"Карпі" в Серії А! Не тільки фактично, але тепер і математично.
Подія могла статися ще на минулих вихідних, якби карпеджані (вивчаємо нове слово на позначення жителів містечка, а також тіфозі! :-)) перемогли «Фрозіноне» – ще один нетривіальний клуб з багаторічним проектом розвитку, який продовжує боротьбу за вихід у еліту, незважаючи на небажання торгашів правами на телетрансляції на кшталт Клаудіо Лотіто їх там бачити. Особисто для мене найнеприємніше не слова Лотіто у приватній розмові, яка дивним чином стала публічною, а те, що сталося пізніше. Уже не приватні, а цілком публічні заяви з різних боків на захист позиції «Nothing personal, it’s just business», ніби, справді, більше потрібні порожні імена, які продаються, а не спорт, у якого перемагає той, хто грає і забиває більше суперника. Ця історія об’єднала ультраc «Карпі» та «Фрозіноне», а на їх спільному матчі звучало не менше зарядів проти Лотіто, ніж під час протестних акцій «Лаціо». Але три очки здобули ті, кому потрібніше.
На зло Лотіто, так би мовити :-)
Свято не відмінили – просто відклали з суботи на вівторок. Дива в рамці від голкіпера Габріеля (в оренді з «Мілану») допомогли втримати воротам сухими у матчі проти «Барі» на рідному «Стадіо Сандро Кабассі». Нарешті, настав час відкоркувати пляшку Ламбруско – недорогого, але приємного ігристого з регіону Емілія. До речі, найбільше угрупування ультрас носить саме таку назву «Guidati dal Lambrusco», тобто «Ті, кого веде Ламбруско». Так, у команди з порівняно невеликого міста (70 тисяч), що, як і Сассуоло, знаходиться недалеко від Модени, є ультрас. І вони не хочуть, щоб їх команда переїжджала на інший стадіон, про що повідомили з трибун під час останнього тріумфального матчу, але стан арени і лише 4200 наявних місць інших варіантів, на жаль, не залишають: або Парма, або Модена.
Ще шість років тому «Карпі» виступав серед аматорів Серії D. Потім власники клубу – заражені футбольним вірусом бізнесмени-ентузіасти Клаудіо Каліумі (у 1970-х сам виступав за «Карпі»!), Стефано Боначіні та Роберто Марані зважилися спробувати змінити його долю. Їх проект амбіційний, але прагматичний, без ексцесів. Навіть останнього року бюджет скоротився на 40 відсотків, увесь бюджет клубу не перевищує 4 мільйони євро, а на трасфери минулого літа пішло не більше, ніж 100 тисяч євро. У «Карпі» виступають лише четверо іноземців (правда, включаючи лідера), а більшість виросли разом з клубом. Філософію клубу найкраще представив спортивний директор Крістіано Джунтолі: «Я запрошую у команду аматорів безкоштовно. Вибираю високих та потужних, а також маленьких і вправних, бо в оркестрі потрібні як тромбоністи, так і скрипалі. Проте, перш за все, я шукаю голодних футболістів. А хто може бути голоднішим за юнаків, котрі виступають у найнижчих лігах? Наше кредо – це готовність до самопожертви».
Додам таке спостереження. Чому «Сассуоло»? Чому «Карпі»? Відомо, що президент перших Джорджо Сквінци є давнім вболівальником «Мілана», але на пряме запитання, чи не хотів би він змінити клуб, відповідав, не задумуючись, – нізащо! Бізнесменам середнього рівня, які хочуть бути у футболі, але не володіють ресурсами як, наприклад, у шейхів, немає сенсу брати на себе відповідальність за такий клуб як «Мілан». Надто великі шанси на провал! І якщо невдача станеться, їх старання ніхто не згадає і не оцінить. Приємніше і простіше побудувати клуб з нуля, коли тіфозі точно не вимагатимуть усього і відразу, а зростатимуть у своїх бажаннях разом з командою.
За тактичної точки зору «Карпі» не продемонстрував нічого оригінального, але заслуги тренера Фабріцио Касторі, який викликає стійкі асоціації з Мауріцио Саррі, справді, неоціненні. Як і алленаторе «Емполі», Касторі працював поза межами футболу – бухгалтером, а потім, коли визначився з кар’єрою, мотався по усьому «чобітку»: «Чезена», «Салернітана», «П’яченца», «Асколі», «Варезе», «Реджина»… Не завжди виходило досягнути потрібного результату, але у кожному місті тренера поважали за натхненну працю та бажання вчитися. Його найкращі якості могли стати у пригоді і в Україні, бо після звільнення з «Реджини» минулого року талановитого тренера хотіли запросити на роботу у донецький «Металург». Але війна… Потім Касторі отримав команду, яку назве своїм шедевром.
