Покровитель "Терека" полюбляє брати своїх опонентів "на мушку". Не всі знають, що у 2009-му смертоносне дуло навели на нього самого. "Футбол 24" розповідає про футболіста із "сталевими яйцями". Сьогодні йому "стукнуло" 38!
Брака, Пушкін, Кіркоров
Ектор Бракамонте був посереднім футболістом. Здавалося б, хлопчак, що народився у провінції Кордова – самісінькому серці Аргентини, мав би від природи чудово оснащуватися технічно і володіти принаймні десятою частиною таланту великого Дієго Армандо. Однак – ні. Довгов’язий (190 сантиметрів) Ектор виріс із посереднім ударом. Про швидкість і дриблінг узагалі забудьте. Єдине, що він навчився добре робити і що стало його фірмовою фішкою на пристойному рівні – це гра головою і непогані інстинкти у межах штрафного майданчика, де Бракамонте часто вдавалося підстерегти свій шанс і зіграти на добиванні.
Наприкінці 90-х Ектор спробував пробитися в один із двох найбільш культових клубів країни – «Бока Хуніорс». На «Бомбонері» не одразу зрозуміли, з яким мають справу. Одного матчу виявилося достатньо, щоб забракувати Бракамонте і відправити його у клуб «Лос-Андес». «Червоні» через кілька років пробилися в елітний дивізіон, щоправда, вже без Браки (Брака – закономірне прізвисько нашого героя). Адже він, почавши нарешті забивати, хутко проторував собі шлях у Старий світ, де ним зацікавився іспанський «Бадахос». У нових реаліях Ектор швидко адаптувався і поставив голи на конвеєр. Невдовзі сама «Бока» стала кусати лікті, що так необережно відпустила свого вихованця у вільне плавання. «Генуезці» забили на гордість і попросили Браку повернутися. Той одразу відповів згодою. Упродовж року, проведеного в складі «Хуніорс», форвард забивав у кожному другому матчі.
Слава про нього докотилася й до Росії. У вбогого «Торпедо-ЗІЛ» якраз звелися грошенята, які поперли у клубний бюджет від співпраці із «Норільським нікелем». Команда стала називатися «Торпедо-Металург», а Ектор прибув у Білокам’яну в період буремних змін. Через короткий проміжок часу “Тор-мет» вкотре змінив вивіску – тепер він називався ФК «Москва». Та суть не в цьому.
Справжнім досягненням аргентинця стали не голи у ворота «Сатурна» чи «Спартака», а його швидка адаптація до суворих умов зовсім іншої цивілізації. Він опинився у мовному вакуумі – гравці «Москви» не розмовляли англійською, не те що іспанською, а Ектор, відповідно, не розумів російської. Це стимулювало новачка посилено вникати у хитросплетіння «могучего» і вже невдовзі Бракамонте доволі стерпно висловлювався російською. Повага до російських традицій (аргентинець «глушив» водку із задоволенням), а також колоритна зовнішність (густа довга шевелюра, з якої стирчав довжелезний дред) зробили з нього особливого футболіста. Вболівальники лагідно прозвали його «Пушкіним».
Фірмовий гол Брака під завісу кар'єри в Росії
Іноді Брака удостоювався прізвиська «Кіркоров». Він мав добрий вокал і, на відміну від Філі, віртуозно грав на гітарі. Згодом Бракамонте пригадував, що міг слухати пісні будь-якого музичного стилю, але російський шансон так і не зумів осягнути. Цей жанр вводив аргентинця в ступор.
У грудні 2007-го «Москву» очолив Олег Блохін – і тут почалося! «Деколи між нами проскакували іскри, ми обоє хотіли робити те, що, на нашу думку, повинно було піти на користь команді, - розповів Бракамонте. - Без образ, але в якихось певних ситуаціях він мене просто діставав. Думаю, я справляв на нього такий же ефект. Різниця лише в тому, що я робив це навмисно - щоб бути злішим на полі».
«Рамзан, я тебе майже вбив!»
