із сербами та чорногорцями… Ліонель Мессі тоді зі своїм завданням упорався. Він їхав на турнір юним і талановитим проспектом, міг розраховувати лише на місце на лаві для запасних і поодинокі виходи на заміну. Так і сталося. Лео виходив на поле двічі, кожного разу на заміну, і щоразу йому вдалося оживляти, підсилювати гру. В активі Мессі гол та асист у фантастичному, неймовірному матчі з сербами.
Спроба №2. Кубок Америки – 2007.
Здавалося б – лише рік минув із чемпіонату світу, але який був цей рік для Мессі! 19-річний хлопчина робить хет-трик в «Класико», тричі зрівнюючи рахунок після голів «Реала». В світі розпочинається справжня «мессіманія», вболівальники збірної Аргентини потирають руки перед Копою…
Мессі грає в основі, на відміну від, скажімо, новобранця «Ман. Юнайтед» Карлоса Тевеса. На вістрі вдало діє Креспо, Мессі «під». В груповому турнірі Ліонель зовсім не виділяється на фоні того ж таки Креспо чи таких «королів центру поля» як Верон та Рікельме. Забивати Мессі почав уже в плей-оф – по одному голу докинув до розгромів Перу (4:0) та Мексики (3:0). Збірна Аргентини, яка турнірним шляхом проходила просто феєрично, була фаворитом фіналу проти Бразилії, яка Уругвай домучила лиш у серії пенальті. Однак несподівано «канаріньйос» втоптали принципових суперників у болото. По 3:0 у фіналі все-таки більше питань до лідерів команди, а Ліонель на той час до них точно не належав. Натомість найкращий гол турніру забив саме Мессі – в півфіналі. Насолоджуйтесь…
Спроба №3. Чемпіонат світу – 2010.
На Мундіаль до ПАР Ліонель Мессі завітав у статусі найкращого футболіста Європи – аргентинець був чинним володарем «Золотого м’яча». Вимоги до нього відтак були високими. Як виявилося – завищеними.
Однозначно оцінити виступ Лео на цьому чемпіонаті важко. Він дуже старався проявити себе, він був помітним, але користі команді це приносило не так багато, як хотілося б її прихильникам. У груповому турнірі він встановив анти рекорд чемпіонату – 20 разів пробив по воротах і жодного разу не забив. Він навіть не віддавав гольових передач. У результативних атаках, якщо й брав участь, то на зародковій стадії. Це трохи не те, чого чекали від найкращого футболіста планети.
На стадії плей-оф солодше не стало. Єдину гольову передачу й рахувати не варто – в Тевеса був очевидний офсайд. У чвертьфіналі принизливі 0:4 проти Німеччини і тепер уже відповідальність лягала передовсім на плечі двох ідолів – Марадони та Мессі.
Спроба №4. Кубок Америки – 2011.
Цей турнір можна сміливо називати найбільшим провалом Мессі у збірній. Біс із ним, тим Мундіалем. Але ДОМАШНІЙ Кубок Америки, з таким-то складом. Аргентина розпочинала турнір із Мессі, Тевесом та Лавессі в атаці. Ігуаїн та Агуеро починали Копу на лаві і пробилися в основу лише згодом, засадивши в запас тих двох інших. Місце Мессі в основі сумніву не піддавалося. Тренерським штабом. Уболівальники ж, не соромлячись, освистували Ліонеля. Нічийні матчі проти Болівії, проти Колумбії, ранній виліт (у чвертьфіналі – ганьба на домашньому турнірі!) спричинилися до різноманітних розмов на трибунах. Мовляв «Барса» для Мессі важливіша, ніж збірна. Мовляв, цей хлопець більше каталонець, ніж аргентинець. А клуб, який платить йому гроші, став дорожчим, ніж вітчизна. Олії у вогонь підлив конфлікт, який стався в Мессі із партнером по команді Бурдіссо після одного з матчів. Одним словом, повний провал, який хочеться згадувати хіба що мессіхейтерам. В активі Ліонеля три гольові паси. З них два – в матчі проти молодіжної збірної Коста-Рики. Відзначу третій – в чвертьфіналі проти Уругваю. Вийшло красиво, втім матч був згодом програний у серії пенальті.
Спроба №5. Чемпіонат світу – 2014.
Ця, остання наразі спроба, найсвіжіша в пам’яті. Рік тому Мессі був найближчим до того, щоби стати героєм нації. 27-річний футболіст став нарешті достатньо могутнім, аби взятии на власні плечі роль лідера. Він «тягнув» Аргентину. В кожному з матчів группового турніру Ліонель відіграв ключову роль: переможні голи в матчах проти Боснії та Ірану, дубль у грі з нігерійцями. В плей-оф підіспіла підтримка від Ді Марії та Ігуаїна. Аргентинці на жилах виривали перемогу за перемогою, робили крок за кроком до вершини. Ми бачили не одного такого чемпіона – без суперяскравої гри, але з характером. Цього разу сталося по-іншому. Не дотягнули і поступилися все тій же, Німеччині. Німеччині, яка вибивала Мессі із кожного з трьох його Мундіалів. Ліонель отримав ще один «Золотий м'яч» - найкращого гравця турніру. І тепер мало хто з адекватних шанувальників футболу міг би дорікнути йому бодай чимось…
Спроба №6. Кубок Америки – 2015.
Від них знову очікують трофею. Вони знову перемагають, але не вражають. Втрачена перемога над Парагваєм, мінімальні звитяги над Уругваєм і Ямайкою. Аргентинці вимучують результат, в активі Мессі лиш один гол – із пенальті. Тепер настав момент істини. На стадії плей-оф Ліонель мусить згадати, що він є Месією і повести за собою свій народ, свою команду. Він усе одно вже є легендою, люди й надалі плакатимуть від радості, спостерігаючи за його грою, називатимуть дітей у його честь. Однак у цій величній кар’єрі залишиться якесь відчуття недовершеності. А в ненависників Мессі (у геніїв завжди є ненависники) буде зайвий козир в рукаві. Вони он уже говорять, що як дорогу розпочнеш, так її ти і пройдеш. Ідеться про дебютний матч Ліонеля за збірну, в якому той, не провівши й хвилини на полі, отримав червону картку. Щосб із самого початку пішло не так…
Ми ж із Вами до забобонних не належимо і розуміємо, що справи давно забутих днів на цьогорічну Копу ніяк не впливають ;) А відтак висловлюємо співчуття збірній Колумбії і всім, хто цієї ночі за неї вболіватиме. Вперед, Аргентино!
P.S. Востаннє збірна Аргентини виграла Кубок Америки в 1993-му. Мессі тоді було шість років. І якщо Батістуту, Сімеоне та Редондо пригадають ще чимало людей, то прізвища Басуальдо, Руджері, Альтамірано, Горосіто чи Акости примусять не одного читача цього блогу заглянути до пошуковика…