Часто у житті одна невдала дія може перекреслити сотні успішних. Велика футбольна спадщина руйнується за одну ніч. І якщо Дані Алвес мав нагоду переконатися у цьому відносно нещодавно, то французький нападник Тоні Верель вивчив цю істину понад десятиліття тому.
Наприкінці 80-х бізнесмен Жерве Мартель придбав скромний Ланс і вирішив зробити свій клуб найсильнішим у Франції. Задум було втілено 1998-го, коли ледь не усе місто прийшло вітати футбольну команду із чемпіонством. Одним із головних героїв сенсаційного чемпіона був худорлявий блондин, якого Мартель придбав у Нансі за 10 мільйонів франків або ж 1,5 мільйона євро. Він став символом тієї команди. У пам’яті багатьох Тоні Верель – це і є Ланс. Футбол 24 спільно з партнером HLIBNY DAR розповідає про найщасливіші та найтрагічніші події із життя французького нападника.
Динамо
Один з перших голів за Ланс Тоні Верель забив у ворота Олега Суслова. Одеський Чорноморець подолав два стартові етапи Кубка УЄФА, а тоді спіткнувся на французах. Якщо в Одесі все завершилося без голів, то на Фелікс Боллар хлопці Леоніда Буряка пропустили тричі протягом стартових 25 хвилин. Один з тих м’ячів записав до активу якраз Тоні Верель.
Відчути смак перемоги можна і до фіналу Ліги чемпіонів. Достатньо скуштувати напої HLIBNY DAR – одного з найкращих горілчаних брендів не лише України, але й світу. У скарбниці ТМ HLIBNY DAR – безліч почесних нагород, отриманих на авторитетних дегустаційних конкурсах і масштабних виставках.Будь на стороні переможців вже сьогодні! HLIBNY DAR. Витримана мʼякість. Тобі справжньому!
Вдруге нападник зустрівся з українською командою через три роки. Вже у статусі чемпіона Франції Ланс потрапив у групу ЛЧ разом із Арсеналом, Динамо та Панатінаїкосом. У перших двох матчах турніру Верель оформив два голи: спочатку забив Арсеналу на 90+2-й хвилині і врятував Ланс від домашньої поразки (1:1), а через два тижні відзначився на Олімпійському – знову 1:1.
Ключовий поєдинок за вихід у плей-оф проти киян Верель пропустив. У п’ятому турі Ланс несподівано обіграв Арсенал на Вемблі, проте втратив лідера. На 90-й хвилині Тоні зчепився із захисником лондонців Лі Діксоном. Досвідчений англієць завалився на газон – Андерсу Фріску цього виявилося достатньо, щоб показати Верелю червону картку.
Як не намагалися французи оскаржити вилучення в кабінетах, у заключному турі з Динамо бомбардир таки не зіграв. Не в останню чергу завдяки цьому підопічні Валерія Лобановського тріумфували на виїзді 3:1 і продовжили похід назустріч історичному півфіналу. Звичні овації для Тоні Вереля змінилися на розчарований гул – того вечора на Фелікс Боллар були інші герої: вогняний Андрій Шевченко і неперевершений Владислав Ващук.
Походження
Грати у футбол Тоні почав, коли йому виповнилося чотири роки. Спершу були сімейні заруби два на два: малий Тоні у команді з батьком Ґі проти двох старших братів. Футбол вважався культом у великій сім’ї, де зростали шестеро синів та одна донька. Тоні не раз наголошував, що для нього означає рідня. Протягом усього життя він зберіг максимально тісний контакт з татом та братами (батько навіть був агентом Тоні). Подейкують, через небажання залишати сім’ю у Франції, Тоні відмовився від переходу в Ювентус та дортмундську Борусію.
Трезеге і Верель
1998-го Тоні дебютував у збірній Франції і, за інформацією місцевої преси, став першим представником циганської спільноти у складі Les Bleus. Усе через кровну спорідненість із дідусем по материній лінії, який був ромом. "Циган Тоні" відіграв за головну команду країни лише вісім матчів і відзначився одним голом.
Попри намагання потрапити на великий турнір, Верель пролетів повз заявку на домашній чемпіонат світу, що викликало великі дискусії у Франції. Один із лідерів Ланса, найсильнішої команди Ліги 1, не їде на Мундіаль. Тож Олімпіада-1996 так і залишилася єдиною великою подією для Тоні за межами клубного футболу.
Я не страждаю ностальгією. Я хотів би потрапити у заявку і брати участь у турнірі. Просто бути у заявці, не виходити на поле і "виграти" чемпіонат світу – це не те саме. Я не живу минулим. Вони чемпіони світу, це чудово, – ділився філософськими роздумами Верель в інтерв’ю SO FOOT.
Роналду
Видатні виступи за Ланс відкрили для Тоні двері у більші клуби. 1999-го Верель підписав контракт з Ліоном, який фактично розпочинав свою трансформацію у топ-клуб. Дебютний сезон нападник провів не зовсім стабільно, хоча видав яскравий виступ у Кубку УЄФА, де забив п’ять голів у шести матчах. Проте складні стосунки з наставником "ткачів" Жаком Сантіні змусили форварда піти в оренду. У Бордо Верель програв конкуренцію Паулеті, Дюгаррі та Ласланду, тому наступною зупинкою була Корсика. Там у складі Бастії Тоні вправно забивав (19 голів у 39 матчах) і видав найбільш результативний сезон у кар’єрі.
