З вражень від сезону у Серії А.
Якби мені довелося описувати те, що відбулося у кальчо минулого сезону однією фразою, вийшло б ось так: непереможний «Ювентус», нестримний «Лаціо» та вічний Лука Тоні.
Передбачуване розчарування. «Ювентус» завчасно оформив чемпіонський титул, а, крім того, сподівається на «Золотий триплет»: до скудетто та Кубку Італії додати тріумф у Лізі Чемпіонів і, тим самим, дістатися найвищої точки цього переможного циклу. Не буду лукавити, запевняючи, що з самого початку вірила у такий результат, бо був скепсис по відношенню до Аллегрі, чию тренерську репутацію придавили розвалини «Мілану». Виявилося, що команда, створена Конте, змогла навіть краще розкрити власний потенціал з новим хитрішим наставником. Виявилося, що можна перемагати, не використовуючи постійно електрошокер, щоб доведені до крайнощів футболісти носилися як заведені без права перевести подих. «Ювентус» Аллегрі – це перемога м’якої сили. Це перемога гнучкості, коли додавання нового не означає знищення попереднього. Це перемога прагматичного розуму над грубою фізичною силою. Можливо, такий «Ювентус» не настільки вражає уяву, але, навряд чи, по-іншому вистачило б наснаги вести успішну боротьбу на усіх фронтах. Без Конте, проте, цієї боротьби не було б взагалі. А розчарування, тому що швидко випарувалася інтрига, хоча вини «б’янконері» у цьому точно немає.
Непередбачуваний злет. Оглядач Танкреді Палмері тонко відмітив, що «Рома» зайняла другу сходинку, але Паллотту освистують, «Лаціо» – третю, але Лотіто освистують, далі «Наполі» та «Фіорентина», але Де Лаурентіса та Делла Валле теж освистують. Так-от, з цього єврокубкового списку лише президента «б’янкочелесті» зневажають через причини, непов’язані з результатами команди. «Орли» злетіли набагато вище, ніж їм пророкували на старті – за зарплатним бюджетом, зокрема, римляни займають лише сьоме місце! Перш за усе, успіх відбувся завдяки тому, що тепер у італійській пресі називають «піолізмом», тобто гармонічним поєднанням антагоністичних стилів: обережності Трапаттоні з агресивними і динамічними атаками та контратаками Земана. Більшість спеціалістів та вболівальників погоджуються, що саме «Лаціо», на додачу до менталітету переможців, демонстрував найкращий футбол у Серії А (так, зайнявши нішу команди Конте – з поправкою на загальний клас виконавців). Ліга Чемпіонів має допомогти римлянам зберегти лідерів, якими цікавляться з усієї Європи, у першу чергу, Де Фрая та Андерсона, та розпочати новий цикл на новому рівні.
Невдахи з Ліги Чемпіонів. У продовження теми освистаних. З першого дня «Рома» декларувала скудетто головним завданням сезону, а, отже, вихід у Лігу Чемпіонів – лише утішний приз (з нагадуванням про прикрий рецидив з 1-7). Вальтер Сабатіні повністю провалив трансферну кампанію, а Руді Гарсія створював реальну конкуренцію «Ювентусу» не результатами і тим більше не якістю гри – лише словами, щоб потім виправдовуватися: «Тут потрібно постійно боротися з песимізмом. Якби я не казав, що ми виграємо скудетто, то, ймовірно, ми б не потрапити навіть у Лігу Європи». Але це пояснення для бідних – відставання від першої сходинки настільки велике, що навіть соромно згадувати. Згадувати варто селфі Тотті, а також тріумф у міському протистоянні, який закріпив за «Ромою» другу сходинку, хоча ніхто «джаллороссі» фаворитами не вважав (фактор дербі в дії).
Невдахи з Ліги Європи. «Наполі» також мав стати претендентом на головний титул Серії А, хоча очікування були значно скромнішими, враховуючи, що після вильоту з Ліги Чемпіонів від «Атлетіка» Де Лаурентіс економив і не підсилив команду відповідним чином (передусім, в обороні та у центрі поля). Бенітес, не отримавши бажаного, більше міркував про те, куди б утекти з Неаполя, ніж про те, як налагодити справи у команді, особливо у обороні. Ігуаїн виявився просто хорошим форвардом, але ніяк не лідером, який здатен взяти на себе відповідальність у вирішальний момент. Тотальний провал, від якого зовсім не постраждав Бенітес, а навпаки отримав підвищення: о, дивний світ футболу! «Фіорентина» теж не зробила крок уперед, а знову четверта, що можна об’єктивно пояснити (увесь сезон без нормального центрфорварда!), але не прийняти. Якби не зимове попадання в яблучко з Салахом, то було б зовсім сумно. Монтелла втомився топтатися на одному місці.
