"Футбол 24" – про жорстоку деградацію легендарного екс-наставника Баварії та ряду інших клубів Бундесліги.
Футболістами, які люблять зазирати на дно пляшки, давно нікого не здивуєш. Гаррінча, Бест, Гаскойн, Адамс, Ріксен, а з наших Рикун, Саленко, Мілевський у парі з Алієвим залишили по собі сотні характерних історій, пліток та бувальщин.
"Випивав за день 2 літри джину, 15 банок пива і викликав повій". Дно Пола Гаскойна
А як бути з тренерами? Чи багатьох ви знаєте коучів, які напивалися до посиніння і дрімали на тренерській лаві у розпал матчу своєї ж команди? Як мінімум, один горе-менеджер відзначився саме такими трюками. Його звали Бранко Зебец.
*******
У 1968-му мюнхенська Баварія прощалася із улюбленцем. Головний тренер Златко Чайковський вивів баварців у першу Бундеслігу, здобув із ними Кубок Німеччини та Кубок володарів кубків. Але далі їхні шляхи розходилися. Боси клубу попросили Златко про єдину послугу – підказати їм гідну кандидатуру собі на заміну. "Візьміть Зебеца, – не довго думаючи, відповів Чайковський. – Він упорається".
На той момент молодий хорватський тренер вже добився серйозних успіхів із загребським Динамо. Він двічі приводив команду до срібних медалей потужного чемпіонату Югославії, а також здобув Кубок ярмарків-1967, обігравши у фіналі Лідс. Взагалі-то Зебец прославився ще у якості футболіста – срібний призер і найкращий бомбардир Олімпійських ігор-1952 у складі збірної Югославії, учасник чемпіонатів світу 1954 та 1958 років. Догравав якраз у Німеччині, в клубі Алеманія, тож сукупно всі ці аргументи не залишали керівництву Баварії жодних сумнівів.
За Бранко закріпилося прізвисько "Математик". І не лише через фізико-математичну освіту. Він був жорстким, вимогливим тренером, який любив точність, прораховуючи до дрібниць кожну деталь. У Мюнхені швидко відчули його залізну хватку: хорват тримав дистанцію з футболістами, контролював їхнє дозвілля і взяв собі за правило обдзвонювати підопічних після 22:30, щоб переконатися, чи не зависли вони, бува, у пабі. Навіть всього лише один кухоль пива опинився під забороною.
Але методи Зебеца давали результат. У 1969-му Баварія вперше в історії стала чемпіоном Бундесліги, а медалі поклала в Кубок Німеччини. Наставнику на той момент було лише 40 років. Один із головних принципів його роботи полягав у тотальному контролі м’яча. "Поки м’яч у нас – нам не заб’ють", – наголошував Зебец.
Наступного року тренер очолив Штутгарт і усі дізналися про його серйозні проблеми зі здоров’ям. Зебец потребував операції на підшлунковій залозі, проте хірургічне втручання допомогло лише частково. Постійний дискомфорт і біль Бранко почав тамувати спершу незначними дозами алкоголю. Писали, що він ще й діабетик на інсуліні, а таким людям спиртне категорично протипоказане… Зі "швабами" також не склалося. За два роки хорват так і не зумів підняти Штутгарт вище середини турнірної таблиці.
*******
Він повернувся на батьківщину і взявся до роботи зі сплітським Хайдуком. У 1973-му команда виборола Кубок Югославії, обігравши у фіналі Црвену Звезду. Зебеца знову запросили у ФРН – цього разу тренер очолив Айнтрахт Брауншвейг, який тоді виступав серед еліти. Спонсор клубу – виробник міцного німецького лікеру Jagermeister – дбав про те, щоб під рукою головного тренера завжди була безкоштовна пляшечка "єгеря".
Попри вже очевидні проблеми Зебеца із алкоголем, його посередня команда прогресувала з кожним сезоном і навіть пробилася у єврокубки. А у розіграші 1976/77 сенсаційний Брауншвейг фінішував на третій сходинці. Для титулу чемпіона Німеччини Айнтрахту забракло одного очка – "салатниця" дісталася Борусії Менхенгладбах.
Закріпитися серед лідерів не вдалося. Наступний сезон Айнтрахт провалив – лише 13-те місце. Не допоміг навіть зірковий Пауль Брайтнер, який повернувся із Реала. Бранко Зебец зайшов у глибокий запій і невдовзі був звільнений із посади.
Його проблемам із алкоголем тривалий час не надавали великого значення. У Бундеслізі 70-х до пляшки прикладалися більшість представників тренерського цеху. Причина – величезна конкуренція за посаду, а відповідно і високі ставки на результат. Наставники вигоряли емоційно і психологічно. Який найпростіший спосіб, щоб зняти нервове напруження? Правильно – чарчина-друга чогось міцного.
*******
Наступна зупинка Зебеца – Гамбург. Вісімнадцять років команда чекала чемпіонського титулу, а Бранко дав його вже за підсумками першого сезону на берегах Ельби. "Динозаври" здобули путівку у Кубок чемпіонів 1979/80 і дійшли аж до фіналу, розправившись із Динамо Тбілісі (3:1, 3:2), сплітським Хайдуком (1:0, 2:3) і самим Реалом (0:2, 5:1). Лише у вирішальному поєдинку Зебецу так і не вдалося розгадати опонента, не менш харизматичного Браяна Клафа. Гамбург поступився Ноттінгем Форест (0:1).