Президент Ліона Жан-Мішель Ола повернув Вереля у команду – на нього розраховував новий наставник "ткачів" Поль Ле Гуен. Однак цей камбек не пішов на користь ні футболісту, ні команді. Чи не єдиний світлий спалах – дубль у Лізі чемпіонів у ворота Русенборга. Натомість історія могла піти іншим шляхом.
"Ласло Болоні, з яким ми були добре знайомі по роботі в Нансі, тренував Спортінг, тож запропонував мені переїхати у Португалію, – згадував Верель. – Оскільки у португальського клубу не було грошей, то Болоні сказав, що ініціює обмін – замість мене у Ліон поїдуть двоє молодих хлопців. Один із них – 17-річний футболіст із прізвищем Роналду. Врешті-решт, обмін не відбувся. Очевидно, не було сенсу міняти гравця, якого можна продати, на двох орендованих футболістів".
Складно спрогнозувати, як би склалася кар’єра Кріштіану в Ліоні, та Верель від зриву обміну точно не виграв. Після шести місяців на Жерлані нападник вирушив у чергову оренду – в добре знайомий для нього Ланс. Утім друга спроба на Фелікс Боллар буде не такою успішною.
Занепад
"Футбольний Елвіс", як інколи Вереля називали завдяки особливій зачісці маллет, більше не зміг повернутися на високий рівень. Тоні таки возз'єднався з Ласло Болоні, але не у Спортінгу, а в Ренні, проте більше скандалив там, ніж забивав (один гол у 23 матчах).
Ще один захід у Бастію виявився не таким вдалим. Подальший переїзд у бельгійський Льєрс взагалі ознаменувався скандалами, пов’язаними з договірними матчами за участю нового клубу.
Доволі стабільно Верель забивав у складі люксембурзького Дюделанжа, утім для зірки такого масштабу сам факт виступів у карликовій лізі був дещо принизливим. Водночас Тоні допоміг Дюделанжу виграти чемпіонат та Кубок Люксембургу, що для 36-річного гравця, скоріше, є компліментом за прагнення знайти мотивацію.
Девід, Тоні, Ґі та Джован Верелі (зліва – направо)
Останнім клубом у кар'єрі Вереля став Геньйон із третього дивізіону. Футболіст спробував себе у новій ролі та став одним із інвесторів клубу. У Геньйоні до Тоні приєдналися його родичі: кузен Девід та рідні брати Джован і Дієго. А президентом клубу став батько Ґі Верель. Зрештою, проект невдовзі провалився – Тоні та його клуб зазнали невдачі.
Нічний клуб
Можливо, Верель знайшов би себе в іншій ролі, проте ніч з 22 на 23 жовтня 2011-го все змінила. На паркінгу поряд із нічним клубом в рідному для футболіста Ессе-ле-Нансі відбулася подія, відлуння якої дотепер не дає спокою Тоні. Екс-футболіст і троє його братів Фабріс, Джиммі та Джован розпочали конфлікт з представниками розважального закладу, внаслідок якого двоє охоронців отримали кульові поранення у живіт та руку, ще один дістав вистріл у стегно.
Тоні начебто прийшов на допомогу братам і здійснив кілька вистрілів. Проте слідство не знайшло самого пістолета, а відео з камер спостереження таємничо зникло. Хто розпочав бійку, що переросла у стрілянину та хто, власне, стріляв, органи французького правосуддя намагаються з’ясувати дотепер. Свою версію подій Верель виклав два роки тому в автобіографічній книзі "М’ячі в центрі".
"Я пишаюся цією книгою, – ділився Тоні думками з журналістами. – Дуже важливо, розповісти про багато речей. Я ніколи не використовував пресу, щоб сказати, що я не винен. Десять років ця історія заважала мені жити, тому я хотів висловитися за допомогою цієї книги. Я чекав десять років, бо вірив у справедливість. Не думав, що правосуддя можливе без доказів. Знаю, що я і мої брати ніколи ні в кого не стріляли. Звичайно, так легко казати, але немає доказів, які могли б звинуватити чи виправдати нас. Без зброї, без відео з камер спостереження… У нас навіть не перевіряли наявність пороху на руках після ймовірних вистрілів. Це кумедно, але на карту поставлено моє життя і життя моїх братів".
Водночас свідчення Вереля різняться з тим, що у підсумку встановив суд. Екс-футболіста засудили до 36 місяців ув'язнення (у тому числі, 18 місяців умовно). Згодом вирок було оскаржено, а покарання зменшено вдвічі.
Судова тяганина виснажила Тоні Вереля та його рідню. П’ять місяців у слідчому ізоляторі, проблеми у стосунках з дружиною та малолітнім сином, смерть батька, вироки для братів. З’ясування обставин справи у суді першої інстанції тривало десять років. Верель пов’язує таке затягування зі своєю публічністю та намаганням надати цій справі якомога більшого суспільного розголосу. Нині він перебуває на етапі повернення свого чесного імені та звернувся до суду з касаційною скаргою. Здається, найгірше позаду. Попереду – невідомість.