Генуя та ліцензія УЄФА. Хто б з представників Лігурії не потрапив у єврозону – влаштував би свято. «Дженоа» провела вдалий сезон з поверненням на тренерську лаву Гасперіні, який привів команду у порядок та допоміг розкритися талантам Фальке та Бертолаччі. «Россоблу» навіть випередили «Сампдорію» у таблиці, але, коли на старті не складалося, клуб забив на отримання ліцензії УЄФА, схаменувшись лише тоді, коли стало надто пізно. Апеляція ще продовжується, але на цей момент місце у Лізі Європи належить «блучерк’яті», хоча вони й поступилися. Міхайлович створив боєздатний колектив, який добре утримував позиції, незважаючи на зимову втрату лідера атаки Габб'ядіні та виключно піар-хід у клоунському стилі Ферреро з його заміною на Ето’о.
Невдахи без єврокубків. Рим представлятиме Італію у Лізі Чемпіонів, а Мілан у повному складі залишиться вдома. «Інтер» більше розчарував, ніж «Мілан», бо, принаймні, від «россонері» з їх непроглядним теперішнім та невизначеним майбутнім нічого й не чекали. «Інтер», навпаки, витрачав кошти, запрошував зірок, міняв тренерів, але так і залишився командою без власного «я». Жахливе враження справляли навіть виграні матчі, зокрема проти «Лаціо», коли «нерадзуррі» відверто боялися суперника, що грав удев’ятьох (!!!)… Єдина радість – це Ікарді.
До зустрічі. «Емполі» Саррі нічого, крім збереження місця у Серії А, не здобув, але завоював симпатії усієї Італії злагодженою та видовищною грою, незіпсованою наявністю зірок на полі. «Торіно» Вентури зумів перебудуватися після втрати лідерів, Іммобіле та Черчі, а також відкрити світові несподіваного бомбардира Каміла Гліка (7 м’ячів) – центрального захисника з репутацією костолома. «Палермо» спокійно подолав дистанцію та запалив зірку Дібали, який переходить у «Ювентус». «Аталанта» скотилася вниз, зваливши вину на Колантуоно, але подарувала нам високе мистецтво – акробатичні феєрії Деніса та Пінільї. «Удінезе» помилився з Страмаччоні і потребує перебудови, але рекорди Ді Натале трохи підсолодили гірку пігулку. «К’єво» та «Сассуоло» показали приклад для наслідування для новачків наступного сезону «Карпі» та «Фрозіноне»: необов’язково мати тривалу славну історію, щоб наполегливою працею та продуманими діями доводити своє право бути серед найкращих. Хоча дивитися команду з Верони, яка шість разів зіграла внічию 0-0, не рекомендується.
На прощання. Боротьба внизу турнірної таблиці не виявилася надто запеклою, а аутсайдери визначилися досить швидко. Це нікому не потрібна «Парма» у боргах, яка до того ж стала жертвою фінансових махінацій. Проте Донадоні та його підопічні заслуговують на аплодисменти за професіоналізм. Це «Чезена», чиї фінансові можливості та відсутність яскравих персонажів як серед гравців, так і у тренерському штабі, залишали мало надій з самого початку. Це «Кальярі», чий новий власник Джуліні зробив фатальну помилку, запросивши Земана, – такий футбол абсолютно нежиттєздатний, коли постає питання виживання.
Найстарший та один з наймолодших. До останньої хвилини тривала бомбардирська гонка Серії А, але переможця так і не виявила: Лука Тона та Мауро Ікарді завершили сезон з однаковим показником у 22 гола. 38-річний італієць став найстаршим капоканноньєре Серії А в історії, а 22-річний аргентинець – наймолодшим з 1978 року. Між нападниками «Верони» та «Інтера» 16 років різниці! Вік не має значення – тільки уміння і мотивація!
P. S. А тепер час отримати естетичну насолоду від витворів мистецтва героїв Серії А. Смак – річ індивідуальна. Я обираю Бруно Переса проти найкращого захисту чемпіонату, а також «братів-акробатів» з Бергамо, а хтось, здогадуюсь, не може відірвати очей від п'ятки Менеза.