Хорватського тренера вкутав безпросвітний алкогольний туман. Тривожний дзвіночок пролунав у матчі зі Штутгартом. Після першого тайму команда поступалася. У роздягальні Бранко кволо обвів підопічних нечітким поглядом і мовив: "Danke за гру, хлопці. Чекатиму вас в автобусі". Втративши орієнтир у часі та просторі, він думав, що матч вже завершився.
На тренування Зебец найчастіше приходив під шофе і з флягою, наповненою по вінця. Поки команда виконувала вправи, тренер похитувався, а іноді повністю втрачав рівновагу, опиняючись на газоні. Згодом, щоб уникати таких ексцесів, брав із собою стілець – тепер ніхто не помітить, що він "у дрова". Далі дійшло до повного абсурду: на тренування стала приходити його дружина Душіца, яка, по-перше, наглядала, аби чоловік не впився до чортиків, по-друге – вигукувала замість нього вказівки для команди. Кажуть, у футболі вона тямила нівроку.
Чи знали боси Гамбурга про пікантну проблему? Звісно, що знали. Перед заселенням тренера у номер, працівники клубу просили персонал готелів прибрати із міні-бару увесь алкоголь. Проте Зебец однаково знаходив "пальне" і доводив себе до звичної кондиції. У розпал новорічної вечірки хорват підкрався до Вольфганга Кляйна, президента Гамбурга, і вилив йому на голову бокал шампанського. При цьому невинно усміхався – п’яний, як чіп.
Звісно, траплялися у нього і короткі моменти просвітління. Наприклад, Фелікс Магат, хавбек тієї команди, пригадував, що Бранко брав участь у двосторонках, як арбітр. Пробігаючи повз когось зі своїх підопічних, міг зненацька врізати тому по ногах: "Не розслабляйся!"
"Ти повинен залишатися в постійній готовності, як вартовий пес, – розповідає Магат. – Уважність і концентрація в будь-якому стані у будь-яку секунду гри, що на початку, що в кінці. Одного разу Кіган під час такого спарингу примудрився грубо підкотитися під... суддю Зебеца. Той, падаючи, встиг свиснути штрафний, підвівся і схвально кивнув Кігану: "Підловив!"
Багато років опісля Магат і сам обрав тренерську стезю. Наприкінці "нульових" він двічі приводив Баварію до чемпіонського титулу, а ще здобував "салатницю" із порівняно скромним Вольфсбургом. "Кращих тренерів, ніж Зебец і Хаппель, я не зустрічав. У Гамбурзі, на першому ж зібранні, Бранко повідомив нам, що демократія – це у державі, а тут буде диктатура", – усміхається Залізний Фелікс, він також прославився жорсткими методами роботи.
*******
А круте піке тривало. Напившись, Зебец проспав виїзд своєї команди на матч у Дортмунд. Довелося наздоганяти клубний автобус на автомобілі. Дорогою, перевищивши швидкість, потрапив у руки поліції. Рівень алкоголю у крові Бранко перевищував дозволену норму у 6,5 разів. У нього відібрали водійські права. До Дортмунда тренер дістався із величезним запізненням. Перш ніж зайти до команди, заправився "їжаком" із горілки, коньяка та рому. Побачивши наставника в абсолютно недієздатному стані, розлючені лідери колективу взяли його попід руки і виставили за двері роздягальні.
Перед іншим матчем, проти клубу Мюнхен 1860, Зебец не зумів озвучити установку на гру – язик немовби задерев’янів. Після першого тайму тренера розморило настільки, що відвели в автобус і вклали спати. Без нього Гамбург самотужки розібрався із суперником – 4:1. Невдовзі Бранко відправили у відставку. "Я знав про його хворобу. І мене вбивало, що я нічим не можу допомогти", – зізнався у відчаї генеральний менеджер Гюнтер Нетцер.
Та ще не все втрачено! У Зебеца повірила дортмундська Борусія, запросивши його на сезон 1981/82. Хорватський спеціаліст навіть протримався кілька місяців у зав’язці, але потім зірвався і п’яним сів за кермо. Далі – ДТП, розбите авто, кілька постраждалих і суд, який покарав тренера 4 місяцями ув’язнення (щоправда – умовно). Навіть попри такі пригоди Зебец зумів підняти Борусію на 6-ту сходинку Бундесліги, але продовжувати з ним контракт не стали.
Осінь 1982-го. Берлін. Зебец, головний тренер Айнтрахта (тепер уже франкфуртського), сидить на матчі з Гертою. Спершу допитливі фотографи, а тоді і глядачі, які розташувалися поблизу лави запасних, починають щось підозрювати. Адже Бранко сидить практично непорушно. Гра його не цікавить. Він втупився очима собі під ноги. Так тривало аж до фінального свистка.
Аби уникнути ще більшого резонансу і скандальних фотографій, які розтиражує ранкова преса, персонал команди роздобув килим і загорнув п’яного тренера, як палку ковбаси. Непорушний вантаж похапцем винесли із роздягальні, вклали в автівку і виїхали на Франкфурт. Далі – вже звична відставка. Айнтрахт став передостанньою зупинкою у кар’єрі авторитетного колись спеціаліста. У 1984-му йому довірили загребське Динамо, але нічого путнього з цього не вийшло.
Кажуть, що востаннє Бранко Зебеца бачили на широкій публіці у 1988 році. Він навідався на матч своїх колишніх клубів – Баварії та Гамбурга. "Як поживаєте? – оточили його репортери. – Чим зараз займаєтеся?" – "Насолоджуюсь життям", – відповів їм. Через кілька тижнів, 26 вересня, серце Зебеца зробило свій останній удар. Йому було лише 59.