Як і більшість тренерів цього покоління, Фабріцио захоплювався Саккі та Земаном. Проте у нього була певна перевага, доступна не всім: коли працюєш на рівні аматорів, можна експериментувати з будь-якими побудовами та розіграшами, скільки душа забажає. Касторі так і робив, а також збирав вдома величезну бібліотеку і власні записи. А висновок, до якого він прийшов досить банальний, хоча як раз ні Саккі, ні Земан з ним би не погодились: «Тренер як кравець, він має шити якісний і гарний одяг з тої тканини, яка є у наявності». Саме тому для «Карпі» тренер обрав не звичні для себе 4-4-2 чи 4-3-3, а обережні 4-4-1-1. Карпеджані добре тримають оборону та пропускають найменше у Серії В, але, при цьому, інтенсивно пресингують, контратакують та ефективно реалізують моменти.
«Карпі» (4-4-1-1): Габріель – Струна, Романьолі, Полі, Гальоло– Пашуті, Поркарі, Б’янко, Ді Гаудіо – Лолло – Мбакогу
Рішення пояснюється просто: головна зірка команди Джеррі Мбакогу – фактурний нігерійський форвард – полюбляє грати попереду наодинці. Наодинці, щоб мати вільний простір для атаки і самому забивати – усього 14 голів цього сезону. Касторі відчув ситуацію і опустив команду метрів на 30 нижче, щоб витягнути вперед суперників і дати можливість своєму центрфорварду різко вдаряти по оголених тилах суперників. Цю місію і виконує Мбакогу, а коли травмувався на місяць, його без проблем змінив Кевін Лазанья, який має подібні характеристики. Добре функціонуючий механізм невразливий.
Отже, про механізм. Сучасна успішна команда, звичайно, не може будуватися лише на грі одного виконавця. Разом з форвардом в атаках активну участь беруть флангові виконавці, а також важливим є роль трекваристи. Спочатку на цю позицію з правого флангу відправився Фабіо Конкас, і усе було чудово, доки не прийшли результати тесту на допінг – кокаїн. Рішення довелося шукати усередині команди. І вибір пав на Лоренцо Лолло – звичайного, в міру технічного півзахисника, який отримав шалену мотивацію і проводить найкращий сезон у кар’єрі. Його головне завдання – першим зустрічати суперників, щоб якнайшвидше перехопити м’яч і відправити його вперед на форварда чи крайків, щоб ті вирішували епізод. За вимогою Касторі – не більше, ніж з двома дотиками у центрі поля, бо цей тренер понад усе цінує пресинг, іноді на межі грубості, швидкість та ритм: «Довготривале володіння м’ячем викликає у мене смертельну нудьгу» (с)
У такий щасливий момент, можливо, не дуже хочеться думати про складне майбутнє, але доведеться. Як три роки тому жителі містечка Карпі були змушені думати про те, як повернутися до нормального життя після землетрусу, котрий приніс великі збитки. Як уже було сказано вище, до ймовірної побудови власної арени заплановано переїзд: скоріше на стадіон «Парми», ніж «Модени», бо з ультрас останніх, м’яко кажучи, не дуже добрі стосунки. Кістяк команди буде збережено, тобто битимуться серед найкращих у кальчо ті, хто завоював таке право, за виключенням хіба що Мбакогу, чия трансферна ціна у 8 мільйонів не лякає багатші клуби. Йому на зміну хочуть взяти Мелькьоррі з «Пескари», а також ще 3-4 новачків, ймовірно, арендованих, які матимуть схожий з нинішніми виконавцями профіль і походження. Якщо коротко – то нас має чекати ще одна версія «Сассуоло» чи «Емполі».
За останній період серед дебютантів Серії А переважають як раз представники регіону Емілія-Романья, п’ятеро з десяти: «Парма», «Реджана», «П’яченца», «Сассуоло» – і тепер «Карпі». Інші п’ятеро – це «Анкона», «Реджина», «К’єво», «Сієна» та «Тревізо». Як ми уже знаємо, одному з клубів судилося піднятися на вершину Європи, але усе одно падіння у бездну оминути не виходить. Інші зникали так само швидко, як і з’являлися. А ще є такі, у яких з самого початку ніхто не вірив, відправляв вниз без жодного сумніву, але ці клуби якимось дивом рік за роком пручаються і чіпляються за еліту. До них сподівається приєднатися і «Карпі».
Оце у них Лотіто хотів би відібрати мрію!