Казка "Кривбасу" від Юрія Максимова.
Ті, хто до недавнього часу сміялись із заяв керівництва криворізького клубу про наміри команди боротись за місце в єврокубках, сьогодні із скепсисом очікують на відновлення весняної частини змагань в УПЛ. Втім, здається, що зупинити запал "Кривбасу", який злетів до 5-ї сходинки в таблиці, не вдастья ні лютим морозам, ні багатим суперникам.
Характер як запорука успіху
У світі сьогодні не просто мода на молодих наставників. Це не бажання бути схожим чи рівнятись на "Барсу", "Реал", "Челсі", якими керують відносно молоді і надзвичайно авторитетні у футболі люди. Це цілком здорова тенденція, яка може свідчити про одне - молодшим тренерам легко знайти мову з підопічними, для яких вони самі були ще недавно кумирами. Тому в таких колективах царить переважно дружня атмосфера, а гравці б'ються за коуча, як за рідну особу. Хоч так має бути, зрештою, завжди.
Юрій Максимов належить до плеяди найперспективніших українських тренерів. Як і його колеги, він у ролі гравця був чи не найважливішим виконавцем у золотій команді Лобановського. Не можна сказати, що Валерій Васильович мав сильний контроль над Юрієм Вільйовичем. Максимов взагалі характером схожий до метра - за жорсткістю, безкомпромісністю і справедливістю. Притягуються, як відомо, протилежності, можливо, саме тому "сімка" динамівської машини не затримався на довгий час у Києві. Для нього не було заборон, він робив тільки так, як хотів, тому восени 97-го, попри прохання, заперечення і переконання в протилежному, Максимов наперекір Лобановському залишив столицю України і перебрався у бременський "Вердер", де набрався знань, які сьогодні використовує сам, але вже як тренер. І під керівництвом Лобановського, і у Німеччині, де йому довелось попрацювати із Сідкою, Маґатом та Шаафом, ключовим поняттям для футболіста була дисципліна. Ось ці дві риси - набута під впливом авторитетних людей дисципліна і внутрішна непереборна бунтарність Максимова - дали шалений сплеск і ефект, який ми бачимо у виконанні його підопічних.
"Кривбас" для Максимова - перший клуб у його тренерський кар'єрі, де він повноцінно має можливість створювати команду протягом сезонів. З "Оболонню", де ніколи не було захмарних ресурсів, він пробився до еліти і витягнув команду до 8-го місця вже в Прем'єр-лізі, що вдалось через сезон повторити Ковальцю. Сенсаційно, як тоді здавалось, відбувся "трансфер" коуча до "Кривбасу", який буквально топився. Тоді ж Максимову вдався фантастичний камбек, у якому криворіжці феєрично провели кінцівку сезону, врятувавшись від вильоту.
Перемінним видався попередній сезон. Незважаючи на завдання від керівників клубу - боротись за місце в зоні Ліги Європи, Максимов награвав команду і придивлявся до своїх можливостей у "дніпрянській" структурі. Завершивши 20-й чемпіонат на 13-му місці, Вільйович взявся до справи.
Перебування "Кривбасу" серед групи лідерів на початку сезону не сприймали серйозно. Втім, з кожною грою українські "червоні дияволи" додавали у впевненості, в потужності і, щонайголовніше, в результатах. Особливо підкуповувала розкутість в діях кривбасівців. Помітно було, що команда у будь-якому складі і ситуації намагається зіграти осмислено і в своє задоволення, а не "бий-біжи". Звідси і висока турнірна позиція за підсумками літньо-осінньої частини поточного сезону.
Хто не ризикує ...
В минулому десятилітті найвищою сходинкою для "Кривбаса" була 9-та позиція у сезоні 2001/2002. Вболівальники дещо старшого покоління досі пам'ятають ті славетні завершальні сезони 20 століття, які криворізький клуб провів у статусі одного з фаворитів першості. "Кривбас" навіть боровся з "Шахтарем" до потрапляння в Лігу чемпіонів. Від того часу втекло багато води. "Кривбас" ледь врятувався у 2006-му від фінансової скрути, а згодом перейшов у підпорядкування Коломойського, зайнявши останню позицію в структурі "Дніпро" - "Арсенал" - "Кривбас".
Але навіть цих можливостей за фінансовим та ігровим потенціалом достатньо, щоби прогресувати з блідого середняка у феєричну вискочку, якими в попередні сезонах стали "Карпати" і "Ворскла". От і Максимову, подібно до Кононова і Павлова, випав шанс створити колектив, в який закохається і за який фанатітиме більша частина України. Команду, в якій переважатиме український дух і футбольна пристарасть, а не гроші і засилля легіонерів.
Це одна з причин, через які Вільйович не зміг би працювати, скажімо, в тому ж таки "Дніпрі". Максимову легше працювати з гравцями "вітчизняного виробництва", доносити їм свої задумки. З футболістами, які не використали свій потенціал на повну. Важко вкласти в голові картину, за якої б Максимов ладив з Інкумом, Джуліано чи Матеусом і як би він їх мотивував. Є міркування, що в такому разі ці гравці на довгий час в клубі б не затримались.
З іншого боку, для цієї людини нема нічого неможливого. Футбольний романтик Максимов зробив те, чого інші наставники до нього не могли здійснити - він знайшов інструмент мотивації підопічних, що виступають в "Кривбасі" на орендних угодах (одразу вісім футболістів основної обойми знаходяться в Кривому Розі на таких правах). По-новому заграв Сергій Самодін, підписавши повноцінний контракт з клубом: на рахунку форварда вже шість м'ячів у чемпіонаті.