Окрім «Москви» Бракамонте пограв ще й за «Ростов», а перехідною ланкою між цими двома пунктами став «Терек». Контракт із грозненцями Ектор підписав влітку 2009-го. Тут же відбувся унікальний епізод, який форвард запам’ятав на все своє життя. Ніхто не розкаже про це краще, ніж сам Брака. Ось уривок його інтерв’ю для видання «Советский спорт»:
«Як тільки я прибув до Грозного, стався кумедний випадок. Прямо з літака мене повезли знайомитися з Кадировим в його резиденцію. Трохи поговорили про все, навіть про скакуна із Саудівської Аравії, за якого він виклав цілий статок. Потім Рамзан запросив мене подивитися на дублюючий склад «Терека», і ми попрямували в гараж.
Кадиров сів у «Мерседес», я - поруч. Позаду розташувався охоронець. Рамзан рушив з місця, немов Шумахер. На середині шляху він вийняв з-під сидіння щось прикрашене дорогоцінним камінням. Це був автомат! Кадиров простягнув його мені. Не знаючи, що робити, я поклав палець на спусковий гачок і став цілитися... в Кадирова. Охоронець різко підняв дуло автомата і сказав: «Ніхто не має права цілитися в президента!» - «А він що, справжній?!». Не перестаючи сміятися, Рамзан відкрив магазинну коробку і продемонстрував обойму, заповнену патронами. «Він же міг вистрелити, я тебе майже вбив! - закричав я. - Хто б платив мені зарплату?!».
Реготали всі. Вилети куля, навіть Рембо не вибрався б живим з тієї машини».
У «Тереку» Бракамонте забивав небагато, але його авторитет був настільки беззаперечним, що після відставки Руда Гулліта аргентинець увійшов до тренерського штабу команди. На дуже короткий період, щоправда, та все ж!
Noes Moscada
У 2012-му Ектор з почуттям виконаного обов’язку відчалив на батьківщину. Після 9-ти років, проведених в Росії, йому б засісти за книгу мемуарів. Але Бракамонте вперто чіплявся за можливості продовження ігрової кар’єри. Він підписав однорічний контракт із аргентинським «Росаріо Сентраль» - клубом, в якому зараз феєрить Марко Рубен. Упродовж терміну співпраці нападник відіграв жалюгідний десяток матчів, забив 1 гол. Виявилося, що «Росаріо» став лебединою піснею Бракамонте. В «Атлетіко Сарм’єнто», неелітному клубі, куди 35-річний футболіст перейшов, щоб ще пограти сезончик-другий, все закінчилося.
«В одному з матчів мені завдали важкої травми - розрив ахіллового сухожилля, - бідкався Бракамонте після того, як зістриг свій легендарний дред і здійснив ритуальне повішання бутсів на гвіздок. - Щоб залікувати травму, потрібні були дві операції і два роки відновлення. Але в підсумку лікарі все одно сказали, що з такою ногою грати у футбол просто неможливо. Та я і сам це відчував. Травма не залишила мені вибору - саме через неї я перестав грати в футбол. Якби не ушкодження, будьте певні, досі би бігав по полю».
Бракамонте втретє у житті отримав запрошення із «Бока Хуніорс». Цього разу – на тренерську посаду, щоб займатися молодіжними командами 15-19 років. Це в Ектора непогано виходило – чувак з гітарою і неформальними поглядами на життя завжди користуватиметься популярністю серед тінейджерів. Увесь вільний від роботи час Бракамонте проводить на сцені, реалізовуючи своє друге життєве покликання. Він грає у рок-групі Noes Moscada (у перекладі – «Мускатний горіх»), а також веде власну музичну передачу на радіо. Ектор – щаслива людина.
«У мене є мрія - відкрити в Аргентині бар, де виступатимуть як відомі групи, так і ті, які тільки завойовують слухача, - зізнався Бракамонте нещодавно. - Будуть звучати рок, блюз, танго, фольклор - мені подобаються всі стилі. Крім того, можна влаштовувати літературні вечори, виставки. Це буде не лише бар, а такий собі культурний центр».
А ще Ектор Бракамонте мріє очолити збірну Росії після того, як там завершить свій цикл Леонід Слуцький. «Пушкін» – ще той дивак.
Олег Бабій, Футбол 24
Читайте також:
"Давав пацанам по 50 доларів, щоб вони виносили сміття". Куди подівся Джуліус Агахова
"Чудак два тижні м'яча в руках не мав". Куди подівся найкращий голкіпер світу