Тепер у Кривому Розі очікують на поповнення. Клуб досі залежний від "Дніпра" й "Арсеналу" - основних постачальників живої сили в команду. Від підсилення залежить, якими будуть шанси в "Кривбасу" зберегти поточне місце в турнірці. Тому всі сподівання на великодушність Стеценка й Рамоса, які поки що розщедрились на Льопу й Антонова.
Інший аспект - революційна гнучкість Максимова в підході до тактичних схем. Головна вимога наставника до гравців - максимальний універсалізм футболіста і можливість закрити різні зони, в залежності від вимог коуча. Нікого вже давно не дивують перестановки Максимова по ходу першого тайму. Наставник дозволяє собі робити одразу дві заміни ще до перерви, якщо щось йде не за його сценарієм. Гравець не увійшов в гру з перших хвилин: маєте заміну вже на початку тайму! І головне, підопічні розуміють свою провину, виправляються. Ніякого, як полюбляють говорити коментатори, "психологічного дискомфорту" вони не відчувають.
Згадується домашній матч проти "Оболоні", коли за рахунку 0:0 гра не йшла у кривбасівців. І як не дивно, проте гру переламав капітан "Кривбасу", центральний захисник Лисицький, отримавши... вилучення в першому таймі. Максимов миттєво робить заміну, випускаючи на поле атакувального хава Костишина, а "Кривбас" перебудовується на гру в три захисники. В результаті, в другому таймі криворіжці в меншості дотиснули "пивоварів", а переможний м'яч забив ... Руслан Костишин!
Великий експерементатор Максимов взагалі обожнює атакувальний футбол. Навіть в матчах проти лідерів він частенько виставляв лише трьох захисників. Одного разу це круто спрацювало, коли "Кривбас" перервав переможну серію "Дніпра", обігравши Рамоса на його полі - 2:0.
Такі результати і сама гра вперше за довгі роки повернули масово вболівальників на стадіон "Металург".
Аншлаги стадіон збирав на поєдинках проти "Металіста" і "Шахтаря". І хоч тоді улюбленці публіки програвали, однак в кінці матчу отримували заслужені аплодисменти на свою адресу за більш ніж достойну гру.
Фігура
Улюблений універсальний солдат Максимова - Валерій Федорчук. Виконавець, що здатний зіграти фактично будь-де. Номінально центральний півзахисник у схемах Вільйовича найчастіше грав на правому фланзі захисту, закриваючи проблемну позицію. Однаково успішно діяв на захист, і на атаку, деколи навіть ходив у відрядження в напад. Забив лиш один гол, асистів в активі не має, втім за обсягом роботи йому рівних у команді нема.
Заслуговують, щоб бути відзначими Младен Бартуловіч, який невтомно трудився на лівому фланзі півзахисту, безперервно навантажуючи м'ячі в штрафний майданчик, досі молодий ветеран Костишин, найкращий бомбардир Самодін і трудолюбивий Валєєв, якого можна віднести до найжорсткіших гравців команди. Радісно було спостерігати за тим, як зумів повернути у футбол Максимов Канкаву, який вже давно "затирався" у дублі "Дніпра".
Відкриття
19-річний нігерієць Мікаель Бабатунде (або просто Баба) став одним з найвдаліших придбань "Кривбасу" за останній час. Тренерський штаб команди за короткий час зумів атлету, з прекрасними фізичними даними, привити футбольну техніку і розуміння гри. Мікаель виявився здібним хлопцем, "всмоктуючи" всі настанови. Не завжди потрапляв в основний склад, але часто ставав джокером коуча. Незабутнім є його м'яч у ворота "Чорноморця", який він забив на 30-й хвилині матчу, через три хвилини після виходу на поле!
Також можна відзначити і його вміння підігрувти партнерам. Як приклад, відмінна гольова передача на Костишина в поєдинку проти "Оболоні".
Розчарування
Українські нападники Юрій Габовда і Володимир Лисенко, попри численні надані шанси, так і не зуміли себе розкрити. На двох хлопці зметикували один гол і дві гольові передачі. І якщо кар'єра Лисенка давно пішла на спад, то з Габовдою все інакше. Юрій раніше ставав одним з найкращих бомбардирів турніру дублерів і був головною надією "Карпат". Олег Кононов підпускав хлопця все ближче до основи, йому навіть вдалось пограти в Лізі Європи проти "Севільї" та ПСЖ. Одначе, перебравшись до Кривого Рогу, кар'єра не пішла до верху. Обидва форварди помітно важко виглядали. Можливо, із збільшенням конкуренції в команді, що пов'язано з приходом Олексія Антонова, хлопці знайдуть додаткові в собі ресурси. Та й фізику на зборах не завадило б "підігнати".
Топ-матч
Серед яскравих моментів першої половини сезону особливо приємно, мабуть, гравцям "Кривбасу згадувати матч проти одного з головних конкурентів в боротьбі за єврокубки - сімферопольської "Таврії". Тоді кривбасівці, програючи на виїзді по ходу матчу, зуміли по перерві зламати суперника і дотиснути його наприкінці зустрічі, вирваши таку бажану і свою чергову сенсаційну звитягу.